ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №

За позовом                        Державного підприємства завод «Електроважмаш»

До                              Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

Про                              стягнення 8850,22 грн.

                                                                                                    Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

Від позивача           Сергієнко К Є. (за дов. № 248-103 від 11.04.2008)

Від відповідача          Галітко С.П. (за дов. № 630 від 06.03.2008)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом державне підприємство завод «Електроважмаш»до державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 8850,22 грн.

Ухвалою суду від 19.02.2008 було порушено провадження у справі № 6/73.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2006 по справі № 6/496, яке набрало законної сили 08.12.2006 щодо стягнення з нього на користь позивача 60819,6 грн. основного боргу, 608,2 грн. державного мита та 118 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Оскільки відповідач не виконав рішення суду, позивач вважає обґрунтованим стягнення за період затримки виплати боргу індексу інфляції (7221,37) та трьох відсотків (1628,85 грн.) річних в порядку ст. 625 Цивільного Кодексу України.

Відповідач у поданому суду відзиві позовні вимоги відхилив. На думку в відповідача, позовні вимоги безпідставні, оскільки у період, за який позивач просить стягнути інфляційні та трьох процентів річних, діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів, а тому не застосовуються санкції за невиконання грошових зобов’язань, а також забороняється стягнення на підставі виконавчих документів.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд встановив:

20.06.2001 між науково-виробничим об’єднанням «Електроважмаш»(постачальником), правонаступником якого є позивач, та державним підприємством   «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»в особі відокремленого підрозділу «Южноукраїнська атомна електростанція»(замовником) було укладено договір  № 1/02 нпо (далі - Договір).

Додатковими угодами до Договору від 28.12.2002 та 25.03.2003 було внесено зміни до Договору.

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов’язався виготовити, поставити та передати у власність замовника, а замовник - оплатити і прийняти енергетичне обладнання для гідроагрегата № 2 Ташлицької ГАЕС (далі –обладнання) в номенклатурі, кількості і по цінам, вказаних в додатках № 1 та № 2, що є невід’ємною частиною даного Договору.

Обов’язки постачальника вважаються виконаними після поставки (у відповідності з додатками № 1 та № 2 обладнання в повному обсязі і проведеними випробуваннями гідрогенератора-двигуна СВО 1190/210-44УХЛ4 під навантаженням протягом 72 годин, що буде оформлено відповідним актом (п. 1.2).

Умови поставки та оплати визначені у розділі 3 Договору. Постачальник за рахунок замовника забезпечує замовлення транспортних засобів, завантаження, розміщення і кріплення обладнання відповідно до діючих норм, оформлення необхідних транспортних документів до станції Южноукраїнськ, Одеської  залізної дороги. Оплату транспортних витрат замовник здійснює за фактичними витратами постачальника підтверджених відповідними документами. Форма оплати - попередня.

Відповідно до п. 4.1 Договору авансування, оплата і відвантаження обладнання (вузлів) по даному Договору здійснюється відповідно до «Графіка виготовлення, поставки і оплати гідрогенератора-двигуна СВО-1255/255-40УХЛ4». Додатковою угодою до договору від 25.03.2003 було встановлено строк поставки –2 квартал 2003 року.

Під час виконання умов Договору позивач поніс транспортні витрати на суму 60819,6 грн., що підтверджується квитанціями про приймання вантажу.

Між позивачем та ВП «Южно-Українська АЕС»було підписано акти виконаних робіт (акт № 26 від 17.02.2003 на суму 12980,4 грн., № 27 від 10.02.2003 на суму 21795,6 грн.,  № 28 від 10.04.2003 на суму 9154,8 грн., № 29 від 30.05.2003 на суму 4250,4 грн., № 30 від 24.06.2003 на суму 2156,4 грн., № 13 від 27.08.2003 на суму 6207,6 грн., № 14 від 04.09.2003 на суму 4274,4 грн.).

У свою чергу, відповідач транспортні витрати позивача у розмірі 60819,6 грн. не відшкодував.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.10.2006 по справі № 6/496, яке набрало законної сили 08.12.2006, були задоволені позовні вимоги державного підприємства завод «Електроважмаш» щодо стягнення з державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»заборгованості в розмірі 60819,6 грн. основного боргу, 608,2 грн. державного мита та 118 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно зі ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Станом на 01.11.2007 зобов'язання за Договором виконано не було.

З 01.01.2004 набрав чинності Цивільний кодекс України від 16.01.2003. Відповідно до п. 4 його прикінцевих та перехідних положень щодо цивільних відносини, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Оскільки правовідносини між позивачем та відповідачем  продовжують існувати, вони регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов’язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням інфляційних та трьох процентів річних за весь час прострочення.

Вірним розрахунком інфляційних витрат є наступний:

61545,80  грн. боргу х 100,5% (січень 2007 року) : 100%

61545,80  грн. боргу х 100,6% (лютий 2007 року) : 100%

61545,80  грн. боргу х 100,2% (березень 2007 року) : 100%

Індекс інфляції в квітні 2007 року складає 100%, у зв’язку з чим за даний місяць нарахування відсутні.

61545,80  грн. боргу х 100,6% (травень 2007) : 100%

61545,80  грн. боргу х 102,2% (червень 2007) : 100%

61545,80  грн. боргу х 101,4% (липень 2007 року) : 100%

61545,80  грн. боргу х 100,6% (серпень 2007 року) : 100%

61545,80  грн. боргу х 102,2% (вересень 2007 року) : 100%

61545,80  грн. боргу х 102,9% (жовтень 2007 року) : 100%

Таким чином, інфляційна складова боргу складає:

307,73 грн. + 369,27 грн. + 123,09 грн. + 369,27 грн. + 1 354,01 грн. + 861,64 грн. + 369,27 грн. + 1 354,01 грн. + 633,33 грн. = 5741,63 грн.

Доводи відповідача не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки чинним законодавством не встановлено, що зупинення виконання судового рішення у справі, у тому числі у зв'язку з введенням мораторію, припиняє виконання зобов'язання.

Посилання відповідача на безпідставне стягнення сум інфляційних нарахувань і трьох процентів річних, оскільки ці суми не підлягають стягненню в силу положень ч. 2 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», є помилковим, бо ґрунтуються на неправильному тлумаченні вказаної правової норми.

Такі підстави передбачені зокрема ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно з якою боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов’язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних з простроченої суми. При цьому боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.          

Враховуючи викладене, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання, як його визначено у статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Відповідач безпідставно ототожнює зазначені складові грошового зобов'язання із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань у розумінні абзацу четвертого частини четвертої статті 12 цього Закону.

Зважаючи на те, що вимоги позивача до відповідача щодо стягнення вказаних вище сум не підлягають задоволенню в межах провадження у справі про банкрутство та не заявлялись позивачем як кредитором у цій справі, вони підлягають розгляду в межах позовного провадження, тобто в межах провадження у даній справі. В іншому випадку неможливість задоволення вимог щодо стягнення грошових коштів ані в межах провадження зі справи про банкрутство, ані в межах позовного провадження порушує права позивача та дискримінує його по відношенню до відповідача (боржника).

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення 5741,63 грн. інфляційних витрат та 1628,25 грн. трьох процентів річних, що разом становить 7370,48 грн. У стягненні інфляційних витрат на суму 1479,74 грн. судом відмовлено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Зокрема, з відповідача підлягає стягненню 85,94 грн. державного мита та 98,27 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85, ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»(01011, м. Київ, вул. Вєтрова, 3, рахунок 26009011085980 в банку «Фінанси та кредит»м. Київ, МФО 300131, код 24584661) на користь державного підприємства завод «Електроважмаш»(61055, м. Харків, пр. Московський, 299, рахунок 260013001782 в ХФ ТОВ «ВіЄйБіБанк», м. Київ, МФО 350620, код 00213121) 5741,63 грн. інфляційних, три проценти річних в сумі 1628,25 грн., 85,94 грн. державного мита та 98,27 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя                                                                                                     С.А. Ковтун

          Рішення підписано 19.06.2008