ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №

За позовом                           Державного підприємства завод «Електроважмаш»

До                              Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

Про                              стягнення 1249,68 грн.

                                                                                                    Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

Від позивача           Сергієнко К Є. (за дов. № 248-103 від 11.04.2008)

Від відповідача          Галітко С.П. (за дов. № 630 від 06.03.2008)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом державне підприємство завод «Електроважмаш»до державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 1249,68 грн.

Ухвалою суду від 19.02.2008 було порушено провадження у справі № 6/72.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2006 по справі № 7/506, яке набрало законної сили 06.01.2007 щодо стягнення з нього на користь позивача 8539 грн. основного боргу, 78,45 грн. пені, 69,79 грн. інфляційних, 85,35 грн. державного мита та 59,35 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Оскільки відповідач не виконав рішення суду, позивач вважає обґрунтованим стягнення за період затримки виплати боргу індексу інфляції (1036,27 грн.) та трьох відсотків (213,41 грн.) річних в порядку ст. 625 Цивільного Кодексу України.

Відповідач у поданому суду відзиві позовні вимоги відхилив. На думку в відповідача, позовні вимоги безпідставні, оскільки у період, за який позивач просить стягнути інфляційні та трьох процентів річних, діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів, а тому не застосовуються санкції за невиконання грошових зобов’язань, а також забороняється стягнення на підставі виконавчих документів.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд встановив:

07.02.2002 між науково-виробничим об’єднанням «Електроважмаш»(постачальником), правонаступником якого є позивач, та державним підприємством   «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»(замовником) було укладено договір  № 12/02 нпо (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору, позивач зобов'язався надати технічні консультації в процесі монтажу та ревізії відновлених, придатних для зборки вузлів та деталей гідрогенераторів - двигунів типу СВО 1190/210-44УХЛ4, а замовник - сплатити грошові кошти за надані послуги.

Порядок оплати за надані позивачем послуги врегульований п 3.1 Договору та протоколом розбіжностей до нього.

Відповідно до зазначеного пункту Договору, відповідач зобов'язаний здійснити оплату за виконання робіт банківськими переводами наступними етапами: 30% від суми договору - авансовий платіж; 70% щомісяця, пропорційно відпрацьованого часу на підставі двосторонніх фінансових актів поетапного виконання робот.

18.07.2003 між позивачем та відповідачем був складений фінансовий акт № 13/2 на суму 8437,92 грн.

22.08.2003 сторонами був складений фінансовий акт № 15/2 на суму   8539 грн.

Загальна сума за вказаними фінансовими актами складає 16976,2 грн.

У зв'язку з оформленням фінансових актів, відповідач в порядку, передбаченому абз. 2 п. 3.1 Договору зобов'язаний був сплатити позивачу грошові кошти за виконану роботу. Однак, відповідач в порушення умов договору не сплатив 16976,2 грн. за надані послуги.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у  три роки. Пунктами 2, 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність  застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.10.2006 у справі № 7/506, яке набрало законної сили, були частково (з урахуванням строку позовної давності) задоволені позовні вимоги державного підприємства завод «Електроважмаш»щодо стягнення з державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»заборгованості в розмірі 8539 грн. основного боргу, 78,45 грн. пені, 69,79 грн. інфляційних, 85,35 грн. державного мита та 59,35 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно зі ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Станом на 01.11.2007 відповідачем зобов’язання за Договором виконано не було.

З 01.01.2004 набрав чинності Цивільний кодекс України від 16.01.2003. Відповідно до п. 4 його Прикінцевих та перехідних положень щодо цивільних відносини, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Оскільки правовідносини між позивачем та відповідачем  продовжують існувати, вони регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідач порушив вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов’язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням інфляційних та трьох процентів річних за весь час прострочення.

Вірним розрахунком інфляційних витрат є наступний:

8539 грн. боргу х 100,5% (січень 2007 року) : 100%

8539 грн. боргу х 100,6% (лютий 2007 року) : 100%

8539 грн. боргу х 100,2% (березень 2007 року) : 100%

Індекс інфляції в квітні 2007 року складає 100%, у зв’язку з чим за даний місяць нарахування відсутні.

8539 грн. боргу х 100,6% (травень 2007) : 100%

8539 грн. боргу х 102,2% (червень 2007) : 100%

8539 грн. боргу х 101,4% (липень 2007 року) : 100%

8539 грн. боргу х 100,6% (серпень 2007 року) : 100%

8539 грн. боргу х 102,2% (вересень 2007 року) : 100%

8539 грн. боргу х 102,9% (жовтень 2007 року) : 100%

Таким чином, інфляційна складова боргу складає:

42,69 грн. + 51,23 грн. + 17,08 грн. + 51,23 грн. + 187,86 грн. + 119,55 грн. + 51,23 грн. + 187,86 грн. + 87,87 грн. = 796,61 грн.

Відповідно до здійсненного судом розрахунку розмір трьох процентів річних становить 216,32 грн., у той же час позивач просить стягнути 213,41 грн. трьох процентів річних, тобто менше, ніж розраховано судом, оскільки правові підставі стягнення сумі більшої ніж вимагає позивач відсутні, задоволенню підлягає позивні вимоги підлягають задоволенню в розмірі 213,41 грн.

Доводи відповідача не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки чинним законодавством не встановлено, що зупинення виконання судового рішення у справі, у тому числі у зв'язку з введенням мораторію, припиняє виконання зобов'язання.

Посилання відповідача на безпідставне стягнення сум інфляційних нарахувань і трьох процентів річних, оскільки ці суми не підлягають стягненню в силу положень ч. 2 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», є помилковим, бо ґрунтуються на неправильному тлумаченні вказаної правової норми.

Такі підстави передбачені зокрема ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно з якою боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов’язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних з простроченої суми. При цьому застосування положень цієї статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.          

Враховуючи викладене, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання, як його визначено у статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Відповідач безпідставно ототожнює зазначені складові грошового зобов'язання із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань у розумінні абзацу четвертого частини четвертої статті 12 цього Закону.

Зважаючи на те, що вимоги позивача до відповідача щодо стягнення вказаних вище сум не підлягають задоволенню в межах провадження у справі про банкрутство та не заявлялись позивачем як кредитором у цій справі, вони підлягають розгляду в межах позовного провадження, тобто в межах провадження у даній справі. В іншому випадку неможливість задоволення вимог щодо стягнення грошових коштів ані в межах провадження зі справи про банкрутство, ані в межах позовного провадження порушує права позивача та дискримінує його по відношенню до відповідача (боржника).

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення 796,61 грн. інфляційних витрат та 213,41 грн. трьох відсотків річних, що разом становить 1010,02 грн. У стягненні інфляційних витрат на суму 239,66 грн. та трьох відсотків річних на суму 3,09 грн. судом відмовлено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Зокрема, з відповідача підлягає стягненню . 82,44 грн. державного мита та 95,37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85, ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»(01011, м. Київ, вул. Вєтрова, 3, рахунок 26009011085980 в банку «Фінанси та кредит»м. Київ, МФО 300131, код 24584661) на користь державного підприємства завод «Електроважмаш»(61055, м. Харків, пр. Московський, 299, рахунок 260013001782 в ХФ ТОВ «ВіЄйБіБанк», м. Київ, МФО 350620, код 00213121) 796,61 грн. інфляційних витрат, три проценти річних в розмірі 213,41 грн., 82,44 грн. державного мита та 95,37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя                                                                                                     С.А. Ковтун

Рішення підписано 19.06.2008