ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №

За позовом                    Об'єднання підприємств «Українська ліга музичних прав»

До                              Всеукраїнського об'єднання суб'єктів авторських і суміжних прав «Оберіг»

Про                    стягнення 2500 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача          Ховхун Ю.Е. (за дов. б/н від 07.12.2007);

від відповідача          Пількевич Є.А. (за дов. № 44 від 01.08.2007).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом об'єднання підприємств «Українська ліга музичних прав»до Всеукраїнського об'єднання суб'єктів авторських і суміжних прав «Оберіг»про стягнення шкоди у розмірі 2500 грн.

Ухвалою від 04.02.2008 порушено провадження у справі № 6/87.

Позовні вимоги мотивовані тим, що під час апеляційного розгляду господарської справи № 21/563 за позовом об'єднання підприємств «Українська ліга музичних прав»до Всеукраїнського об'єднання суб'єктів авторських і суміжних прав «Оберіг»між об'єднанням підприємств «Українська ліга музичних прав» та приватним підприємцем Ховхуном Юрієм Едуардовичем було укладено договір про надання юридичних послуг. Справа № 21/563 розглядалась господарським судом міста Києва. Витрати на юридичний супровід апеляційного розгляду справи № 21/563 становлять 2500 грн. та, на думку позивача, є позадоговірною майновою шкодою, завданою йому внаслідок неправомірних дій зі сторони відповідача.

Відповідач позовні вимоги відхилив, обґрунтувавши свої заперечення тим, що позивачем не вказано, які саме дії вчинив відповідач, в чому полягає неправомірність цих дій, норму якого законодавчого акту було порушено відповідачем при розгляді господарської справи № 21/563, а також не надано доказів, які б підтверджували визнання дій відповідача неправомірними.

Крім того, відповідач у своєму відзиві зазначив, що кошти, які позивач просить стягнути з відповідача і визначає як матеріальну шкоду, завдану йому неправомірними діями відповідача, за твердженнями самого ж позивача є його судовими витратами, пов'язаними з розглядом справи № 21/563 господарським судом міста Києва.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Київським апеляційним господарським судом розглядалася справа № 21/563 за позовом Всеукраїнського об'єднання суб'єктів авторських і суміжних прав «Оберіг»до об'єднання підприємств «Українська ліга музичних прав»про зобов'язання вчинити дії.

Між Об'єднанням підприємств «Українська ліга музичних правота приватним підприємцем Ховхуном Юрієм Едуардовичем було укладено договір про надання юридичних послуг від 20.04.2007 (далі –Договір).

Предметом Договору є надання Ховхуном Юрієм Едуардовичем (далі - виконавець) об'єднанню підприємств «Українська ліга музичних прав»(далі - замовник) юридичних послуг, пов'язаних з апеляційним розглядом господарської справи № 21/563: підготовка відзиву на апеляційну скаргу Всеукраїнського об'єднання суб'єктів авторських і суміжних прав «Оберіг»та представництво замовника у судових засіданнях апеляційної інстанції під час розгляду зазначеної справи та вчинення по ній необхідних юридичних дій, а також представництво замовника та юридичний захист його прав і законних інтересів у судових і адміністративних органах, у відносинах з юридичними та фізичними особами в процесі виконання умов цього Договору.

Відповідно до п. 4 Договору загальна вартість послуг з надання юридичної допомоги по цьому Договору становить 2500 грн.

Підставою для оплати є Договір. За надання юридичної допомоги позивач сплатив Ховхуну Юрію Едуардовичу 2500 грн. Оплату було проведено 24.04.2007, що підтверджується платіжним дорученням № 504 від 24.04.2007.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2007 у справі № 21/563 апеляційну скаргу Всеукраїнського об'єднання суб'єктів авторських і суміжних прав «Оберіг»залишено без задоволення, а рішення суду І-ї інстанції без змін.

Позивач стверджує, що витрати були понесені ним внаслідок неправомірних дій зі сторони відповідача, а тому підлягають відшкодуванню останнім у повному обсязі.

Матеріали справи свідчать про те, що кошти, які позивач просить стягнути з Всеукраїнського об'єднання суб'єктів авторських і суміжних прав «Оберіг» і визначає як матеріальну шкоду, завдану йому неправомірними діями відповідача, є його витратами на правове обслуговування в ході розгляду справи Київським апеляційним господарським судом.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У даному випадку інтереси об'єднання підприємств «Українська ліга музичних прав»представляв приватний підприємець Ховхун Юрій Едуардович, який є фахівцем в галузі права, але не є адвокатом.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Так, у вказаній статті зазначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1)          втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2)          доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Згідно з наведеними положеннями законодавства, а також відповідно до практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції, майновою шкодою є збитки, заподіяні майну фізичної або юридичної особи внаслідок заподіяння їй шкоди або невиконання укладеного з нею договору. Шкодою майну є знищення або зменшення майнового блага, яке охороняється законом, що спричинило для потерпілого певні негативні матеріальні наслідки (збитки).

Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

-          вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

-          додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

-          неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

-          матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Господарським процесуальним кодексом України витрати на укладення позивачем угоди на надання юридичних послуг на підставі ст. 44 ГПК України не відносились до судових витрат (інших витрат, пов'язаних з розглядом справи).

При цьому віднесення до майнової шкоди (збитків) витрат підприємства на правове обслуговування суперечить законодавству, зокрема, положенням ст. 22 ЦК України, ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України, ст. 44, 49 ГПК України, оскільки такі витрати не мають для замовника обов'язкового характеру, не є такими, що їх неможливо уникнути, і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв'язку з оспорюваною шкодою. Відповідні витрати здійснені позивачем на підставі цивільного договору з фахівцем в галузі права на основі добровільного та свідомого укладення такого договору.

Згідно з пунктом 2 постанови пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 року (зі змінами та доповненнями) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Позивач не навів обставин, які саме неправомірні дії вчинив відповідач, в чому полягає неправомірність цих дій, норму якого законодавчого акта було порушено відповідачем при розгляді справи № 21/563, а також не надав суду доказів, які б підтверджували визнання дій відповідача у даній справі неправомірними.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України та пункту 2 постанови пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 майнова шкода визначається як шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи.

Позивач не зазначив, якому саме майну позивача наніс шкоду відповідач, та не надав доказів нанесення такої шкоди, як зазначено у пункті 25 постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 року.

Стосовно посилань позивача на відсутність у нього правових підстав на стягнення спірної суми як судових витрат при розгляді справи № 21/563, у зв'язку з тим, що його інтереси при розгляді тієї справи представляла особа, яка не має права займатися адвокатською діяльністю (не є адвокатом), суд відзначає, що позивач не довів причинного зв'язку між зазначеним фактом (укладання договору саме з цією особою) та будь якими діями відповідача у даній справі та вини відповідача. Як вже зазначалось, вказаний договір було укладено позивачем та Ховхуном Ю.Е. вільно і свідомо, без участі відповідача, у зв'язку з чим відповідач не несе відповідальності за наслідки таких дій позивача.

Суд не бере до уваги посилання позивача на те, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2007 у справі № 21/563 апеляційну скаргу Всеукраїнського об'єднання суб'єктів авторських і суміжних прав «Оберіг»залишено без задоволення, а рішення суду І-ї інстанції постановлене (повністю або частково) на користь позивача  залишене без змін, як на підставу для задоволення позовних вимог у справі № 6/87 з огляду на наступне.

Право звернення фізичної чи юридичної особи до суду в якості позивача за захистом своїх прав, так само як і право на судовий захист для відповідача є невід'ємними конституційними правами, котрі реалізуються суб'єктами на власний розсуд. Задоволення судом позову не свідчить про те, що протиправність дій (бездіяльності) відповідача має прямим та неминучим наслідком понесення позивачем витрат за добровільною цивільною угодою на отримання юридичних послуг від третьої особи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Інших обґрунтувань своїх вимог, ніж ті, що наведені у позовній заяві, суду не надано.

З урахуванням викладених обставин позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК  України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Суддя

С.А. Ковтун

Рішення підписано 19.06.2008