Справа № 2-1849/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2012 р. року Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді -Кутанова Г. М.,

при секретарі -Хавхун С.С

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Джанкой цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ВАТ НАСК «Оранта» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої ДТП

встановив:

Позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ВАТ НАСК «Оранта» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої ДТП.

У судовому засіданні позивачка позов підтримала у повному обсязі та пояснила, що 16.05.2010р.. відповідачка ОСОБА_3, не маючи при собі відповідних документів на право керування транспортним засобом, в стані алкогольного сп'яніння, керувала автомобілем НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2, в наслідок чого виїхала за межі проїзної частини, в'їхала в ворота гаражу домоволодіння НОМЕР_2, де скоїла наїзд на позивачку. За даним фактом ДТП в СВ Джанкойського МВ ГУ МВС України в Криму була порушена кримінальна справа за ознаками ч.1 ст.286, ч.2 ст. 286 КК України.

Просить стягнути з ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 15816грн, з власника транспортного засобу, а саме з ОСОБА_2, просить стягнути 18 633грн., з відповідача ВАТ НАСК «Оранта» моральну шкоду у сумі 2550грн та матеріальну шкоду у сумі 5000грн.

Прокурор захищаючі інтереси позивачки, підтримав позов у повному обсязі, наполягав на задоволенні заявлених вимог.

Відповідачка ОСОБА_3, позов визнала частково.

Відповідач ОСОБА_2, позов не визнав. Суду пояснив, що за вироком Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 29.10.2010р. з нього стягнено на користь позивачки маральну шкоду у сумі 13000грн. Вважає, що у нього заборгованості не існує.

Представник відповідача ВАТ НАСК «Оранта», в судове засідання не з*явився, але від нього до суду надійшла заява, у якої він просить слухати справу в його відсутність, позов не визнає, надав заперечення проти позову.

Вислухавши думку сторін, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

У суді встановлені таки факти та відповідні їм правовідносини.

16.05.2010р. відповідачка ОСОБА_3, в стані алкогольного сп'яніння керувала автомобілем «ВАЗ-2101» державний номерний знак НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_2, не маючи при собі відповідних документів на право керування транспортним засобом, виїхала за межі проїзної частини дороги та в'їхала в ворота гаражу домоволодіння НОМЕР_2, де скоїла наїзд на позивачку.

За даним фактом ДТП СВ Джанкойського МВ ГУ МВС України в Криму була порушена кримінальна справа відносно ОСОБА_3 за ознаками ч.1 ст.286, ч.2 ст. 286 КК України.

Ухвалою Колегії суддів судової палати по кримінальним справам Апеляційного суду АР Крим, вирок Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 09.12.2010р. ( справа № 1-489/10) змінено. У порядку ст..365 КПК України вирок у частині вирішення цивільного позову потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди скасований.

Відповідно вироку Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 29.10.2010р.(справа №1-587/10) з

ОСОБА_2 на користь позивачки стягнута моральна шкода у сумі 13000 грн., відносно виконавчого листа 1-587/10 відкрито виконавче провадження, матеріальна шкода у розмірі 10000грн. відшкодована в повному обсязі.

Відповідно до ст.. 35 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву. Отже , законодавством України встановлений певний порядок звернення до страховика, у якого застрахована цивільно - правова відповідальність особи, що спричинила збитки третій особі в наслідок своїх дій.

Згідно з п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. (із подальшими змінами), «Про практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності ( в тому числі інтелектуальної) прав, наданих споживачам, інших цивільних справ, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до ст. 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1,2 ч.2 с. 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог ст.. 23 ЦК України. При цьому страховик відшкодовує не більш ніж 5% ліміту, визначеному у пункті 9.3 ст.9 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та суму, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні ДТП.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. (із подальшими змінами), «Про практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди ( немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачем, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Суд вважає, що ОСОБА_1 не надано доказів спричинення їй моральної шкоди з боку ВАТ НАСК «Оранта».

З поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/4440176 вбачається, що даний поліс є договором 3 типу та виданий на ім'я ОСОБА_2 Відповідно до ст..15 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися, зокрема на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір 111 типу). Оскільки з полісу ВЕ/4440176 вбачається, що особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у ВАТ НАСК «Оранта», є ОСОБА_2, то ВАТ НАСК «Оранта» є відповідальною тільки за спричинення шкоди здоров'ю, життю та майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу ВАТ 2101, державний номер НОМЕР_1, тільки саме ОСОБА_2 У зв'язку з тим, що шкода здоров'ю ОСОБА_1 була спричинена внаслідок експлуатації транспортного засобу ОСОБА_3, відповідальність якої не була застрахована у ВАТ НАСК «Оранта» позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 керувала автомобілем за відсутності належних правових підстав.

За вироком суду позивачки виплачена матеріальна шкода у повному обсязі.

При розгляду справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, це судове рішення є обов'язковим для суду лише щодо з'ясування питань, чи мали місце таки дії та чи вчинені вони цією особою . Розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи, суд не має право обговорювати вину відповідача, а може лише вирішувати питання про розмір відшкодування.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володільця небезпечного об'єкта буде зобов'язано відшкодувати шкоду незалежно від вини цієї особи. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно ч.1 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок порушення її прав.

Позивачка у суді надала докази , вказані у п.2 ч.2 ст.23 ЦК України.

Відповідно до ч.4 ст.1193 ЦК України передбачена можливість врахування матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, і як наслідок - зменшення судом розміру відшкодування.

Суд бере до уваги той факт, що ОСОБА_3 відбувала покарання у місцях позбавлення волі і за цій строк її будинок був розкрадений, потребує капітального ремонту, що вона одна утримує двох неповнолітніх дітей.

Керуючись ст..ст. 10,11,60,212,214,215, 218 ЦПК України, ст.. 23 ЦК України, ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Постановою Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. (із подальшими змінами), «Про практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ВАТ НАСК «Оранта» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої ДТП - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 10000 грн.

В іншої частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду АР Крим через Джанкойський міськрайонний суд АР Крим відповідно до вимог ст.. 294 ЦПУ України.

Суддя Г. М. Кутанова