ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2012 р. cправа № 2а-1289/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Галімурки Т.Є.

прокурора Івано-Франківської області -Челій-Пушкар О.І.

представника позивача: Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області -Токара В.І.

представника відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Альва" -не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом прокурора Калуського району Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області до товариства з обмеженою відповідальністю "Альва" про стягнення податкового боргу в сумі 28 613,15 грн., -

ВСТАНОВИВ:

14.05.2012 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за позовом прокурора Калуського району Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Калуської об'єднаної Державної податкової інспекції Івано-Франківської області (надалі -позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Альва" (надалі -відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 28 613,15 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення вимог частини 1 статті 67 Конституції України, пункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16, пунктів 57.1, 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, не погашено в повному обсязі самостійно визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за другий -четвертий квартали 2011 року в сумі 11,00 грн., податку на додану вартість за жовтень -грудень 2011 року і січень -лютий 2012 року в сумі 14 768,00 грн., орендної плати за землю з юридичних осіб за жовтень -грудень 2011 року і січень -лютий 2012 року в сумі 10 573,11 грн., а також не погашено зобов'язання по штрафних санкціях з податку на додану вартість в розмірі 2 935,90 грн., застосоване позивачем до відповідача згідно податкового повідомлення-рішення від 03.03.2012 року за № 0000241502 за несвоєчасну сплату протягом граничних строків суми самостійно визначеного податкового зобов'язання. Крім того у відповідача у обліковій картці платника податків за несвоєчасну сплату узгоджених зобов'язань числиться заборгованість по несплаченій пені з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 94,01 грн., з податку на додану вартість - 155,70 грн. та з орендної плати за землю з юридичних осіб - 75,43 грн. Загальна сума податкового боргу відповідача, станом на день звернення до адміністративного суду, становила 28 613,15 грн., яка ним не сплачена.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав наведених в позовній заяві та пояснив, що податковий борг відповідача по податку на прибуток приватних підприємств, податку на додану вартість та орендної плати за землю з юридичних осіб, крім грошових зобов'язань на 2 935,90 грн., визначених рішення від 03.03.2012 року , є грошовим зобов'язанням відповідача, яке самостійно ним визначене, і в силу пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню, а тому підлягає стягненню до державного бюджету. Податкове повідомлення-рішення від 03.03.2012 року є узгодженим, а тому грошове зобов'язання в сумі 2 935,90 грн. підлягає стягненню із відповідача.

В судовому засіданні представник позивача, в інтересах якого пред'явлено адміністративний позов, подав додаткове письмове пояснення до адміністративного позову, в якому уточних позовні вимоги по кожному податковому зобов'язанню окремо, зазначивши, що вказана у позові заборгованість відповідача на загальну суму 28 613,15 грн. сформувалася за період з 25.11.2011 року по 12.04.2012 року Просив позов задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідача зазначену заборгованість по сплаті податкового боргу із його розрахункових рахунків і за рахунок наявної готівки (а.с. 49).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке містяться в матеріалах справи, причини неявки суду не повідомив (а.с. 47). Своїм правом на подання письмового заперечення проти позову не скористався.

За змістом частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону від 17.11.2011 року) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Судом, за умови належного повідомлення відповідача про розгляд справи у відповідності до вимог частини 3 статті 33 і частини 3 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 коментованого Кодексу.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06.08.1997 року Калуською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області проведено державну реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю "Альва", що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 10), та взятий на облік Калуською об'єднаною Державною податковою інспекцією Івано-Франківської області як платник податків і зборів.

Суд зазначає, що правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

Конституційний обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом визначений частиною 1 статті 67 Конституції України.

Податковий кодекс України з 01.01.2011 року регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 15.1 статті 15 зазначеного Кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податок на додану вартість, податок на прибуток підприємств та плата за землю (в тому числі орендна плата за землю), які є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпунктів 9.1.1., 9.1.3., 9.1.10. пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України належать до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі).

Відповідач згідно пункту 133.1 статті 133, пункту 180.1 статті 180 та підпункту 269.1.2. пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України являється платником податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість та плати за землю (в тому числі орендної плати за землю).

Щодо зобов'язань із податку на прибуток підприємств судом встановлено наступне.

У відповідності до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті.

Статтею 152 даного Кодексу визначено порядок обчислення податку на прибуток підприємств, згідно якої податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу.

У судовому засіданні встановлено, що відповідачем подано до Калуської об'єднаної Державної податкової інспекції Івано-Франківської області декларації з податку на прибуток підприємства за другий -четвертий квартали 2011 року, де відповідачем розраховано розмір вказаних зобов'язань в сумі 11,00 грн. (а.с. 22-23). Однак, даних зобов'язань відповідачем в повному обсязі не виконано та не сплачено і на момент розгляду справи податковий борг з податку на прибуток підприємства за вказаний вище період становить 11,00 грн.

З приводу зобов'язання відповідача із податку на додану вартість суд зазначає, що відповідно до пунктів 203.1, 203.2 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

У судовому засіданні судом з приводу податкових зобов'язань із податку на додану вартість встановлено, що відповідачем подано декларації з податку на додану вартість за жовтень -грудень 2011 року і січень -лютий 2012 року, де відповідачем розраховано розмір вказаних зобов'язань в загальному розмірі 14 768,00 грн., в тому числі за жовтень 2011 року -7 085,00 грн., листопад 2011 року -4 594,00 грн., грудень 2011 року -1 770,00 грн., січень 2012 року -1 005,00 грн. та лютий 2012 року 314,00 грн. (а.с. 12-21). Таких зобов'язань відповідач в повному обсязі не виконав та не сплатив, і на момент розгляду справи податковий борг з податку на прибуток підприємства за вищевказаний період згідно даних декларацій становить 14 768,00 грн.

Згідно положень пункту 54.1 статті 54 та пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, якими встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо заборгованості по орендній платі з юридичних осіб, яка також виникла у результаті самостійного розрахунку відповідачем власних зобов'язання, суд зазначає наступне.

Згідно підпункту 14.1.147. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю -загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Пунктом 286.2. статті 286 коментованого Кодексу визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Положеннями пунктів 287.3, 287.4 статті 287 та пункту 288.1 статі 288 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Із матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем у відповідності до вимог пункту 286.2. статті 286 Податкового кодексу України подано податкові декларації з орендної плати за земельні ділянки з юридичних осіб за 2011 рік і 2012 рік, в яких відповідачем самостійно розраховано розмір вказаних зобов'язань помісячно, а саме: за жовтень 2011 року -1 989,37 грн., за листопад 2011 року - 1 989,37 грн., за грудень 2011 року - 1 989,37 грн., за січень 2012 року -2 302,50 грн. та за лютий 2012 року -2 302,50 грн. (а.с. 24-27). Самостійно визначені зобов'язання відповідач за вказаний вище період в повному обсязі не виконав та не сплатив до бюджету і на момент розгляду справи податковий борг з орендної плати за земельні ділянки з юридичних осіб становить за жовтень -грудень 2011 року і січень -лютий 2012 року в загальному розмірі 10 573,11 грн.

За змістом пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

З огляду на вказане самостійно визначені відповідачем зобов'язання із податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість і орендної плати за землю на загальну суму 25 352,11 грн. та несплачені ним у строки встановлені Кодексом, являються узгодженою заборгованістю товариства з обмеженою відповідальністю "Альва".

З приводу застосованих позивачем до відповідача штрафних санкції з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Статтею 75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Із матеріалів справи у судовому засіданні встановлено, що 27.02.2012 року Калуською об'єднаною Державною податковою інспекцією Івано-Франківської області за наслідками проведеної невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань по податку на додану вартість складено акт за №342/1502/25065325, яким встановлено порушення відповідачем пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасна сплата протягом граничних строків суми самостійно визначеного податкового зобов'язання з податку на додану вартість за березень -квітень 2011 року в розмірі 14 679,50 грн., сума яка затримувалася до сплати понад 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати суми такого зобов'язання (а.с. 29).

Як вже зазначалося судом вище пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

За змістом вимог підпункту пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Кодексом, при затримці, що є більшою 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Позивачем на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України за виявлене порушення податковим повідомленням-рішенням за №0000241502 від 03.03.2012 року до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2 935,90 грн. (20% погашеної суми податкового боргу), яке отримано відповідачем 03.03.2012 року, про що свідчить запис уповноваженої особи відповідача на корінці такого рішення (а.с. 28).

На час судового розгляду грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 935,90 грн. застосоване податковим повідомленням-рішенням від 03.03.2012 року відповідачем до бюджету не сплачене.

Приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Оскільки, відповідачем у відповідності до вимог статті 56 Податкового кодексу України не була порушена процедура адміністративного оскарження податкового зобов'язання визначеного податковим повідомленням-рішенням від 03.03.2012 року, суд приходить до переконання, що застосовані позивачем штрафні санкції з податку на додану вартість в розмірі 2 935,90 грн., є узгодженим та являється податковим боргом.

Відповідно до підпункту 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Пунктом 129.4 статі 129 вказаного Кодексу передбачено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.1. пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Із зворотного боку облікової картки платника податків відповідача з податку на прибуток підприємства, податку на додану вартість та з орендної плати за землю з юридичних осіб станом на 14.04.2012 року судом встановлено, що за відповідачем рахується пеня, яка числиться по особовому рахунку за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з податку на прибуток, податку на додану вартість та з орендної плати за землю з юридичних осіб в розмірі 94,01 грн., 155,70 грн. та 75,43 грн. відповідно (а.с. 30-36).

Згідно вимог підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як вбачається з матеріалів справи Калуською об'єднаною державною податковою інспекцією в Івано-Франківській області надсилалася відповідачу податкова вимога форми "Ю" за №147/1788/10/240 від 05.04.2011 року, яка отримана відповідачем 05.04.2011 року, про що свідчить запис уповноваженої особи відповідача на корінці податкової вимоги (а.с. 11). Відповідач податкову вимогу не оскаржував у строк передбачений законом.

Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг -сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Податковий борг відповідача підтверджується податковими деклараціями з податку на прибуток підприємства за другий -четвертий квартали 2011 року, декларацією з податку на додану вартість за жовтень -грудень 2011 року і січень -лютий 2012 року, з орендної плати за земельні ділянки з юридичних осіб за 2011 рік і 2012 рік, податковим повідомленням-рішенням за №0000241502 від 03.03.2011 року, податковою вимогою форми "Ю" за №147/1788/10/240 від 05.04.2011 року, зворотнім боком облікової картки платника податків, які містяться в матеріалах справи, а також довідкою про наявність податкового боргу (а.с. 11, 12-21, 22-23, 24-27, 28, 30-36, 38, 49).

Таким чином, суд приходить до висновку, що самостійно обраховані податкові зобов'язання відповідача, визначені ним в податкових деклараціях з податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств та орендної плати з юридичних осіб, а також визначені позивачем податковим повідомленням-рішенням грошові зобов'язання по податку на додану вартість та нарахованої пені в загальному розмірі 28 613,15 грн., в тому числі по податку на прибуток підприємств -105,01 грн., податку на додану вартість -17 859,60 грн. і орендної плати за землю -10 648,57 грн., являються податковим боргом відповідача.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.

Відповідно до підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Враховуючи те, що відповідачем не сплачено грошове зобов'язання у терміни визначені Податковим кодексом України, то суд зазначає підставним звернення податкового органу до суду із позовом на стягнення 28 613,15 грн. у спосіб визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодексу.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити вказану суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення такого спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З огляду на вказане суд дійшов переконання про те, що позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Альва" податкового боргу в сумі 28 613,15 грн. є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Альва" (ідентифікаційний код 25065325, вул. Шевченка, с. Грабівка, Калуський район, Івано-Франківська область, 77357) з його розрахункових рахунків, що є наявними у банківських установах та за рахунок готівки, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "Альва", в дохід бюджету податковий борг в сумі 28 613 (двадцять вісім тисяч шістсот тринадцять) гривень 15 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.

Постанова в повному обсязі складена 01.06.2012 року.