У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2012 р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Мелінишин Г.П.
суддів Горблянського Я.Д., Горейко М.Д.
секретаря Балагури М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки за апеляційною скаргою Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» на рішення Галицького районного суду від 05 березня 2012 року,-
встановила :
В грудні 2010 року Акціонерний банк «Банк регіонального розвитку» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки.
Рішенням Галицького районного суду від 05 березня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.
На дане рішення АБ «БРР» подав апеляційну скаргу. Зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, дано невірну оцінку поданим сторонами доказам. Судом не враховано, що предмет іпотеки - спірна квартира придбана за рахунок кредитних коштів, а дійсність як кредитного договору, так і іпотечного договору підтверджена рішенням суду. Також суд не прийняв до уваги, що невиконання вимог ч.1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» щодо надіслання іпотекодавцю та боржнику письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права на звернення до суду в будь-який час за захистом порушених інтересів.
Тому просив рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представник доводів скарги не визнали посилаючись на обґрунтованість висновків суду.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не дотримано процедури попередження відповідачів про необхідність виконання ними прийнятих на себе зобов'язань згідно укладених договорів. Крім того, звернення стягнення на предмет іпотеки грубо порушить права неповнолітньої дитини, яка проживає в спірній квартирі і оскільки відсутнє інше житло, де вона могла б проживати. Також суд вважав, що причиною виникнення заборгованості по кредитному договору послужили дії Банку, оскільки в зв'язку із ліквідацією відділення АБ в м. Бурштині, куди вносились кошти по кредиту, відповідача не було повідомлено.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є таким, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Постановлене судом рішення відповідає вказаним вимогам виходячи з наступного.
Судом правильно встановлено, що згідно кредитного договору, укладеного 03.04.2007р. між АБ «Банк регіонального розвитку» та ОСОБА_1, останній отримав кредит в сумі 28500,00 дол. США строком до 25.03.2022 р. зі сплатою відсотків у розмірі 14,5 % (а.с.9-12).
В подальшому, 20.10.2008 року було укладено додаткову угоду до зазначеного кредитного договору, згідно якого відсоткова ставка за користування кредитом збільшилась до 17 %. (а.с.20).
Для забезпечення виконання зобов'язань за даним договором 03.04.2007 року було укладено іпотечний договір, згідно якого ОСОБА_1 надав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. (а.с.13-17). Нерухоме майно належить іпотекодавцеві на праві приватної власності, що підтверджується договором купівлі-продажу від 28.03.2007 року.
Вказана квартира придбана відповідачами під час шлюбу, а тому у встановленому законом порядку на передачу її в іпотеку отримано згоду ОСОБА_2
Також 03.04.2007 року між АБ «Банк регіонального розвитку» та ОСОБА_2 укладено договір поруки, відповідно до якого остання зобов'язувалася перед Банком у повному обсязі відповідати за виконання Боржником зобов'язань, що існують або виникнуть в майбутньому на підставі кредитного договору (а.с.18-19).
Зазначених обставин в суді першої інстанції сторони не оспорювали, відповідно як і того факту, що на час виникнення спору ОСОБА_1 не виконував взятих на себе зобов'язань по поверненню кредиту. Не спростовані ці обставини і під час розгляду справи апеляційним судом.
Встановлено, що відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконував умови кредитного договору, у зв'язку з чим станом на 13 вересня 2010 року допустив заборгованість перед АК «Банк регіонального розвитку» в розмірі 308449,65 грн.
Відповідно до вимог ч.1 ст.12, ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно з п.п.2.4.4 договору іпотеки від 03.04.2007 року, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства України у разі, коли в момент настання терміну виконання іпотекодавцем будь-яких зобов'язань, забезпечених іпотекою за цим договором, вони не будуть виконанні. При цьому п. п. 24,29 договору застережено право іпотекодержателя на задоволення його вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку відповідно до ст.ст. 36-38 ЗУ «Про іпотеку» і обумовлено початкову ціну предмету іпотеки 173565,00 грн.
Згідно із ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Пунктами 3.2.1, 5.1 договору поруки передбачено, що Банк зобов'язаний повідомити Поручителя про порушення Боржником Основного зобов'язання із наданням розрахунку заборгованості. Всі повідомлення за цим Договором будуть вважатися зробленими належним чином у випадку, якщо вини здійсненні у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур'єром, телеграфом, або врученні особисто за зазначеними адресами Сторін.
На підтвердження своїх позовних вимог та дотримання цих вимог закону щодо повідомлення ОСОБА_2 про порушення боржником своїх зобов'язань Банк будь-яких доказів не представив.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що недотримання цих правил є перешкодою для задоволення позовних вимог у спосіб, обраний Банком - звернення стягнення на предмет іпотеки.
Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» відхилити, а рішення Галицького районного суду від 05 березня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Г.П. Мелінишин
Судді: Я.Д.Горблянський
М.Д. Горейко
____________________________________________________________________________________________________________________
Справа №2/0904/41/2011 Головуючий у 1 інстанції Мельник І.І.
Провадження № 22ц/0990/911/2012 Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.
Категорія 27