СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
06 червня 2012 року Справа № 5002-28/329-2012
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гоголя Ю.М.,
суддів Дмитрієва В.Є.,
Рибіної С.А.,
за участю представників сторін:
представник позивача, ОСОБА_2, довіреність № 27 від 08.02.12, відкрите акціонерне товариство "Сільгосптехніка";
представник відповідача, не з'явився, Кримське республіканське підприємство "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації";
представник відповідача, не з'явився, приватне акціонерне товариство "Сімферопольське ремонтне підприємство "Кримагротехсервіс";
представник відповідача, не з'явився, приватне підприємство "ОСОБА_5";
представник третьої особи, не з'явився, Товариство з обмеженою відповідальністю "Раса";
третя особа, не з'явився, ОСОБА_3;
розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Сільгосптехніка" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Лукачов С.О.) від 27 березня 2012 року у справі № 5002-28/329-2012
за позовом відкритого акціонерного товариства "Сільгосптехніка" (АДРЕСА_1)
до Кримського республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації" (вул. Некрасова, 11,Сімферополь,95000)
приватного акціонерного товариства "Сімферопольське ремонтне підприємство "Кримагротехсервіс" (вул. Некрасова, 11,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95001)
приватного підприємства "ОСОБА_5" (АДРЕСА_1)
3-ті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Раса" (АДРЕСА_1)
ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)
про зобов'язання виділити в натурі частку з майна та зобов'язання зареєструвати право власності
ВСТАНОВИВ:
У січні 2012 року позивач - відкрите акціонерне товариство „Сільгосптехніка" звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Кримського республіканського підприємства „Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації", приватного акціонерного товариства „Сімферопольське ремонтне підприємство „Кримагротехсервіс", приватного підприємства „Шестаков" про зобов'язання Кримське республіканське підприємство „Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації" виділити у натурі 503/1000 частки об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, які належать ВАТ „Сільгосптехніка" на праві власності та зареєструвати за позивачем право власності на вказані об'єкти.
Позовні вимоги обґрунтовані статтями 364, 367 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що на запит позивача про розподіл об'єкту нерухомого майна, що знаходиться у АДРЕСА_1, листом КРП „Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації" останньому вказано на неможливість розділу зазначеного домоволодіння у зв'язку з відсутністю у співвласників виділеної в натурі частки домоволодіння з самостійним виходом.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.02.2012 року залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, товариство з обмеженою відповідальністю „Раса" та ОСОБА_3.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 березня 2012 року у справі №5002-28/329-2012 в частині позовних вимог до приватного підприємства „ОСОБА_5" провадження у справі припинено. В задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, відкрите акціонерне товариство „Сільгосптехніка" вернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
У судовому засіданні 06 червня 2012 року представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, інші представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, ухвалою суду від 17 травня 2012 року.
Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, 21 квітня 2004 року за ВАТ „Сільгосптехніка" зареєстровано право власності на нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1, що вбачається з відповідного витягу Сімферопольського міжміського бюро реєстрації і технічної інвентаризації №2626585 (том 1, а. с. 25).
Шляхом перевірки матеріалів справи встановлено, що право власності на об'єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 зареєстровано за наступними суб'єктами права:
503/1000 частки об'єкту нерухомого майна - за ВАТ „Сільгосптехніка" на основі дублікату наказу Фонду майна Автономної Республіки Крим №2122 від 23.12.1996 року та акту прийому-передачі;
13/1000 частки об'єкту нерухомого майна -за ОСОБА_5 на основі договору купівлі-продажу;
350/1000 частки об'єкту нерухомого майна за ПАТ „Сімферопольське ремонтне підприємство „Кримагротехсервіс" на основі наказу Фонду майна Автономної Республіки Крим №1245 від 23.08.19996 року та акту прийому-передачі;
нежитлові приміщення літ. „Ш", „Ч-Ч1", „Ф-Ф1", „10", „8", „9" загальною площею 575,3 кв.м. -за ТОВ „Раса" на підставі рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.09.2009 року у справі №2-23/4241-2009 (а. с. 128-129, том 1) та ухвали господарського суду Автономної Республіки від 15.11.2010 року у справі №2-23/4241-2009;
об'єкт незавершеного будівництва -літ „Ю" -за ОСОБА_3 на підставі договору оренди земельної ділянки від 18.06.2010 року, зареєстрованого в комітеті по управлінню земельними ресурсами Сімферопольської міської ради 14.07.2010 року №1998 та дозволу на виконання будівельних робіт від 23.12.2010 року №895.
Крім того, 19.11.2007 року між Сімферопольською міською радою та ВАТ „Сільгосптехніка" укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого позивач приймає у строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування існуючих адміністративної та виробничої будівель, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Земельна ділянка надана в оренду строком на 10 років, а саме до 27.10.2015 року (пункт 3.1 договору).
20 жовтня 2010 року позивач звернувся з листом за вих. №203 до Сімферопольського МБРТІ, в якому просив про розділ об'єкту нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з наданням окремої поштової адреси.
Кримське республіканське підприємство „Сімферопольське міжміське бюро технічної інвентаризації" повідомило, що розділ домоволодіння АДРЕСА_1 неможливий у зв'язку з відсутністю у співвласників виділеної в натурі частки домоволодіння з самостійним виходом (лист вих. №11/2314 ВК від 28.11.2011 року).
У зв'язку з вищевикладеним, позивач звернувся до суду з позовною заявою та просить суд зобов'язати Кримське республіканське підприємство „Сімферопольське міжміське бюро технічної інвентаризації" виділити у натурі 503/1000 частки об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, які належать ВАТ „Сільгосптехніка" на праві власності та зареєструвати за ВАТ „Сільгосптехніка" право власності на вказані об'єкти.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскарженого рішення суду першої інстанції, у зв'язку з наступним.
Пунктом 5 Перехідних положень Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" встановлено, що до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру, реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
Відповідно до статті 2 вказаного Закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень -офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Згідно з пунктом 1.3 „Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5, бюро технічної інвентаризації лише проводить державну реєстрацію об'єктів нерухомого майна і не може бути відповідачем за позовом про виділення в натурі частки об'єкта нерухомого майна.
Судова колегія дійшла до висновку, що КРП „Сімферопольське міжміське бюро технічної інвентаризації" є лише технічних органом, що здійснює реєстрацію об'єктів нерухомого майна за його місцезнаходженням на підставі правовстановлюючих документів.
Відповідно до частини 1 статті 355 Цивільного кодексу України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Статтею 358 Цивільного кодексу України, встановлено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.
Відповідно до статті 364 Цивільного кодексу України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Статтею 367 Цивільного кодексу України вбачається, що майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Зазначені норми (виділ частки та поділ майна) є самостійними правовими інститутами, що відрізняються підставами виникнення права та умовами і способом його реалізації, проте, заявник апеляційної скарги посилається на вказані норми в обґрунтування апеляційної скарги.
Як свідчать матеріали справи та зазначають у своїх поясненнях ПАТ „Сімферопольське ремонтне підприємство „Кримагротехсервіс", громадянин ОСОБА_5, ТОВ „Раса" та ОСОБА_3, останні не заперечують проти задоволення позовних вимог, тобто не заперечують проти виділення у натурі 503/1000 частки об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, які належать ВАТ „Сільгосптехніка" на праві власності.
Матеріали справи не містять доказів того, що власниками майна укладено договір про поділ нерухомого майна, що є у спільний частковій власності, не надано доказів того, що позивач звертався до інших співвласників з пропозицією укласти такий договір та отримав відмову. Зазначене свідчить про те, що позивачем не реалізовано передбачений цивільним законодавством порядок виділу у натурі частки, що є у спільній частковій власності.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Стаття 20 Господарського кодексу України передбачає, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, порушують права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Судова колегія звертає увагу на те, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб втілює негативні наслідки порушення його прав.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини. Які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.
Юридична зацікавленість позивача у вирішення спору судом, покладає на нього обов'язок довести, що цивільні права та інтереси позивача порушені, не визнаються чи оспорюються відповідачем.
Однак, позивачем не надано доказів того, що відповідачами порушується чи оспорюється право останнього на виділ у натурі 503/1000 частки об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, які належать ВАТ „Сільгосптехніка" на праві власності.
З огляду на вищевикладене, судова колегія встановила, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ВАТ „Сільгосптехніка" та відмовив у їх задоволенні.
Щодо позовних вимог до приватного підприємства „ОСОБА_5", суд першої інстанції правомірно зазначив наступне.
На думку громадянина ОСОБА_5, 13/1000 частки об'єкту нерухомого майна по АДРЕСА_1 зареєстровано за ним як за громадянином на основі договору купівлі-продажу, а не як за приватним підприємством „ОСОБА_5", а також останній не реєстрував та не засновував приватне підприємство „ОСОБА_5".
Судова колегія погоджується з доводами суду першої інстанції стосовно того, що відповідно до спеціального витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців за №13034710 від 14.02.2012 року в єдиному державному реєстрі не значиться така юридична особа як приватне підприємство „ОСОБА_5" з адресою реєстрації: АР Крим, АДРЕСА_1.
Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі -позивачами і відповідачами -можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія встановила, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що провадження у справі у частині позовних вимог до неіснуючої особи -приватного підприємства „ОСОБА_5" правомірно припинено на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене, оскаржуване рішення є повним, законним та обґрунтованим, прийнятим при дослідженні всіх обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для його зміни чи скасування. Щодо доводів скаржника, викладених у апеляційні скарзі, то вони не спростовують висновків суду, покладених в основу рішення.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1 частина 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Сільгосптехніка" залишити без задоволення.
2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 березня 2012 року у справі № 5002-28/329-2012 залишити без змін.
Головуючий суддя Ю.М. Гоголь
Судді В.Є. Дмитрієв
С.А. Рибіна
Розсилка:
1. Відкрите акціонерне товариство "Сільгосптехніка" (АДРЕСА_1)
2. Кримське республіканське підприємство "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації" (вул. Некрасова, 11,Сімферополь,95000)
3.Приватне акціонерне товариство "Сімферопольське ремонтне підприємство "Кримагротехсервіс" (вул. Некрасова, 11,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95001)
4.Приватне підприємство "ОСОБА_5" (АДРЕСА_1)
5.Товариство з обмеженою відповідальністю "Раса" (АДРЕСА_1)
6.ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)