КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2012 № 23/516

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Авдеєва П.В.

Коршун Н.М.

за участю представників:

від позивача: представник - ОСОБА_2 - за довіреністю,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Трест Кривбасшахтопроходка», м. Київ

на рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2012 р.

у справі № 23/516 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південтрансмонтаж-ВБК», м. Кривий Ріг

до Приватного акціонерного товариства «Трест Кривбасшахтопроходка», м. Київ

про стягнення 444 635,74 грн.,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2011 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Південтрансмонтаж-ВБК» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Трест Кривбасшахтопроходка» про стягнення 444 635,74 грн., з яких 429 730,37 грн. сума основного боргу, 11 700,23 грн. інфляційні втрати та 3 205,14 грн. 3 % річних, мотивуючи вимоги тим, що відповідач неналежним чином виконує умови договору субпідряду від 29.11.2010 р. № 10/24/2010 та додаткових угод до нього в частині оплати виконаних робіт.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.01.2012 р. у справі № 23/516 позов задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Трест Кривбасшахтопроходка» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Південтрансмонтаж-ВБК» 246 522 грн. 72 коп. сума основного боргу, 11 700 грн. 23 коп. інфляційні втрати, 2 492 грн. 24 коп. 3 % річних, 2 607 грн. 15 коп. державного мита та 138 грн. 38 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Приватне акціонерне товариство «Трест Кривбасшахтопроходка» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що за результатами проведеного обстеження об'єкту будівництва апелянтом були встановлені недоліки, які є прихованими та не могли бути встановлені в ході приймання робіт. Відповідач в ході розгляду справи в суді першої інстанції заявляв клопотання про призначення експертизи, яке, на думку апелянта, було необґрунтовано відхилено. Вважає, що дії позивача щодо неякісного виконання робіт є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за несвоєчасне виконання обов'язку щодо оплати виконаних робіт.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення а оскаржуване рішення без змін.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.11.2010 р. між Закритим акціонерним товариством «Трест Кривбасшахтопроходка» (внаступному змінило найменування на Приватне акціонерне товариство «Трест Кривбасшахтопроходка») (Генеральний підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Південтрансмонтаж-ВБК» (Субпідрядник) укладено договір субпідряду № 10/24/2010, згідно з умовами якого позивач зобов'язався виконати роботи з будівництва вентиляторної установки головного провітрювання на об'єкті державного підприємства «Дирекція підприємства, що будується на базі Новокостянтинівського родовища уранових руд», а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи (Договір).

Статтею 875 Цивільного Кодексу України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх; договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Згідно пункту 2.1 Договору від 29.11.2010 р. договірна ціна робіт визначається окремо для кожного етапу робіт на підставі розрахунків договірної ціни та локального кошторису, які є додатками до додаткової угоди на виконання етапу робіт та є невід'ємними частинами додаткової угоди.

29.11.2010 р. між сторонами укладена додаткова угода № 1 до договору субпідряду № 10/24/2010 від 29.11.2010 р., згідно якої позивач зобов'язався виконати загально-будівельні роботи з будівництва вентиляторної установки головного провітрювання. Загальна договірна ціна робіт склала 204 255, 44 грн.

У зв'язку з наступним виконанням частини робіт, сторонами у справі укладена додаткова угода № 2 до договору субпідряду № 10/24/2010 від 29.11.2010 р. Загальна договірна ціна робіт згідно додаткової угоди № 2 склала 559 512, 22 грн.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що додаткова угода № 2 відповідачем не підписана, однак факт її укладання сторонами та виконання своїх зобов'язань позивачем за даною угодою відповідачем не заперечується.

Факт виконання робіт з будівництва вентиляторної установки з боку позивача у період з грудня 2010 р. по лютий 2011 р. підтверджено актами виконаних робіт та довідками про вартість робіт, які підписані відповідачем без заперечень та зауважень щодо якості та строків виконання робіт.

Частиною першою статті 853 Господарського кодексу встановлено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Місцевим господарським судом правильно встановлено, що відповідачем роботи прийняті належним чином, про що свідчать підписані акти виконаних робіт. Доказів звернення Відповідача до Позивача з приводу усунення виявлених недоліків суду не надано. Акт технічного огляду від 26.08.2011 р. не може бути доказом виявлених прихованих недоліків, оскільки огляд проводився після прийняття виконаних робіт, а дефекти, що зафіксовані в ньому не мають прихований характер.

Таким чином, наявними доказами у справі підтверджено факт належного виконання Позивачем своїх зобов'язань за договором субпідряду № 10/24/2010 від 29.11.2010 року на суму на 763 753, 04 грн.

Однак за твердженням позивача сума виконаних робіт за договором склала 908 773, 04 грн., що не відповідає сумі договірної ціни по об'єкту відповідно до договору субпідряду № 10/24/2010 від 29.11.2010 року та додаткових угод № 1 та № 2 до нього.

Відповідно до статті 321 Господарського кодексу України, вартість робіт за договором підряду (компенсація витрат підрядника та належна йому винагорода) може визначатися складанням приблизного або твердого кошторису. Кошторис вважається твердим, якщо договором не передбачено інше. Зміни до твердого кошторису можуть бути внесені лише за погодженням сторін. У разі виникнення потреби значно перевищити приблизний кошторис підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника. Якщо підрядник не попередив замовника про перевищення кошторису, він зобов'язаний виконати роботу, не вимагаючи відшкодування понесених додаткових витрат.

Згідно пункту 1.3 договору субпідряду № 10/24/2010 від 29.11.2010 р. роботи, які зобов'язується виконати позивач, конкретний склад та обсяги цих робіт визначаються додатковими угодами до договору, які укладаються сторонами на окремі етапи (частини) робіт та є невід'ємними частинами договору.

Позивач посилається на додаткову угоду № 3 до договору субпідряду № 10/24/2010 від 29.11.2010 року, яка підписана лише позивачем. З боку відповідача додаткова угода № 3 не підписана та заперечується останнім повністю.

Оскільки відсутня письмова угода на виконання додаткових робіт, тому і акт виконаних робіт за березень 2011 року на суму 145 020, 00 грн., який складений виконавцем - позивачем не може слугувати належним доказом їх виконання.

Згідно пункту 4.2 договору субпідряду № 10/24/2010 від 29.11.2010 року відповідач здійснює щомісяця проміжні платежі за фактично виконані роботи на підставі акту (форма КБ-2в) та довідки (форма КБ-3), засвідченої підписами уповноважених представників сторін. Акт виконаних робіт (форма КБ-2в) позивач передає для підпису уповноваженому представнику Відповідача не пізніше 26 числа звітного місяця. Податкова накладна, рахунок надається протягом трьох днів з моменту підписання актів форми КБ-2в (пункт 4.3 договору).

Відповідно до пункту 4.4 договору субпідряду № 10/24/2010 від 29.11.2010 року оплата виконаних робіт здійснюється протягом семи банківських днів з моменту підписання відповідачем вищезазначених документів.

Матеріалами справи підтверджено часткове виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором субпідряду № 10/24/2010 від 29.11.2010 року, зокрема оплата виконаних робіт проведена у розмірі 479 042, 67 грн.

Пунктом 4.6 договору субпідряду № 10/24/2010 від 29.11.2010 року встановлено, що за адміністративно-господарські витрати, пов'язані з забезпеченням позивача технічною документацією та обсягами робіт, координацією виконання робіт, здійсненням технічного нагляду, прийманням та здачею виконаних робіт замовнику, позивач сплачує відповідачу 5 % від визначеної договором ціни робіт. Оплата послуг здійснюється поетапно, в розмірі, прямо пропорційному вартості прийнятих відповідачем робіт, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог при сплаті останнім вартості робіт або їх етапів, з подальшим оформленням відповідного акту.

Враховуючи вартість виконаних робіт та пункт 4.6 договору субпідряду № 10/24/2010 від 29.11.2010 року сума послуг генпідряду становить 38 187, 65 грн.

Враховуючи вищезазначене, заборгованість відповідача на момент розгляду спору у суді першої інстанції складала 246 522, 72 грн.

Частина перша статті 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 511 Цивільного кодексу України, зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Частиною 2 статті 194 Господарського кодексу України передбачено, що неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Оскільки факт виконання робіт з будівництва вентиляторної установки підтверджується відповідними актами, встановлений строк остаточного розрахунку сплинув, а доказів повної оплати виконаних робіт суду не надано позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу підлягає частковому задоволенню у розмірі 246 522, 72 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позовних вимог, суд першої інстанції правильно встановив, що вимога позивача в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 11 700, 23 грн. (за період з січня 2011 року по червень 2011 року) є обґрунтованою та підлягає задоволенню у заявленому розмірі.

Враховуючи часткове задоволення суми основного боргу, вимога в частині стягнення 3 % річних підлягає задоволенню у розмірі 2 492, 24 грн. (за період з січня 2011 року по червень 2011 року).

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо необґрунтованого відхилення судом першої інстанції клопотання про призначення експертизи, оскільки предметом спору є стягнення заборгованості за виконані роботи з будівництва, а не встановлення якості прийнятих та виконаних робіт.

Місцевим господарським судом також правильно вирішено питання розподілу судових витрат у відповідності з вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

З огляду на викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову частково, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Трест Кривбасшахтопроходка» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2012 р. у справі № 23/516 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 23/516 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Куксов В.В.

Судді Авдеєв П.В.

Коршун Н.М.