Справа № 11-400/12 провадження № 11/2590/400/2012 Головуючий у І інстанції Смага С.В.
Категорія - ст. 289 ч.2 КК України Доповідач Григор'єва В. Ф.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 травня 2012 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіГригор’євої В. Ф.
суддів - Баглая І.П., Козака В.І.
з участю прокурора - Шимка Є.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Семенівського районного суду Чернігівської області від 29 березня 2012 року,
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Семенівка Чернігівської області, українець, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, не працюючий, проживаючий в АДРЕСА_1, раніше судимий:
1) 16 січня 2001 року Семенівським районним судом Чернігівської області за ч. 2 ст. 140 Кримінального кодексу України до покарання у виді штрафу у розмірі 200 (двісті) гривень;
2) 09 липня 2001 року Семенівським районним судом Чернігівської області за ч. 2 ст. 140 Кримінального кодексу України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців, на підставі ст. 45 Кримінального кодексу України - умовно з іспитовим строком на 1 (один) рік та штрафом 680 гривень;
3) 04 лютого 2002 року Новгород - Сіверським районним судом Чернігівської області за ч. 2 ст. 345, ст. 71 Кримінального кодексу України 2001 р. до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки; звільнений 07 червня 2002 року на підставі ст. 81 Кримінального кодексу України умовно - достроково, невідбута частина покарання 1 (один) рік 3 (три) місяці 22 дня;
4) 23 липня 2003 року Семенівським районним судом Чернігівської області за ч. З ст. 289, ст. 69, ч. З ст. 185, ст. ст. 70, 71 Кримінального кодексу України 2001 р. до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 3 (три) місяці; звільнений 14 серпня 2006 року на підставі ст. 81 Кримінального кодексу України умовно - достроково, невідбута частина покарання 28 днів;
5) 29 травня 2007 року Семенівським районним судом Чернігівської області за ч. 1 ст. 187, ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 162, ст. 70 Кримінального кодексу України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців;
6) 10 лютого 2011 року Семенівським районним судом Чернігівської області за ч. 2 ст. 185, ст. 75 Кримінального кодексу України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки, з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік,
- засуджений за ст. 289 ч. 2 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців без конфіскації майна.
На підставі ч. 1 ст. 71 Кримінального кодексу України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Семенівського районного суду Чернігівської області від 10 лютого 2011 року і за сукупністю вироків визначено остаточне покарання ОСОБА_2 у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати за проведення судово-дактилоскопічної експертизи в сумі 450 гривень 24 копійки.
Питання речових доказів вирішено у відповідності до вимог ст. 81 КПК України.
Як встановив суд, 08 січня 2012 року, близько 01 години 30 хвилин, ОСОБА_2 підійшов до житлового будинку № 18 по вулиці Петровського, в м. Семенівка Чернігівської області, біля якого знаходився автомобіль «ВАЗ - 21061», державний номерний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3. Скориставшись відсутністю власника та сторонніх осіб, ОСОБА_2 без будь - якого на те дозволу, відчинив не замкнуті водійські дверцята та проник до салону вказаного автомобіля. Знаходячись в салоні автомобіля, ОСОБА_2 шляхом перемикання електродротів, завів двигун автомобіля «ВАЗ 21061», державний номерний знак НОМЕР_1, та поїхав у напрямку центра м. Семенівка Чернігівської області, тим самим незаконно заволодівши вказаним автомобілем. В подальшому, ОСОБА_2, автомобіль «ВАЗ 21061», державний номерний знак НОМЕР_1, залишив не ушкодженим на подвір'ї п'ятиповерхового будинку № 9 по вулиці Центральній в м. Семенівка Чернігівської області.
Засуджений ОСОБА_2, не погоджуючись з вироком суду в частині призначеного покарання, подав апеляцію, в якій просить вирок суду змінити та призначити йому більш м'яке покарання. Вказує, що судом при призначенні покарання не було враховано ряд пом'якшуючих обставин, а саме: його щире каяття, явку з повинною, активне сприяння слідству у розкритті злочину, позитивну характеристику з місця проживання, а також те, що потерпілий не має до нього ні матеріальних, ні моральних претензій.
В свою чергу, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції подав заперечення на апеляцію засудженого ОСОБА_2, в яких просив дану апеляцію залишити без задоволення, а вирок суду - без зміни, оскільки він обґрунтований.
Заслухавши доповідача по справі, думку прокурора, який просив апеляцію засудженого залишити без задоволення, а вирок суду - без зміни, оскільки він обгрунтований, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного у вироку діяння за обставин, встановлених судом, ґрунтується на допустимих і достатніх доказах, які узгоджуються між собою та яким суд дав належну юридичну оцінку, і є обґрунтованим. Зазначені обставини ніхто у судовому засіданні не оспорював.
Засуджений ОСОБА_2 в суді першої інстанції свою вину за пред'явленим йому обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ст. 289 ч. 2 КК України, визнав повністю та щиро розкаявся у скоєному, повністю підтвердивши фактичні обставини справи. Як вбачається зі змісту показань засудженого ОСОБА_2 у суді, він о 01 годині 00 хвилин 08 січня 2012 року він пішов гуляти по м. Семенівка Чернігівської області. Коли він йшов по вулиці Петровського, то біля будинку, в якому проживав його знайомий, ОСОБА_3 стояв автомобіль, марки ВАЗ - 21061 з російським номерним знаком. Він вирішив завести вказаний автомобіль та покататись до п'ятиповерхового будинку, у якому саме і проживає. Дверцята до салону автомобіля були не зачинені і тому він з легкістю потрапив до салону автомобіля. Він перемкнув електродроти і таким чином завів двигун у вказаному автомобілі, після чого поїхав. Він декілька разів проїхав по центру м. Семенівка Чернігівської області та поставив автомобіль на подвір'ї п'ятиповерхового будинку, в якому мешкає. Залишивши автомобіль він пішов спати. Автомобіль ВАЗ - 21061, який належить ОСОБА_3, він взяв без будь - якої мети, тільки щоб покататись, хоча брати вказаний автомобіль ОСОБА_4 йому не дозволяв.
Також вина засудженого ОСОБА_2 підтверджується показаннями свідка ОСОБА_5, який підтвердив, що він працює на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Семенівського РВ УМВС України в Чернігівській області, і намагався затримати ОСОБА_2 на викраденому автомобілі; даними протоколу огляду місця події від 08 січня 2012 року з доданою фототаблицею, згідно якого оглянуто автомобіль марки «ВАЗ 21061», білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 кузов НОМЕР_3, двигун № НОМЕР_2, який належить ОСОБА_3 (а.с. 7 - 10); даними протоколу огляду та перевірки технічного стану транспорту від 08 січня 2012 року, згідно якого виявлене пошкодження у виді розриву електропроводу на рульовій колонці автомобіля «ВАЗ - 21061», державний номерний знак НОМЕР_1 (а. с. 11 - 12); даними довіреності на керування та розпорядження автомобілем марки «ВАЗ 21061», білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 кузов НОМЕР_3, двигун № НОМЕР_2, виданої ОСОБА_6 ОСОБА_3 31 січня 2011 року (а. с. 14); даними ксерокопії техпаспорту на ім'я ОСОБА_6 (а. с. 15); даними явки з повинною ОСОБА_2 (а. с. 17); даними постанови про приєднання до матеріалів кримінальної справи речових доказів: автомобіля «ВАЗ 21061», державний номерний знак НОМЕР_1 та трьох слідів пальців рук (а. с. 45); даними висновку дактилоскопічної експертизи № 3 від 02 лютого 2012 року з доданою ілюстративною таблицею, з яких вбачається, що сліди пальців рук на слідосприймаючих поверхнях відрізків липкої прозорої стрічки під №№ 1, 2, з таблиці № 1 до протоколу ОМП від 08.01.2012 року залишені, відповідно середнім та безіменним пальцями правої руки ОСОБА_2, 1983 року народження (а. с. 51 - 57).
За встановлених судом фактичних обставин справи дії засудженого ОСОБА_2, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, судом кваліфіковано вірно за ст. 289 ч. 2 КК України.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Як вбачається з матеріалів справи, покарання ОСОБА_2 судом призначено з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного, який за місцем проживання характеризується позитивно, раніше неодноразово засуджений, судимість не знята та не погашена у встановленому законом порядку, обставин, які пом'якшують покарання, - повне визнання вини, щире каяття, явку з повинною, активне сприяння розкриттю злочину, обставина, яка обтяжує покарання - рецидив злочинів.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24 жовтня 2010 року (зі змінами та доповненнями) „Про практику призначення судами кримінального покарання" суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочин на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп.
Суд, при призначенні покарання ОСОБА_2 врахував положення чинного законодавства, ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу засудженого, обставини, що впливають на тяжкість покарання.
За вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, суд призначив ОСОБА_2 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції, застосувавши положення ст. 69 КК України.
Остаточне покарання, призначене ОСОБА_2 є справедливим з огляду на той факт, що він вчинив злочин, маючи непогашені судимості та в період іспитового строку за попереднім вироком суду, що доводить той факт, що його виправлення можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.
Всі обставини, на які вказує засуджений ОСОБА_2 в своїй апеляції, судом при призначенні покарання уже враховані.
Істотних порушень норм кримінально - процесуального закону, які б потягли за собою безумовне скасування вироку, по справі не встановлено.
На підставі наведеного, керуючись ст. 365, 366, 379 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Семенівського районного суду Чернігівської області від 29 березня 2012 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.
СУДДІ:
Григор’єва В.Ф. Баглай І.П. Козак В.І.