К/С № К-1105/06
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.09.2006 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого суддіПилипчук Н.Г.
суддів Конюшка К.В.
Ланченко Л.В.
Нечитайла О.М.
Степашка О.І.
при секретарі: Ільченко О.М.
за участю представника
відповідача-1: Рождественської Л.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.12.2004 р.
у справі № 5/2929-2/293
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Візмал"
до 1. Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова;
2. Відділення Державного казначейства у Галицькому районі м. Львова
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетної заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.11.2004 р. у позові ТОВ "Візмал" про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0005522320/04-23-4/32181344 від 20.08.2004 року та стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ за червень 2004 року в розмірі 3000195 грн. відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що висновок податкового органу в акті перевірки про завищення позивачем податкового кредиту за звітний податковий період – червень 2004 року на 3000195 грн. відповідає фактичним обставинам справи, а отже, спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним. Позивачем для відшкодування ПДВ подавався уточнюючий розрахунок податкового зобов’язання з податку на додану вартість за червень 2004 року, але до перевірки розрахунок експортного відшкодування та оригінали платіжних доручень, що підтверджують факт здійснення господарських операцій, надано не було.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.12.2004 р. вказане рішення скасовано. Позовні вимоги задоволені повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 20.08.2004 р. № 0005522320/04-23-4/32181344. Стягнуто з Відділення Державного казначейства у Галицькому районі м. Львова на користь ТОВ "Візмал" бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за червень 2004 року в розмірі 3000195 грн. Стягнуто з ДПІ у Галицькому районі м. Львова на користь ТОВ "Візмал" 1785 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що порушення п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про податок на додану вартість" актом перевірки від 20.08.2004 р. № 494/23-410/32181344/4767 не зафіксовано. Порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4 п. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" спростовується податковою накладною від 31.03.2004 р. № 5 та актом прийому-передачі товару від 07.04.2004 р. № 1. У позивача виникло право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за червень 2004 року в розмірі 3000195 грн. у відповідності до п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
ДПІ у Галицькому районі м. Львова подала касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.12.2004 р. повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального права. Вказує на те, що підприємством до перевірки не було надано розрахунок експортного відшкодування за 2004 рік та оригінали платіжних документів, що його підтверджують, що суперечить п.п. 8.6 п. 8 Закону України "Про податок на додану вартість". Дані, наведені у податковій декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського обліку.
ДПІ у Галицькому районі м. Львова 27.09.2006 р. змінила касаційну скаргу, просить в порядку п. 6 ст. 223 Кодексу адміністративного судочинства України скасувати постанову апеляційного господарського суду і направити справу на новий розгляд. Вимоги обґрунтовує необхідністю з’ясування всіх обставин справи, а саме – дослідження сумнівної операції з реалізації по ланцюгу підприємств ПП "Будтезбізнес" – ПП "Курком-сервіс" – ТОВ "Лія-Сан" – ТОВ "Візмал" на суму 37 692 241 грн. Також зазначає, що прокуратурою м. Львова порушено кримінальну справу відносно службових осіб ТОВ "Візмал" за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.
Відділення Державного казначейства у Галицькому районі м. Львова, належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи, свого представника в судове засідання не направило, про причини неявки суд не повідомило.
В судове засідання представник ТОВ "Візмал" не з’явився. Згідно поштової довідки доданої до конверту позивач вибув з приміщення за адресою, яка була зазначена ним самим у позовні заяві та апеляційній скарзі. Про зміну місця свого знаходження позивач суд не повідомив.
За таких обставин, справа розглядається без участі представників вказаних сторін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача-1, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено таке.
Податкова інспекція за результатами тематичної документальної перевірки позивача з питання достовірності визначення податкового зобов’язання та податкового кредиту з ПДВ за червень 2004 року відповідним актом перевірки встановила порушення п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 та п.п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого позивачем зменшено від’ємне значення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість за червень 2002 року на суму 3000195 грн.
На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 000552320/04-23-4/32181344 від 20.08.204 р., яким виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на зазначену вище суму.
Суди попередніх інстанцій встановили, що податковий кредит підприємства склали витрати, пов’язані з придбанням у ТОВ "Лія Сан" біологічно-активної добавки, яка в подальшому була реалізована позивачем за межі території України згідно із зовнішньоекономічним контрактом з фірмою "MONOLUKS" за № 03/03 NPвід 25.03.2004 р.
Відповідно до п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР ( в редакції, чинній на спірний період) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Абзацом 2 підпункту 8.6 ст. 8 вказаного закону встановлено, що у разі коли платник податку не подає розрахунок експортного відшкодування у встановлені строки, експортне відшкодування не надається, а суми такого відшкодування враховуються у розрахунку зобов'язань такого платника податку з податку майбутніх податкових періодів. Розрахунок експортного бюджетного відшкодування подається разом з декларацією за відповідний звітний період.
Таким чином, вказана норма зобов’язує платника податку подати розрахунок експортного бюджетного відшкодування разом із декларацією за відповідний звітний період.
Підприємством, у порушення вищезазначеної норми, не було надано до перевірки розрахунок експортного відшкодування за червень 2004 року та оригінали платіжних документів, що його підтверджують. Натомість, судами було достовірно встановлено, що позивач для відшкодування ПДВ до податкового органу подавав уточнюючий розрахунок за червень 2004 року.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність відмови у позові, оскільки правові підстави для цього відсутні.
Суд апеляційної інстанції, зазначивши, що правильність формування податкового кредиту підтверджується копіями податкової накладної від 31.03.2004 р. № 5, акту прийому-передачі товару від 07.04.2004 р. № 1, не врахував, що такі документи не були надані позивачем на час перевірки, в самому акті перевірки немає посилання на них, що дає підстави вважати про їх відсутність на час формування податкового кредиту. Також суд апеляційної інстанції залишив поза увагою вимоги п.п. 8.6 ст. 8 Закону "Про податок на додану вартість" щодо обов’язку подання до податкової декларації за звітний період розрахунку експортного бюджетного відшкодування.
Обґрунтовуючи неправомірність податкового повідомлення-рішення суд апеляційної інстанції, як на одну із підстав, послався також на те, що податковою інспекцією не було актом зафіксовано порушення позивачем п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про податок на додану вартість", на зазначено у податковому повідомленні-рішенні. Однак, такий висновок зроблений без належної перевірки цієї обставини. Так, не було враховано, що податковою інспекцією актом № 494/23-4/32181344/4767 від 20.08.2004 р. було зафіксовано саме порушення п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про податок на додану вартість", у зв’язку з чим, прийнято спірне податкове повідомлення рішення, яким виявлено завищення суми бюджетного відшкодування по ПДВ в розмірі 3 000 195,00 грн. В акті перевірки є висновок про неправомірність заявленої до експертного відшкодування суми по уточнюючому розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість до декларації за червень 2004 р. в розмірі 3000195,00 грн.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати постанову апеляційного господарського суду, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, як таке, що узгоджується з обставинами у справі та відповідає нормам матеріального права.
Керуючись ст. ст. 220, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
У Х В А Л И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.12.2004 р. скасувати, а рішення Господарського суду Львівської області від 26.11.2004 р. залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.
головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
судді К.В. Конюшко
Л.В. Ланченко
О.М. Нечитайло
О.І. Степашко
Ухвалу складено у повному обсязі 02.10.2006 р.