Справа № 2-1465/11

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2011 року м. Сімферополь

Київський районний суд м. Сімферополя у складі: Головуючого, судді Харченко І.О., при секретарі Гуляєвій Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення, -

в с т а н о в и в:

02.02.2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення. Свої вимоги мотивувала тим, що вона є власником 1/2 частки домоволодіння АДРЕСА_1 Однак вона не може користуватися належним їй майном, оскільки в домоволодінні, часткою якої вона володіє, без законних підстав проживають відповідачі, які перешкоджають їй користуватися її власністю. Просить усунути перешкоди в користуванні Ѕ часткою домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 шляхом виселення відповідачів.

У судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні. У зв'язку з неявкою відповідачів не заперечувала проти розгляду справи в заочному порядку з винесення по справі заочного рішення.

Відповідачі у судове засідання не з'явилися, про день та місце слухання справи повідомлені належним чином. Від відповідача ОСОБА_3 надійшла заява про відкладення слухання справи, у зв'язку з тим, що він та ОСОБА_2 в період з 27.06.2011 року по 08.07.2011 року перебувають на профілактичному лікуванні в санаторії.

За згодою представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Вислухавши пояснення представника позивачки, свідків, дослідивши матеріали справи та докази, надані суду відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України, суд дійшов до наступного.

Частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до ст. 41 Конституції України, частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право усунення будь-яких порушень його прав хоч би ці порушення і не були пов'язані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16, 386, 391 Цивільного кодексу України. Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, квартира (ст.ст. 379, 382 Цивільного кодексу України).

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 Цивільного кодексу України, ст. 150 Житлового кодексу України, які передбачають право власника використовувати житло для особистого проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Згідно х частиною 1 статті 156 Житлового кодексу України, частиною 1 статті 405 Цивільного кодексу України члені сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Судовим розглядом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є власником 1/2 частки домоволодіння АДРЕСА_1 що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 12.10.2010 року (а.с. 5, 6, 7).

З пояснень представника позивачки вбачається, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зі згоди власника були вселені в спірне домоволодіння тимчасово, а саме до продажу своєї квартири в м. Одеса та придбання іншого житла в м. Сімферополі. У домоволодінні АДРЕСА_1 не зареєстровані, не мають ніяких документів на підтвердження їх права на проживання у спірному будинку. З співвласниками домоволодіння договору найму або інших правочинів не укладалося. На вимогу позивачки звільнити домоволодіння відповідачі не реагують, навпаки створили для неї умови неможливі для проживання - постійні сварки між собою та з позивачкою, прийняття активних заходів для позбавлення позивачки прав на майно шляхом визнання її недієздатною, обмеження в користуванні своїм майном шляхом зайняття всієї частки домоволодіння, яке належить позивачці тощо. З цього приводу позивачка зверталася до Київського РВ СМУ ГУМВС України в АР Крим, що підтверджено постановою про відмову в порушенні кримінальної справи, з відповідачами проведено профілактичну бесіду. Але й після цього відповідачі перешкоди в користуванні позивачкою своєю власністю не усунули, домоволодіння не звільнили тощо.

Згідно пояснень свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, допитаних в судовому засіданні, відповідачі чинять активні дії щодо позбавлення позивачки прав на майно шляхом визнання її недієздатної, у зв'язку з чим зверталися до суду, але в задоволенні їх вимог було відмовлено. Відповідачі дуже агресивно поводяться з позивачкою, обмежили її права в повному обсязі користатися та володіти своїм майном, постійно сваряться з позивачкою, тобто створюють умови, неможливі для спільного проживання, а тому підлягають виселенню в судовому порядку, оскільки добровільно виселятися не бажають. В будинку не зареєстровані, мають житло в м. Одеса, вселялися тимчасово, ніколи не мали спільного бюджету з позивачкою.

Відповідно до частини 1 статті 116 Житлового кодексу України якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Судом встановлено, що з боку відповідачів чиняться перешкоди позивачці в користуванні власністю, спільне проживання позивачки з відповідачами є неможливим, заходи впливу виявилися безрезультатними. Суд вважає вимоги обґрунтованими, а тому за можливе виселити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з Ѕ частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 що належить на праві власності позивачці ОСОБА_1, без надання іншого жилого приміщення.

На підставі ст.ст. 321, 379, 382, 383, 391 Цивільного кодексу України, ст.ст. 150, 156 Житлового кодексу України, керуючись ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 218, 224-226 ЦПК України, с у д -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення - задовольнити.

Усунути перешкоди в користуванні Ѕ часткою домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 з боку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 шляхом їх виселення зі спірної части домоволодіння без надання іншого жилого приміщення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя І.О.Харченко