Справа № 2-955/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2011 року м. Сімферополь

Київський районний суд м. Сімферополь у складі: Головуючого, судді Харченко І.О., при секретарі Гуляєвій Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Третя сімферопольська державна нотаріальна контора, про внесення змін у свідоцтво про право на спадщину за законом та договір про поділ спадкового майна, покладення зобов'язання на третю особу щодо вчинення певних дій,

в с т а н о в и в:

06.01.2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Третя сімферопольська державна нотаріальна контора, про внесення змін у свідоцтво про право на спадщину за законом та договір про поділ спадкового майна, покладення зобов'язання на третю особу щодо вчинення певних дій (а.с.18-20). Свої вимоги мотивував тим, що 21.09.1987 року ОСОБА_5 склав заповіт на його ім'я, яким заповів йому все майно, яке на день смерті буде йому належати, де б воно не знаходилося та в чому би воно не висловлювалося. ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_5 помер. У зв'язку з тим, що ОСОБА_5 фактично був його батьком, однак у шлюбі з його матір'ю не знаходився, проживав окремо та мав іншу сім'ю, він про складений заповіт не знав, у зв'язку з чим не міг звернутися у встановлені законом строки до нотаріальної контори для прийняття спадщини. 13.05.2000 року нотаріусом Третьої Сімферопольської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом (реєстрований № 1-1249), відповідно до якого спадкоємцями майна ОСОБА_5 у рівних частках стали його дружина - ОСОБА_2 та його матір ОСОБА_7 Цього ж дня нотаріусом також було посвідчено договір про поділ спадкового майна між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 (реєстровий № 1-1250). Після смерті ОСОБА_7 її спадкоємцями стали ОСОБА_3 та ОСОБА_4 У жовтні 2007 року він дізнався про існування заповіту, у зв'язку з чим, 30.11.2007 року звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та угоди про розподіл спадкового майна, продовження строку для прийняття спадщини та визнання права на спадкове майно. Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя по справі № 2-290/09 його позовні вимоги були задоволені частково. Йому було продовжено строк для прийняття спадщини за заповітом від 21.09.1987 року після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, на чотири місяці з часу набуття рішенням законної сили. В решіт вимог відмовлено. У встановлений судом строк він звернувся до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак отримав відмову. Нотаріусом рекомендовано звернутися до суду з вимогами про внесення змін у свідоцтво про право на спадщину. Просить змінити свідоцтво про право на спадщину за законом (реєстровий № 1-1249), що видане державним нотаріусом Третьої сімферопольської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 13.05.2000 року; змінити договір про поділ спадкового майна між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 (реєстровий № 1-1250), що виданий державним нотаріусом Третьої сімферопольської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 13.05.2000 року; зобов'язати Третю сімферопольську державну нотаріальну контору видати йому свідоцтво про право на спадщину за заповітом на Ѕ частку домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 що належала на момент смерті ОСОБА_5

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав та наполягав на їх задоволенні з мотивів та підстав, викладених у позові.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_8 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні у зв'язку з тим, що відповідно до приписів Цивільного кодексу УРСР, який діяв на момент відкриття спадщини, не передбачалося внесення змін до свідоцтв.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилися, про слухання справи сповіщені належним чином, причини неявки суду не відомі.

Представник Третьої сімферопольської державної нотаріальної контори у судове засідання не з'явився, про слухання справи повідомлений належним чином, в матеріалах справи є заява про розгляд справи за його відсутністю.

Вислухавши представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали цивільної справи, докази, надані суду на підставі ст.ст. 10, 60 ЦПК України, суд дійшов до наступного.

Судовим розглядом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 року помер ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 12). Внаслідок його смерті відкрилася спадщина у вигляді: Ѕ частки жилого будинку з відповідною часткою надвірних будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 автомобілю марки «Москвич-412», 1973 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 та Ѕ частка простих іменних акцій ВАТ «Криммеблі» в кількості 8612 шт. на суму 2153 грн.

У встановлений законом строк з заявою про прийняття спадщини за законом звернулися дружина померлого - ОСОБА_2 та його матір ОСОБА_7, які в рівних частках кожна успадкували належне спадкодавцю майно, що підтверджуються свідоцтвом про право на спадщину за законом від 13.05.2000 року по реєстру № 1-1149.

13.05.2000 року спадкоємці ОСОБА_2 та ОСОБА_7 уклали угоду про поділ спадкового майна, що посвідчена державним нотаріусом ОСОБА_6 за реєстром № 1-1250. Згідно до цієї угоди - ОСОБА_2 (дружині померлого) переходить право власності на ј частку домоволодіння з відповідною часткою надвірних будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ј частку простих іменних акцій ВАТ „Криммеблі" у кількості 8612 штук на суму 2153 грн.; а ОСОБА_7 (матері померлого) переходить на праві власності на автомобіль марки «Москвич-412», 1973 року випуску, номерний знак НОМЕР_1.

Після смерті ОСОБА_7 її правонаступниками стали ОСОБА_3 та ОСОБА_4

У жовтні 2007 року позивач ОСОБА_1 дізнався про існування заповіту, яким ОСОБА_5 заповів йому все майно, яке на день смерті буде йому належати, де б воно не знаходилося та в чому би воно не висловлювалося.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 25.08.2009 року (справа № 2-290/09) позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Третя сімферопольська державна нотаріальна, про визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину та угоди про поділ спадкового майна, продовження строку для прийняття спадщини та визнання права на спадкове майно задоволено частково. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженцю м. Джанкой АР Крим, продовжено строк для прийняття спадщини за заповітом від 21 вересня 1987 року після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, на чотири місяці з часу набуття рішенням законної сили. В решті вимог ОСОБА_1 відмовлено. Це рішення набуло чинності.

У встановлений судом час позивач ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та видачі свідоцтва про право на спадкове майно за заповітом, однак отримав відмову. Нотаріусом рекомендовано звернутися до суду з вимогами про внесення змін у свідоцтво про право на спадщину та угоду про поділ спадкового майна, які видані в 2000 році ОСОБА_2 та ОСОБА_7

На даний час ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про внесення змін у свідоцтво про право на спадщину за законом від 13.05.2000 року, договір про поділ спадкового майна від 13.05.2000 року на підставі ст.ст. 524, 525, 528, 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), ст. 1300 ЦК України.

Однак такі вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

У статті 1300 ЦК України зазначено, що за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину. На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.

Вимоги позивача про внесення змін до свідоцтво про право на спадщину за законом від 13.05.2000 року та договору про поділ спадкового майна від 13.05.2000 року є необґрунтованими, оскільки позивачем, ані в позові, ані його представником в судовому засіданні не вказано та необґрунтовано, що саме у свідоцтві та договорі необхідно змінити та в якій спосіб. До того ж, оскільки позивач є єдиним спадкоємцем за заповітом, то він мав взагалі просити скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом від 13.05.2000 року та договір про розподіл спадкового майна від 13.05.2000 року. Проте таких вимог позивачем не заявлялося та не обґрунтовувалося.

Суд розглядає цивільну справу не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі, доказів поданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (ст. 11 ЦПК України).

Розглянувши дану цивільну справу за участю усіх зацікавлених осіб, у рамках заявлених вимог, на основі дотримання принципів диспозитивності, змагальності і справедливості судочинства, всебічного та повного дослідження обставин справи, перевірки їх наданими сторонами доказами, оцінивши їх у сукупності, виконавши вимоги процесуального закону, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі ст.ст. 524, 525, 528, 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), ст. 1300 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, с у д -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Третя сімферопольська державна нотаріальна контора, про внесення змін у свідоцтво про право на спадщину за законом та договір про поділ спадкового майна, покладення зобов'язання на третю особу щодо вчинення певних дій - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які не брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.О.Харченко