№2а-0107/268/2012
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2012 року Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі
головуючого судді - Уржумової Н.В.
при секретарі - Волошиновій К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Сімферополі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до інспектора Дорожньо-патрульної служби взводу із забезпечення супроводження роти Дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції при Управлінні Державної автомобільної інспекції Автономної Республіки Крим ОСОБА_6, Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Автономній Республіці Крим про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення, -
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 у порядку адміністративного судочинства звернувся до суду з позовними вимогами до інспектора Дорожньо-патрульної служби взводу із забезпечення супроводження роти Дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції при Управлінні Державної автомобільної інспекції Автономної Республіки Крим ОСОБА_6 (далі інспектор ОСОБА_6) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення, відшкодування моральної шкоди, мотивуючі позовні вимоги тим, що 10.04.2012 року постановою серії СН1 № 038887 на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 272 грн. за те, що він о 10 годині 26 хвилин, керуючі транспортним засобом «Мерседес бенц», державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по вул. Київській у напрямку пл. Московської біля будинку 237, перевищив встановлену швидкість руху на 32 км/годину, рухаючись 92 км/годину, чим порушив п.п. 12.4 ПДР України. Із зазначеною постановою ОСОБА_1 не згоден та вважає, що вона винесена з грубим порушенням діючого законодавства України та особистих прав і свобод, передбачених Конституцією України, тому підлягає скасуванню. 10.04.2012 року о 10 годині 26 хвилин транспортний засіб позивача було зупинено інспектором ОСОБА_6, який заявив, що ОСОБА_1 перевищив швидкість руху та запропонував чикати його в автомобілі, поки він не постановить рішення про притягнення позивача по справі до адміністративної відповідальності. Підійшовши до службового автомобілю ОСОБА_1 сів на переднє пасажирське сидіння, де став чекати, коли інспектор ОСОБА_6 складе протокол про адміністративне правопорушення, підпише його, роз'яснить процесуальні права та дозволить написати пояснення по суті. ОСОБА_6 пояснив, що якщо ОСОБА_1 визнає себе винним, то інспектор розгляне справу за місцем вчинення правопорушення, а якщо не визнає, то матеріал буде розглядатися в УДАІ. Через деякий час, ОСОБА_6 передав ОСОБА_1 для ознайомлення та підписання планшет з протоколом про адміністративне правопорушення підписаний інспектором, як посадовою особою. ОСОБА_1 запитав у ОСОБА_6, чи все він виклав у протоколі, хоче він щось додатково зазначити у протоколі, на що ОСОБА_6 відповів, що все в протоколі викладено і доповнювати він нічого не бажає. Тоді ОСОБА_1 став ознайомлюватися з протоколом і включив камеру, щоб зафіксувати та вказати ОСОБА_6 на порушення процесуального закону при складанні протоколу про адміністративне правопорушення. А саме, більшість граф в протоколі були не заповненими, дати місця і часу розгляду справи про адміністративне правопорушення не було зазначено, як не було ніяких додатків до протоколу про адміністративне правопорушення. Після чого, інспектор забрав протокол про адміністративне правопорушення, попросив другого співробітника ДАІ з цього моменту знімати ОСОБА_1 та все, що відбувається на камеру, при цьому попросив вийти позивача по справі із службового автомобілю. Інспектор ОСОБА_6 зробив в протоколі про адміністративне правопорушення додаткові записи та знов надав його позивачу для ознайомлення. При цьому графи: «свідки чи потерпілі», а також «до протоколу додаються» в протоколі заповнені відповідачем не були. також неодноразово ОСОБА_1 просив інспектора ОСОБА_6 виконати при складанні протоколу про адміністративне правопорушення вимоги ст. 256 КУпАП. Однак, у порушення закону відповідач не побажав заповнювати або погасити незаповнені графи в протоколі, а оскільки не були додані до протоколу будь-які додаткові документи або докази по справі, ОСОБА_1 особисто погасив прочерками незаповнені графи «свідки чи потерпілі» та «до протоколу додаються», а також написав пояснення та підписав протокол. Після чого попросив відповідача видати йому копію протоколу про адміністративне правопорушення. Але ж отримав від інспектора відмову у видачі копії протоколу. Потім ОСОБА_6 в патрульному автомобілі став робити дописки до протоколу, після чого видав копію протоколу ОСОБА_1, в якій було вже дописано в якості додатку до протоколу: «рапорт» та «пояснення». Також, ОСОБА_6 ознайомивши ОСОБА_1 про день та час розгляду справи (10 квітня 2012 року о 10 години 50 хвилин в будинку № 158 по вул. Київській в м. Сімферополі) взагалі не розглядав адміністративну справу у вказаний час та у вказаному будинку, оскільки місце події відбувалось в іншому місці. О 12 годині 05 хвилин, що підтвердив сам ОСОБА_6, а фактично об 11 годині 39 хвилин, інспектор вручив ОСОБА_1 копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Після отримання копії постанови ОСОБА_6 почав вносити дописки в оригіналі постанови. Крім того, рапорт, зазначеній у протоколі про адміністративне правопорушення, прилад «TruCam» №000673 не були предметами дослідження при розгляді справи. також протокол про адміністративне правопорушення складено відносно ОСОБА_3, але ж постанова по справі про адміністративне правопорушення прийнята інспектором відносно ОСОБА_1. Також позивачу була заподіяна моральна шкода, яку він оцінює в розмірі 20000,00 грн. З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд: скасувати постанову серії СН1 № 038887 від 10 квітня 2012 року старшого інспектора Дорожньо-патрульної служби взводу із забезпечення супроводження роти Дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції при Управлінні Державної автомобільної інспекції Автономної Республіки Крим ОСОБА_6 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 272 грн. за ч. 1 ст. 122 КУпАП України; стягнути з ОСОБА_6 на корить позивача кошти на відшкодування моральної шкоди в сумі 20000,00 грн.; стягнути з ОСОБА_6 на користь позивача судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 232,19 грн. (а.с.2-9).
Під час провадження по справі ОСОБА_1 декілька разів звертався із заявами про уточнення сум витрат, пов'язаних із розглядом справи у суді. Так, у заяві від 03.05.2012 року просив суд стягнути з відповідача на його користь витрати за надання останньому юридичної допомоги для отримання доказів по справі у сумі 2500,00 грн. та витрати, пов'язані з приїздом у судові засіданні з м. Ялти (місце проживання позивача по справі) до м. Сімферополя у розмірі 386,90 грн., а всього 2886,90 грн. Також, у клопотання від 23.05.2012 року ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати, пов'язані з приїздом у судові засіданні з м. Ялти до м. Сімферополя у розмірі 193,45 грн. (а.с.18;45).
Ухвалою суду від 23 травня 2012 року до участі у справі було залучено співвідповідача - Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Автономній Республіці Крим (далі Управління ДАІ).
Ухвалою суду від 23 травня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 до інспектора Дорожньо-патрульної служби взводу із забезпечення супроводження роти Дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції при Управлінні Державної автомобільної інспекції Автономної Республіки Крим ОСОБА_6 у частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 20000,00 грн. залишені без розгляду.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд з підстав, викладених у позовній заяві скасувати постанову серії СН1 № 038887 від 10 квітня 2012 року старшого інспектора Дорожньо-патрульної служби взводу із забезпечення супроводження роти Дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції при Управлінні Державної автомобільної інспекції Автономної Республіки Крим ОСОБА_6 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 272 грн. за ч. 1 ст. 122 КУпАП України; стягнути з ОСОБА_6 на користь позивача судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 232,19 грн., а також витрати за надання останньому юридичної допомоги для отримання доказів по справі у сумі 2500,00 грн. та витрати, пов'язані з приїздом у судові засіданні з м. Ялти до м. Сімферополя.
Відповідач інспектор ОСОБА_6 заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки його дії були правомірними.
Представник співвідповідача Управління ДАІ заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у письмових запереченнях.
Заслухавши доводи позивача, заперечення відповідача, представника співвідповідача, вивчивши матеріали адміністративної справи разом із письмовими запереченнями, оглянувши диски, надані позивачем та представником Управління ДАІ, проаналізувавши усі наявні по справі докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 10.04.2012 року на вул. Київській у м. Сімферополі ніс службу наряд взводу із забезпечення супроводження роти ДПС ДАІ при УДАІ ГУМВС України в АР Крим, до складу якого входили: старший інспектор ДПС лейтенант міліції ОСОБА_6 (старший наряду) та інспектор ДПС старший прапорщик міліції Чернушко С.Р.
10.04.2012 року о 10 годині 26 хвилин нарядом було зупинено автомобіль Mercedes Benz, номерний знак НОМЕР_1, під керуванням громадянина ОСОБА_1 та відносно останнього складено протокол про адміністративне правопорушення АК1№323175, в якому зазначено, що 10.04.2012 року о 10 годині 26 хвилин у м. Сімферополі, керуючі автомобілем Мерседес, державний номер НОМЕР_1, рухаючись по вул. Київській у напрямку пл. Московської біля будинку №237, ОСОБА_1 перевищив встановлену швидкість руху на 32 км/год., рухаючись зі швидкістю 92 км/г. Швидкість зафіксована приладом TruCam, №ТС000673, повірка до 11.11.2012р., чим порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до п.12.4 Правил дорожнього руху у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.
Також, 10.04.2012 року постановою старшого інспектора Дорожньо-патрульної служби взводу із забезпечення супроводження роти Дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції при Управлінні Державної автомобільної інспекції Автономної Республіки Крим ОСОБА_6 серія СН1 №038887 ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 272,00 грн.
Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачено, що перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до змісту ст. 4, 5 Закону України «Про міліцію» правовою основою діяльності міліції є: Конституція України, інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку. Міліція зобов'язана виконувати свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції.
Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно зі ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженою на те посадовою особою. Зміст протоколу про адміністративне правопорушення повинен відповідати вимогам ст. 256 КУпАП.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ, затвердженого Постановою КМУ від 14.04.1997 року №341, державна автомобільна інспекція (Державтоінспекція) є головним органом, на який покладається забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні, що входить до системи органів Міністерства внутрішніх справ України. До складу Державтоінспекції входять департамент Державтоінспекції МВС, управління (відділи) Державтоінспекції головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Центр безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем, спеціальний підрозділ дорожньо-патрульної служби особливого призначення при департаменті Державтоінспекції МВС, відділи (відділення) Державтоінспекції міських і районних органів внутрішніх справ, підрозділи дорожньо-патрульної служби та реєстраційно-екзаменаційної роботи.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
КУпАП не врегульоване питання щодо повноважень осіб, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення.
Однак, згідно з Наказом МВС України від 26 лютого 2009 року N 77 «Про затвердження Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» розглядати від імені органів Державтоінспекції МВС справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: за адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою - третьою статті 140 КУпАП, - начальник або заступник начальника відділення (відділу, управління, Департаменту), командир або заступник командира окремого підрозділу Державтоінспекції МВС, начальник відділу внутрішніх справ або особа, що виконує його обов'язки.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до частини 6 статті 258 КУпАП у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Копії постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом трьох днів з дня винесення такої постанови. Згідно статті 11 пункту 11 Закону України «Про міліцію» від 25 листопада 2001 року до прав міліції входить проводити кіно-, фото- і звукофіксацію як допоміжний засіб попередження протиправних дій та розкриття правопорушень. Відповідно до п. 2.14 Інструкції по організації провадження у справах про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 лютого 1994 року, із змінами, внесеними наказами МВС України N 18 від 12 січня 1998 року та N 806 від 17 листопада 2000 року, до протоколу, складеного з використанням показань технічних приладів, долучаються фото-, інші матеріали, на яких зафіксовані показання цих приладів, та довідкові матеріали про власника транспортного засобу або особу, яка має право керування цим транспортним засобом.
Відносно цих вимог закону судом встановлено, що правопорушення 10 квітня 2012 року о 10 годині 26 хвилини, скоєне водієм автомобіля марки Мерседес, державний номер НОМЕР_1, було зафіксовано технічним приладом відеозаписувачем вимірювачем швидкості TruCam, №ТС000673.
Однак, інспектором ОСОБА_6 у постанові в справі про адміністративне правопорушення всупереч вимогам статті 14-1 КУпАП не зазначено, в якому режимі працював такий прилад, не зазначено способу його використання: патрульний чи стаціонарний.
Також, з наданої фотокопії фіксації правопорушення та диску, який був оглянутий під час розгляду справи за позовними вимогами ОСОБА_1, убачається, що місцем фіксування технічного приладу є м. Сімферополь, вул. Київська, 158.
Але ж як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові у справі про адміністративне правопорушення, складених 10.04.2012 року відносно ОСОБА_1 адміністративне правопорушення було вчинено на Київській у напрямку пл. Московської біля будинку №237.
Як пояснював у судовому засіданні позивач ОСОБА_1, при складенні та підписанні протоколу про адміністративне правопорушення 10.04.2012 року він одразу спростовував зазначені у протоколі обставини, про що надав письмові поясненні інспектору ДПС - 10.04.2012 року.
Спростовував зазначені обставини ОСОБА_1 і у судовому засіданні.
Враховуючи усе вищевикладене у сукупності, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та скасування постанови інспектора Дорожньо-патрульної служби взводу із забезпечення супроводження роти Дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції при Управлінні Державної автомобільної інспекції Автономної Республіки Крим ОСОБА_6 від 10.04.2012 року (серія СН1 №038887) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до пункту 5 частини1 статті 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з частиною 3 статті 87 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.
Звертаючись до суду ОСОБА_1 просив суд також вирішити питання щодо стягнення з відповідача на його користь судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 232,19 грн., а також витрати за надання останньому юридичної допомоги для отримання доказів по справі у сумі 2500,00 грн. та витрати, пов'язані з приїздом у судові засіданні з м. Ялти до м. Сімферополя у розмірі 580,45 грн.
Суд не вирішує питання щодо повернення ОСОБА_1 суми зайво сплаченого судового збору, оскільки такі вимоги позивач не заявляв.
Розглядаючи вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правовому допомогу, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до статті 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» встановлений граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу під час розгляду судами цивільних та адміністративних справ.
Доводячи розрахунок понесених ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 2500,00 грн., позивач у судовому засіданні зазначив, що ці кошти були витрачені ним на правову допомогу, а саме за проведення фото фіксації місця вчинення правопорушення та направлення запитів.
Відповідно до статті 16 КАС України для надання правової допомоги при вирішенні справ у судах в Україні діє адвокатура. У випадках, встановлених законом, правова допомога може надаватися й іншими фахівцями в галузі права. Порядок і умови надання правової допомоги, права й обов'язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь в адміністративному процесі і надають правову допомогу, визначаються цим Кодексом та іншими законами.
У матеріалах, доданих до позовної заяви ОСОБА_1, відсутні документи, які свідчать про те, що ОСОБА_5 є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання такої допомоги, як то свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 про повернення витрат на правову допомогу не підлягають задоволенню.
Разом з тим, суд дійшов до висновку про виплату ОСОБА_1 за рахунок державного бюджету в межах видатків, передбачених Держаної судовою адміністрацією України на здійснення правосуддя місцевими загальними та місцевими адміністративними судами судові витрати, пов'язані із прибуттям до суду у розмірі 570,35 грн., оскільки відповідно до статті 91 КАС України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.
Разом з тим, суд вважає за необхідне виплатити ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані із прибуттям до суду у розмірі 570, 35 грн. не за рахунок інспектора Дорожньо-патрульної служби взводу із забезпечення супроводження роти Дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції при Управлінні Державної автомобільної інспекції Автономної Республіки Крим ОСОБА_6, як позивач вимагав у судовому засіданні, а за рахунок державного бюджету в межах видатків, передбачених Держаною судовою адміністрацією України на здійснення правосуддя місцевими загальними та місцевими адміністративними судами, враховуючи те, що відповідачі за вимогами ОСОБА_1 є суб'єктами владних повноважень, які у виниклих правовідносинах виконують функції держави.
На підставі наведеного, статей 221, 287, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керуючись статтями 2, 6, 7, 9-11, 17-18, 159, 162-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
п о с т а н о в и в:
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову інспектора Дорожньо-патрульної служби взводу із забезпечення супроводження роти Дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції при Управлінні Державної автомобільної інспекції Автономної Республіки Крим ОСОБА_6 від 10 квітня 2012 року (серія СН1 №038887) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення - скасувати.
Виплатити ОСОБА_1 за рахунок державного бюджету в межах видатків, передбачених Держаною судовою адміністрацією України на здійснення правосуддя місцевими загальними та місцевими адміністративними судами судові витрати, пов'язані із прибуттям до суду у розмірі 570 (п'ятсот вісімдесят) гривень 35 копійок.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя