Справа № 2-1640/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2011 року м. Сімферополь

Київський районний суд м. Сімферополя в складі: Головуючого, судді Харченко І.О., при секретарі Гуляєвій Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної Акціонерної компанії «Хліб України» визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та судових витрат -

в с т а н о в и в:

14.03.2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної Акціонерної компанії «Хліб України» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення; поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та судових витрат (а.с. 1-2). Свої вимоги позивач мотивував тим, що 27.03.2009 року був прийнятий на роботу на посаду директора ДП «Західно-Кримський елеватор» ДАК «Хліб Україна». 06.11.2010 року отримав від відповідача лист, яким йому пропонувалося терміново з'явитися у ДАК «Хліб Україна» за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського 1, каб. 405, для отримання трудової книжки. У листі також вказувалося, що він звільнений з посади директора відповідно до наказу від 20.10.2010 року № 471-к, але ніякого наказу до листа долучено не було, а тому йому не було відомо з яких правових підстав його звільнено.

04.03.2011 року він прибув в офіс відповідача в м. Київ, де був ознайомлений з наказом та отримав його копію. Вважає цей наказ незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підставі вказаних ним у позові. Просить визнати незаконним та скасувати наказ від 20.10.2010 року № 471-к про його звільнення; поновити його на роботі на посаді директора ДП ДАК «Хліб Україна» «Західно-Кримський елеватор».

У судовому засіданні 24.05.2011 року позивач доповнив свої вимоги (а.с. 26), просив стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 21.10.2010 року до винесення судом судового рішення.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та наполягали на їх задоволенні. Також просили стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу з 21.10.2010 року по 05.07.2011 року у розмірі 33014 грн. 10 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 1500 грн. 00 коп.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні

Вислухавши пояснення позивача, його представників, представника відповідача та докази надані сторонами відповідно до приписів ст.ст. 10, 60 ЦПК України, дослідивши матеріали справи суд дійшов до наступного.

Судовим розглядом встановлено, що 27.03.2009 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на посаду директора дочірнього підприємства «Західно-Кримський елеватор» Державної акціонерної компанії «Хліб України», що підтверджується наказом № 107-к від 27.03.2009 року (а.с. 61).

Наказом № 471-к від 20.10.2010 року позивача ОСОБА_1, у зв'язку з одноразовим грубим порушенням трудових обов'язків, звільнено відповідно до ч. 1 ст. 41 КЗпП України (а.с. 62). Підставою для звільнення була доповідна записка директора виробничо-технічного департаменту ОСОБА_2 від 20.10.2011 року, з тексту якої вбачається, що на підставі звітно-контрольних заходів було виявлено суттєве погіршення результатів фінансово-господарської діяльності ДП «Західно-Кримський елеватор». Зазначений результат є наслідком незадовільної роботи керівника підприємства та невиконання показників фінансово-виробничого плану, у зв'язку з чим запропоновано звільнити керівника ДП «Західно-Кримський елеватор» ОСОБА_1 (а.с. 55).

Суд погоджується з позивачем та вважає, що наказ про його звільнення є незаконним та підлягає скасуванню з наступних підстав.

По-перше, згідно наданої позивачем копії наказу № 189-К від 04.10.2010 року (а.с. 6) вбачається, що ОСОБА_1 дійсно перебував у черговій щорічній відпустці з 04.10.2010 року по 20.10.2010 року. Таким чином, відповідачем наказом про звільнення ОСОБА_1 порушено норми ч. 3 ст. 40 КЗпП України, відповідно до якої не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

По-друге, звільнення за п. 1 ст. 41 КЗпП України (через одноразове грубе порушення трудових обов'язків) є дисциплінарним стягнення і допускається з додержанням правил, встановлених для застосування таких стягнень.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 КЗпП до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Відповідно до приписів цієї статті обов'язковість надання пояснення працівником з приводу скоєння порушення - одна з гарантій того, що накладення стягнення правомірне. Відсутність пояснення повинна бути підтверджена відповідним актом про відмову працівника надати таке пояснення. Відсутність таких пояснень не є перешкодою для застосування стягнення, якщо власник або уповноважений ним орган має докази того, що він жадав пояснень. Якщо порушник трудової дисципліни відмовився від дачі пояснення, то акт складається за підписом декілька осіб.

З пояснень позивача, його представників, представника відповідача вбачається, що позивача ОСОБА_1 не було ознайомлено з доповідною запискою директора виробничо-технічного департаменту ОСОБА_2 від 20.10.2011 року і позивачу не пропонувалося надати письмові пояснення, що є суттєвим порушенням трудового законодавства.

Крім того, суду не надано жодного належного та допустимого доказу скоєння позивачем ОСОБА_1 одноразового грубого порушення трудових обов'язків. На думку суду, однієї доповідної записки директора виробничо-технічного департаменту ОСОБА_2 від 20.10.2011 року (датованої днем звільнення ОСОБА_1, явно є недостатнім.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що наказ Державної Акціонерної компанії «Хліб України» № 471-к від 20.10.2010 року про звільнення директора Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Західно-Кримський елеватор» ОСОБА_1 з 20 жовтня 2010 року у зв'язку з одноразовим грубим порушенням трудових обов'язків на підставі ч. 1 ст. 41 КЗпП України» є незаконним, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Суд вважає доводи представника відповідача про те, що позивачем порушено строк на звернення до суду з таким позовом, не відповідають дійсності і, на думку суму, позивачем не пропущено строк на оскарження наказу про його звільнення. З матеріалів справи вбачається, що дійсно відповідач у своєму листі від листопада 2010 року на ім'я позивача повідомляв про звільнення, про те жодного разу не направив на адресу позивача копії наказу про його звільнення, не повідомив його про підстави звільнення тощо.

Належним чином позивач отримав копію наказу про своє звільнення отримав лише 04.03.2011 року (ця обставина представником відповідача не спростована) й саме з цього часу повинний розраховуватися строк позовної давності. Оскільки позивач звернувся до суду 14.03.2011 року то у суду немає правових підстав для визнання пропущення позивачем строку давності для звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. За приписами цієї статті звільнення вважається проведеним без законних підстав, якщо не доведено наявність обставин, у зв'язку з якими він звільнений, або не доведено скоєння ним дій, що стали підставою для звільнення, а також у тих випадках, коли закон за ці дії не передбачає можливість звільнення.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесення рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У зв'язку з поновленням позивача на роботі, з відповідача на його користь підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.10.2010 року по 05.07.2011 року. Відповідно до довідки (а.с. 27) середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 116 грн. 56 коп. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню за період з 21.10.2010 року по 05.07.2011 року середній заробіток у розмірі 33014 тридцять три тисячі чотирнадцять) грн. 10 коп.

Розглянувши дану цивільну справу за участю усіх зацікавлених осіб, у рамках заявлених вимог, на основі дотримання принципів диспозитивності, змагальності і справедливості судочинства, всебічного та повного дослідження обставин справи, перевірки їх наданими сторонами доказами, оцінивши їх у сукупності, виконавши вимоги процесуального закону, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 КЗпП України, оскільки позивач при подачі позову був звільнений від сплати судових витрат, то з відповідача на корить держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1% від задоволеної суми позову та витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу. Крім того, суд стягує з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 1500 одна тисяча) грн. 00 коп.

Відповідно до п. 2 та п.4 ч.1 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах при поновленні на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника та про стягнення заробітної плати але не більш як за один місяць.

Керуючись ст.ст. 41, 149, 232, 233, 235, 236 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 14, 60, 61, 88, 209, 212, 214-215, 218, п. 2 та п. 4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, с у д -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Державної Акціонерної компанії «Хліб України» визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та судових витрат - задовольнити.

Визнати незаконним і скасувати наказ Державної Акціонерної компанії «Хліб України» № 471-к від 20.10.2010 року про звільнення директора Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Західно-Кримський елеватор» ОСОБА_1 з 20 жовтня 2010 року у зв'язку з одноразовим грубим порушенням трудових обов'язків на підставі ч. 1 ст. 41 КЗпП України».

Поновити ОСОБА_1 на посаді директора Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Західно-Кримський елеватор».

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Західно-Кримський елеватор».

Стягнути з Державної Акціонерної компанії «Хліб України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у період з 21.10.2010 року по 05.07.2011 року у розмірі 30014 тридцять тисяч чотирнадцять) грн. 10 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 1500 одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп., а всього 31514 тридцять одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) грн. 10 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати за один місяць.

Стягнути з Державної акціонерної компанії «Хліб України» на користь держави судовий збір в сумі 300 (триста) грн. 14 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи Київським районним судом м. Сімферополя в сумі 120 сто двадцять) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Київський районний суд міста Сімферополя шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя І.О.Харченко