№2-0107/932/2012
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 травня 2012 року Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі: головуючого, судді - Уржумової Н.В., при секретарі - Лапіні С.Д.
розглянувши у залі суду в м. Сімферополі цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми авансу,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_2 про стягнення суми авансу, мотивуючі позовні вимоги тим, що 05.12.2011 року позивачі домовився з ОСОБА_2 щодо придбання дачної земельної ділянки зі всіма будівлями та спорудами за №40 в СТ «Ялос» на території Добровської сільської ради, а також меблями. На підтвердження цієї домовленості був укладений договір завдатку, відповідно до якого була визначена сума договору, встановлено строк вчиненні правочину до 23.12.2011 року, а також в рахунок майбутнього договору купівлі-продажу позивач передав відповідачці аванс в сумі 1000 доларів США, що за курсом НБУ складає 7983,00 грн. В строк до 23.12.2011 року відповідачка не підготувала документи для укладення договору купівлі-продажу та стала змінювати умови договору, а саме збільшила суму до 21000 доларів США, виключила з об'єкту продажу меблі, а також повідомила, що витрати, пов'язані з оформленням правочину повинні нести обидві сторони. ОСОБА_1 погодився на зміну ціни договору та строку до 15.02.2012 року щодо продажу меблів та передав відповідачці ще аванс у сумі 1000 доларів США, що за курсом НБУ складає 7983,00 грн. та підтверджується розпискою ОСОБА_2 від 25.01.2012 року. Однак, відповідачка й в строк до 15.02.2012 року не виконала взяті на себе зобов'язання та договір купівлі-продажу земельної ділянки так й не був укладений. ОСОБА_1 неодноразово звертався до ОСОБА_2 з проханням повернути суму авансу, але ж відповідачка відмовляється повертати суму авансу, оскільки вважає, що договір не був укладений з провини позивача по справі. З урахуванням наведеного та з посиланням на ст.ст. 11, 15, 16, 509, 526, 570, 612, 625, 1212 ЦК України, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму авансу у розмірі 15966,00 грн., а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді (а.с. 5-7).
Позивач особисто у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, відповідно до вимог діючого законодавства.
Від представника позивача - ОСОБА_3, діючої на підставі довіреності, до суду надійшла письмова заява про розгляд справи у відсутність позивача та представника, з проханням позовні вимоги задовольнити, у разі неявки належно повідомленої відповідачки провести заочний розгляд справи. Також представник позивача при ухваленні рішення просила суд вирішити питання про судові витрати та витрати, пов'язані із повідомленням відповідачки через засоби масової інформації.
Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, повідомлена належним чином, відповідно до вимог діючого законодавства, шляхом розміщення оголошень про виклик до суду через засобом інформації, причин своєї неявки суду не повідомила, заяв про відкладення судового засіданні або розгляд справи у її відсутність не надавала.
Цивільна справа розглядається у порядку частини 2 статті 197 ЦПК України.
З урахуванням письмової згоди представника позивача, якій зрозумілі підстави та наслідки заочного розгляду справи, суд, ухвалив провести заочний розгляд справи, що відповідає положенням статтями 169, 224 ЦПК України.
Вивчивши доводи позову, дослідивши та оцінивши у їх сукупності усі наявні по справі докази та матеріали цивільної справи, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми авансу, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що 05.12.2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір завдатку, відповідно до умов якого, сторони зобов'язалися укласти договір купівлі-продажу об'єкту нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно з п.п.1.2. цього договору ціна об'єкту нерухомості визначена сторонами в розмірі 20000 доларів США (у вартість будинку входять меблі: спальня, стіл, особ. меблі, куточок, крісла) та відраховується вартість на огородження ділянки та прилеглої земельної ділянки.
На підставі статей 570, 571 ЦК України ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 завдаток в сумі 1000 доларів США, як доказ своїх намірів придбати об'єкт нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та оформити договір купівлі-продажу.
Зазначене підтверджується договором про завдаток від 05.12.2011 року, укладеним між ОСОБА_2 як продавцем та ОСОБА_1 як покупцем, оригінал якого знаходиться у матеріалах цивільної справи на а.с.43.
Також вищезазначеним договором про завдаток був встановлений строк нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу вищевказаної земельної ділянки не пізніш готовності документів (16-23 грудня 2011 року) та завершення робіт з установки опалення на час купівлі-продажу).
Зі змісту вищенаведеного договору від 05.12.2011 року слідує, що, по суті, цей договір є попереднім договором, оскільки спрямований на майбутнє укладення договору купівлі-продажу і передбачає підготування об'єкту для продажі не пізніше 23.12.2011 року, зобов'язання з боку власника земельної ділянки перед позивачем, забезпечені внесенням завдатку.
Також між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 25.01.2012 року був укладений договір, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримали суму завдатку у розмірі 1000 доларів США, про що свідчить розписка.
ОСОБА_1 погодився на зміну ціни договору та строку до 15.02.2012 року щодо продажу меблів та передав відповідачці ще аванс у сумі 1000 доларів США.
Оригінал розписки був досліджений судом та знаходиться у матеріалах цивільної справи на а.с.42.
Згідно з частиною 2 статті 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Відповідно до статті 635 ЦК України попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору. Приймаючи до уваги те, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, як об'єкту нерухомості згідно із статтею 657 ЦК України укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, попередній договір також повинен бути нотаріально посвідченим.
З урахуванням частини 1 статті 220 ЦК України про правові наслідки недодержання вимоги про нотаріальне посвідчення договору, суд дійшов до висновку, що договір між сторонами від 05.12.2011 року та від 25.01.2012 року у частині зобов'язань між фізичними особами щодо майбутнього укладення договору завдатку є нікчемним. Закон не встановлює правила про обов'язкове визнання такого правочину нікчемним тільки у судовому порядку, у зв'язку із чим достатньо тільки констатації цього факту.
Виходячи з нікчемності договору у зазначеній частині, немає підстав обговорювати викладені позивачем у позовній заяві обставини виконання або невиконання цього договору з боку ОСОБА_2
Крім того, поняття завдатку згідно зі статтею 570 ЦК України виникає за наявністю договору, який передбачає платежі; по суті завдаток є способом забезпечення виконання договору, який вже укладений; якщо має місце тільки намір про укладення договору, зокрема договору купівлі-продажу майна, передача коштів повністю або частково за це майно, фактично, є авансом.
Отже, внесення завдатку як способу забезпечення виконання зобов'язання може мати місце лише у випадку наявності зобов'язання, тобто договору між сторонами, яким визначено предмет та істотні умови.
На час ухвалення судового рішення договір купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не укладений.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 на його користь авансу в сумі 15966,00 грн., що виходячи із офіційного курсу долару США, встановленого Національним банком України становить 2000,00 доларів США.
Відповідно до положень статті 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суду, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Також, з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 також підлягають стягненню судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду із позовною заявою, а саме судовий збір в розмірі 214,60 грн.
Крім того, суд вважає, що заслуговують задоволенню й вимоги представника позивача стосовно стягнення з відповідачки на користь позивача витрат за виклик ОСОБА_2 до суду через засоби масової інформації у загальному розмірі 860,00 грн., виходячи з наступного.
Згідно з пунктом 6 частини 3 статті 79 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.
Виклик відповідача до суду через оголошення у пресі, на думку суду, є дією, необхідною для розгляду справи.
У зв'язку з зазначеним, з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені позивачем і документально підтверджені витрати, пов'язані з розглядом цивільної справи щодо виклику відповідачки ОСОБА_2 до суду через оголошення у пресі у загальному розмірі 860,00 грн.
На підставі статей 220, 526, 570, 625, 635 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 10, 11, 60, 79, 88, 169, 197, 209, 212-215, 218, 224-226, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
в и р і ш и в :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми авансу - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Ванновка, Тюлькубаського району, Чимкентської області на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Сімферополя суму авансу 15966 гривень 00 копійок, а також судові витрати в розмірі 214 гривень 60 копійки, витрати, пов'язані з розглядом цивільної справи щодо виклику ОСОБА_2 до суду через оголошення у пресі в розмірі 860 гривень 00 копійок, а всього стягнути 17040 (сімнадцять тисяч сорок) гривень 60 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Залізничний районний суд м. Сімферополя АРК шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Суддя