№ 4с-0107/14/2012
Постійний номер справи 0107/3015/2012
У Х В А Л А
28 травня 2012 року Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого, судді - Уржумової Н.В.
при секретарі - Лапіні С.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сімферополі АР Крим скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Залізничного відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим Імадінової Л.К., заінтересована особа ОСОБА_3, -
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії старшого державного виконавця Залізничного відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим Імадінової Л.К. та з мотивів, викладених у скарзі просив: визнати відкриття провадження незаконним №8974/14 від 31.01.2012 року та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №8974/14 від 31.01.2012 року за виконавчим листом №2-2262/02, виданий Залізничним районним судом г. Сімферополя 28.02.2003 року (а.с.1).
Ухвалою Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 03 травня 2012 року до участі у справі у якості заінтересованої особи був залучений ОСОБА_3 (а.с.18).
У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 підтримав подану скаргу та просив з підстав, викладених у письмовій скарзі, задовольнити.
Присутня у судовому засіданні державний виконавець Залізничного відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим Імадінова Л.К. вважала доводи скарги заявника не обґрунтованими, просила у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовити.
ОСОБА_3 вважав доводи скарги ОСОБА_1 не обґрунтованими, просив у задоволенні скарги відмовити.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1, державного виконавця Залізничного відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим Імадінової Л.К., ОСОБА_3, оглянувши матеріали цивільної справи №2-2261/02 з оригіналом рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя від 19.12.2002 року, дослідивши матеріали цивільної справи та оригінал виконавчого провадження, проаналізувавши усі наявні по справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову ОСОБА_1 у задоволенні скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Згідно зі ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Судом встановлено, що рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 19.12.2002 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені та с ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнута сума боргу 119250,00 грн., а також судові витрати.
31.01.2012 року старшим державним виконавцем Залізничного відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим Імадіновою Л.К. було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-2261/2002, виданого 28.02.2003 року Залізничним районним судом м. Сімферополя про стягнення суми 119250,00 грн.
Звертаючись до суду із скаргою на дії державного виконавця Залізничного відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим Імадінової Л.К., ОСОБА_1 посилається на порушення державним виконавцем ст.ст. 22, 24, 30, 31 Закону України «Про виконавче провадження».
Перевіряючи доводи скарги про незаконність постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та її скасування, суд дійшов до наступних висновків.
Частинами 2, 3 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені строки пред'явлення виконавчих документів до виконання. Виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом. Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для: виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення; виконання рішень комісій по трудових спорах - з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення; інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.
Згідно зі ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову. Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк, якщо інше не передбачено законом.
Але ж, виконавчий лист, виданий 28.02.2003 року місцевим Залізничним районним судом м. Сімферополя на виконання рішення місцевого суду Залізничного районну м. Сімферополя від 19.12.2002 року, копія якого знаходиться в оглянутому судом виконавчому провадженні, відповідає вимогам, передбаченим діючим законодавством.
На час видачі виконавчого листа, тобто 28.02.2003 року, діяла редакція Закону України «Про виконавче провадження» від 20.02.2003 року та відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 21 якої виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох років.
ОСОБА_3, як стягувач за судовим рішенням у строки, передбачені законодавством, звернувся до відповідного відділу державної виконавчої служби. Однак, постановою державного виконавця Залізничного відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим Погорелого Ф. від 29.10.2007 року виконавчий лист був повернутий без виконання, оскільки майно боржника, на яке можливо звернути стягнення за адресою, визначеною у виконавчому документі, не виявлено.
У зв'язку з наведеним, стягувачем ОСОБА_3 не був пропущений, встановлений законодавством строк пред'явлення виконавчого документу - виконавчого листа №2-2261/2002, виданого 28.02.2003 року Залізничним районним судом м. Сімферополя, тому суд вважає доводи скарги ОСОБА_1 у цієї частині необґрунтованими.
Також, звертаючись до суду зі скаргою на дії державного виконавця, ОСОБА_1 посилається в обґрунтування доводів також на ст.ст. 30, 31 Закону України «Про виконавче провадження», якими встановлено строки здійснення виконавчого провадження та порядок надсилання документів виконавчого провадження.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції закону, що діяла на час відкриття виконавчого провадження та діє на теперішній час, державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.
Частиною 1 ст. 31 цього ж Закону копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Як убачається з оригіналу виконавчого листа №2-2261/2002, виданого 28.02.2003 року Залізничним районним судом м. Сімферополя адресою проживання боржника за виконавчим документом ОСОБА_1 є АДРЕСА_1.
Державним виконавцем копія постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2-2261/2002, виданого 28.02.2003 року Залізничним районним судом м. Сімферополя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суми 119250,00 грн., була направлена ОСОБА_1 рекомендованою поштою саме за зазначеною у виконавчому документі адресою: АДРЕСА_1.
З 05.06.2004 року ОСОБА_1 зареєстрований за іншою адресою: АДРЕСА_3
Але ж відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» не встановлений інший порядок надіслання документів виконавчого провадження.
З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку, що оскаржуване рішення та дії були вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця, права чи свободи заявника не було порушено, у зв'язку із чим вважає за можливе відмовити ОСОБА_1 у задоволенні скарги на дії державного виконавця Залізничного відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим Імадінової Л.К.
На підставі статей 22, 24, 30, 31 Закону України «Про виконавче провадження», керуючись статтями 383-389 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
у х в а л и в:
ОСОБА_1 у задоволенні скарги на дії державного виконавця Залізничного відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим Імадінової Л.К. - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя