Справа № 2-17/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2012 року Ленінський районний суд міста Луганська в складі:

головуючого: судді -Кравченко Н.О.,

при секретарі - Гусєвій К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного закладу «Луганський державний медичний університет», третя особа: ректор Державного закладу «Луганський державний медичний університет»ОСОБА_2, про скасування наказу, визнання переводу з посади незаконним, поновленню на посаді, -

ВСТАНОВИВ:

15 грудня 2010 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Державного закладу «Луганський державний медичний університет»про скасування наказу, визнання переводу з посади незаконним, поновленню на посаді, який згодом (25.08.2011 року) уточнила /а.с. 56-57/.

В обґрунтування своїх уточнених позовних вимог позивачка зазначила, що вона з 18 квітня 2007 року працювала в Державному закладі «Луганський державний медичний університет»на посаді коменданта гуртожитку №1.

06 вересня 2010 року позивачку викликали до відділу кадрів, де повідомили про її перевід на посаду робітника АГЧ, зі зняттям 0,25 ставки за суміщення й надбавки в 50% за складність та навантаження у роботі. Під психологічним тиском позивачка вимушена була написати заяву про переведення.

09 вересня 2010 року позивачка, оговтавшись, написала заяву про відкликання заяви від 06.09.2010 року про переведення.

З 13 вересня 2010 року позивачка перебувала на лікарняному до 12 жовтня 2010 року.

15 жовтня 2010 року позивачка була ознайомлена з наказом від 08 вересня 2010 року №3/532 про переведення її на посаду робітника АГЧ.

До роботи на посаді коменданта позивачка не була допущена, та приступила до роботи на посаді робітника АГЧ. У зв'язку з чим змінився її заробіток, посада, умови праці, місто роботи, обов'язки.

Такі зміни позивачка вважає суттєвими, та таким на які вона не погоджувалася, не була попереджена за два тижні, чим з боку роботодавця порушено її права.

Таким чином, позивачка просить суд скасувати Наказ №3/352 від 15 жовтня 2010 року 9в судовому засіданні встановлено технічну помилку замість невірно вказаного Наказу № 3/352 від 15.10.2010 року вважати вірним Наказ № 3/532 від 08.09.2010 року) про переведення ОСОБА_1 з посади коменданта гуртожитку № 1 Державного закладу «Луганський державний медичний університет»на посаду робітника Адміністративно-господарської частини; визнати переведення ОСОБА_1 з посади коменданта гуртожитку № 1 Луганського Державного медичного університету,- незаконним; зобов'язати Луганський Державний медичний університет поновити ОСОБА_1 на посаді коменданту гуртожитку № 1 Луганського Державного медичного університету.

Представник позивачки та позивачка у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні надав суду заперечення, якими не визнав позовні вимоги, посилаючись на пропущення позивачкою строку звернення до суду, а саме що відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. А також відповідач зазначив, позивачка за власної волі погодилася на переведення /а.с. 12-15,62-64/.

Третя особа, ректор Державного закладу «Луганський державний медичний університет»ОСОБА_2, у судове засідання не з'явився, є належним чином повідомленим про час та дату слухання, заяви про слухання справи за його участю не подавав.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, допитавши свідків, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов частковому підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

На підставі ч.3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 з 18 квітня 2007 року працювала в Луганському Державного медичного університету на посаді коменданта гуртожитку №1 /а.с. 5/.

06 вересня 2010 року позивачка власноруч склала заяву про переведення її на посаду робітника АГЧ, згодом згідно до резолюції керівника було знято 0,25 ставки за суміщення й надбавки в 50% за складність та навантаження у роботі /а.с. 16/.

Наказом від 08 вересня 2010 року № 3/532 «Про прийняття, сумісництво, звільнення»ОСОБА_1, комендант гуртожитку №1 бура переведена на посаду робітника 5 розряду Студентського містечка після передачі матеріальних цінностей /а.с. 34/.

15 жовтня 2010 року позивачка була ознайомлена з відповідним наказом, із зауваженнями про не згідність з викладеним, що було підтверджено стороною позивача та не оспорювалося відповідачем.

З пояснень позивачки, складення відповідної заяви супроводжувалося психологічним тиском з боку адміністрації, у зв'язку з чим позивачка вимушена була написати заяву про переведення.

09 вересня 2010 року позивачка написала заяву про відкликання заяви від 06.09.2010 року про переведення, відповідна заява прийнята адміністрацією 10 вересня 2010 року за №16, згідно до штампу вхідної кореспонденції /а.с. 8/.

З 13 вересня 2010 року позивачка перебувала на лікарняному до 12 жовтня 2010 року, що підтверджується фотокопією листка непрацездатності, завіреної гербовою печаткою відповідача.

До роботи на посаді коменданта позивачка не була допущена, та приступила до роботи на посаді робітника АГЧ. У зв'язку з чим змінився її заробіток, умови праці, місто роботи, обов'язки, що підтверджено довідкою про доходи, поясненнями позивачки та її представника, відповідачем не спростовувалося відповідні доводи.

Територіальна державна інспекція праці у Луганській області 06 січня 2011 року здійснила перевірку дотримання відповідачем законодавства про працю, зокрема порядок переведення позивачки ОСОБА_1. Актом перевірки № 12-01-141/0002 порушення з цього питання не встановлено, складений припис не стосувався питання переведення позивачки /а.с. 22-29/.

Відповідно із доповідними записками від 01 вересня 2010 року, від 03 вересня 2010 року складених прибиральницею ОСОБА_6, заступником ректора із роботи з іноземними студентами ОСОБА_7 на ім'я ректора Державного закладу «Луганський державний медичний університет»ОСОБА_2, докладалося про факт перебування позивачки на робочому місті у стані алкогольного сп'яніння /а.с. 17,18/.

Суд критично оцінює відповідні докази, оскільки є певний порядок фіксації перебування робітника на робочому місті у стані алкогольного сп'яніння, що в свою чергу, при підтвердженні, повинно стати підставою для притягнення робітника до дисциплінарної відповідальності.

Доказів належного огляду медичними працівниками позивачки 01 вересня 2010 року та 03 вересня 2010 року, або в інший день, суду не надано. До дисциплінарної відповідальності позивачка не притягувалася.

У судовому засіданні були допитані свідки.

Свідок ОСОБА_5 пояснила, що вона працює з 1997 року, знає позивачку по роботі, 1 вересня 2010 року вона не бачила позивачку в стані алкогольного сп'яніння і ніколи не бачила, працює в одному будинку та в однаковий робочий час, по декілька раз на дню зустрічаємось. Скарг на порушення дисципліни позивачки не від кого не чула.

Свідок ОСОБА_3 пояснив, що позивачка добровільно написала заяву про перевід після факту неодноразово знаходження позивачки в стані алкогольного сп'яніння на робочому місці, документи про стан на робочому місці не складалися. Пояснив, що на посаді коменданта позивач не могла далі працювати їй було запропоновано написати заяву про перевід, вона на той час хотіла перевестись.

Свідок ОСОБА_4 пояснила, що працює начальником відділу кадрів, вона провела бесіду із позивачкою, роз'яснивши, що вона повинна написати заяву про переведення, оскільки позивачка зловживає спиртними напоями. Також пояснила, що написання заяви про переведення було нею запропоновано позивачці у зв'язку з тим, що відносно неї поступило повідомлення від правоохоронних органів. Текст заяви позивачка писала під її диктовку, при написанні не заперечувала, через 2 дні здала у відділ кадру відклик своєї заяви. Свідок пояснила, що вона особисто не бачила позивачку в стані алкогольного сп'яніння. Також свідок пояснила, що оклад позивачки не змінився, визнала, що перевід позивачки з посади коменданта на працівника АХЧ -це пониження на посаді.

Відповідно до ч.1 ст.32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, установі, організації допускається тільки за згодою працівника.

З матеріалів справи вбачається, що 09 вересня 2010 року позивачка надала на адресу адміністрації заяву про її відмову від переведення на посаду робітника АГЧ, яка отримана відповідачем 10 вересня 2010 року.

Незважаючи на наявність такої заяви, відповідач видає наказ від 08.09.2010 року про її переведення на цю посаду, що суперечить ст.32 КЗпП України.

Суд критично оцінює пояснення представника відповідача надані у запереченнях, що позивачка не вказала дати з якої повинно буди здійснено відповідне переведення, тому у наказі визначено датою переведення 14 жовтня 2010 року, що співпало із виходом позивачки з лікарняного.

Крім цього, представник відповідача у судовому засіданні заявив про застосування до позовних вимог ОСОБА_1 наслідків спливу позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Проте, позивачкою не порушений тримісячній строк для звернення із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, оскільки позивачка дізналася про порушення свого права 13 жовтня 2010 року, по виходу з лікарняного, а звернулася до суду 15 грудня 2010 року.

Тому, суд не вбачає підстав для застосування строку позовної давності, оскільки сутність спірних правовідносин не стосується звільнення і тому місячний строк, представником відповідача застосовується у своїх поясненнях, помилково.

Згідно з ч.1 п.31 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»від 6 листопада 1992 року №9 із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України N 4 від 01.04.94 року, N 18 від 26.10.95 року N 15 - відповідно до ст.32 КЗпП України переведення на іншу роботу допускається тільки за згодою працівника. Переведенням на іншу роботу вважається доручення працівникові роботи, що не відповідає спеціальності, кваліфікації, посаді.

Відповідач, відповідно до ст. 60 ЦПК України, не надав належних доказів, які вказують на волевиявлення та згоду позивачки на переведення.

Відповідач не надав жодних доказів того, що заява від 09 вересня 2010 року про відкликання заяви від 06 вересня 2010 року була розглянута адміністрацією роботодавця.

Відповідачем не надано пояснень, з яких причин позивачка не була ознайомлена із Наказом № 3/532 про переведення, безпосередньо, 08 вересня 2010 року.

З огляду на викладе, узагальнюючи пояснення сторін, свідків, оцінюючи письмові докази у їх загалі, судом встановлено, що переведення позивачки на посаду робітника Адміністративно-господарської частини Державного закладу «Луганський державний медичний університет»з посади коменданта гуртожитку № 1 Державного закладу «Луганський державний медичний університет»відбулося без згоди працівника, тобто в порушення ст.32 КЗпП України, що є підставою для поновлення її у посаді, яку вона обіймала до 14 жовтня 2010 року .

Оскільки у своїх вимогах позивачка просить скасувати «Наказ №3/352 від 15 жовтня 2010 року»про переведення ОСОБА_1 з посади коменданта гуртожитку № 1 Державного закладу «Луганський державний медичний університет»на посаду робітника Адміністративно-господарської частини, а судом встановлено, що наказ фактично від 08 вересня 2010 року за № 3/532 стосувався не тільки переведення позивачки, тому суд не вбачає підстав для його повного скасування.

Суд, розглянувши позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного закладу «Луганський державний медичний університет», третя особа: ректор Державного закладу «Луганський державний медичний університет»ОСОБА_2, скасування наказу, про визнання переводу з посади незаконним, поновленню на посаді,- задовольняє їх частково, а саме визнає переведення ОСОБА_1 з посади коменданта гуртожитку № 1 Луганського Державного медичного університету,- незаконним; скасовує Наказ №3/352 від 08 вересня 2010 року (15 жовтня 2010 року) в частині переведення ОСОБА_1 з посади коменданта гуртожитку № 1 Державного закладу «Луганський державний медичний університет»на посаду робітника Адміністративно-господарської частини; поновлює ОСОБА_1 на посаді коменданту гуртожитку № 1 Державного закладу «Луганський державний медичний університет».

Відповідно до ст.. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи , але не більш як за один рік.

Вимог про стягнення різниці у заробітку позивачки між посадою на яку її було переведено, та тією яку вона обіймала, суду на заявлено, також судом встановлено, що оклад коменданта та робітника 6 розряду відповідно до штатного розпису є однаковим, що не заперечувалось позивачем в судовому засіданні.

Судом також встановлено, що відповідно до наказу про перевід ОСОБА_1 переведено на посаду робітника 5 розряду з 14.10.2010 року (а.с.5), яка не передбачена штатним розписом Луганського державного медичного університету з 01.09.2010 загального та спеціального фонду (а.с.30-33), а відповідно до довідки про доходи, виданої Державним закладом Луганського державного медичного університету № 659 від 08.12.2010 року ОСОБА_1 займає посаду робітника 6 розряду, що не відповідає наказу про перевід (а.с.10), але відповідає штатному розпису.

У відповідності із ст.88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати: судовий збір у сумі 109 гривень 40 копійок.

Керуючись ст. ст. 32, 235, 237-1 КЗпП України, п.3, 4, 31 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»від 6 листопада 1992 року №9 із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України N 4 від 01.04.94 року, N 18 від 26.10.95 року N 15 від 25.05.98 року, ст.ст. 10, 11, 60, 62, 64, 209 ч.3, 213-215,367 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного закладу "Луганський державний медичний університет", третя особа: ректор Державного закладу "Луганський державний медичний університет" ОСОБА_2, скасування наказу, про визнання переводу з посади незаконним, поновленню на посаді,- задовольнити частково.

Визнати переведення ОСОБА_1 з посади коменданта гуртожитку № 1 Луганського Державного медичного університету,- незаконним.

Скасувати Наказ №3/532 від 08 вересня 2010 року в частині переведення ОСОБА_1 з посади коменданта гуртожитку № 1 Державного закладу "Луганський державний медичний університет" на посаду робітника Адміністративно-господарської частини.

Поновити ОСОБА_1 на посаді коменданту гуртожитку № 1 Державного закладу "Луганський державний медичний університет".

Стягнути з Державного закладу "Луганський державний медичний університет" на користь держави судовий збір у сумі 109 гривень 40 копійок.

Вступна та резолютивна частини ухвалені в нарадчій кімнаті та проголошені 06 червня 2012 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особам, які були сторонами по справі, але не були присутні при проголошенні рішення в той же строк з дня отримання копії рішення.

Суддя Н.О.Кравченко