АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Чернівці « 17»травня 2012р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого Потоцький В. П.
суддів Кифлюка В.Ф., Стубіцької О.М.
при секретарі Гладій О.В.
за участю прокурора Хоміцької Т.Б.
адвоката ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями адвоката ОСОБА_1, діючого в інтересах ОСОБА_2, та засудженого ОСОБА_2 на вирок Садгірського районного суду районного суду м. Чернівці від 06.02.2012року,-
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Садгірського районного суду м. Чернівці від 06.02.2012 року
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, маючого на утриманні малолітню дитину, приватного підприємця, не судимого,
засуджено за ч.2 ст.355 КК України до покарання у виді 3(трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням на 1(один) рік.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишено попередню - заставу.
Вирішено питання про речові докази.
Справа № 2490/11-230/2012 Головуючий у І інстанції: Байцар Л.В.
Категорія: ч.2 ст.355 КК України Доповідач: Потоцький В.П.
Згідно вироку районного суду, ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що 25 вересня 2010 року близько 11 год. 15 хв., у зв'язку з необхідністю проведення ремонтних робіт по пошкодженому диску автомобільного колеса на автомобілі «Фолькцваген-Кадді», державний номерний знак: НОМЕР_1, під його керуванням, разом із ОСОБА_3, справа відносно якого закрита за амністією, прибули на СТО «ІНФОРМАЦІЯ_4», який розташований за адресою: АДРЕСА_2, що належить потерпілому ОСОБА_4, де автомобільне колесо з пошкодженим диском передали працівнику даного СТО -шиномонтажнику ОСОБА_5 Далі, ОСОБА_5 провів ремонтні роботи по пошкодженому диску. Однак, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, справа якого закрита, будучи незадоволеними тим, що ОСОБА_5 неякісно провів ремонтні роботи по пошкодженому автомобільному диску, вступили в попередню змову між собою, направлену на примушування до виконання цивільно-правових зобов'язань. Після чого ОСОБА_2, як власник автомобіля, пред'явив ОСОБА_5 вимогу про передачу на його користь грошових коштів у сумі 400 грн.,в якості компенсації за пошкоджений диск та в зв'язку з відмовою ОСОБА_5 передавати на його користь вказану суму грошових коштів, застосував відносно нього фізичне насильство, яке виразилось у нанесенні одного удару у міжреберну ділянку справа, чим спричинив ОСОБА_5 фізичний біль, проте не завдав тілесних ушкоджень. Однак ОСОБА_5 відмовився передавати вказану суму грошових коштів та пішов у приміщення СТО. Продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_3, справа відносно якого закрита, перебуваючи у попередній змові з підсудним ОСОБА_2, направленій на примушування до виконання цивільно-правових зобов'язань, а саме отримання компенсації за пошкоджений диск, пройшов у приміщення CTO, де на той час перебував потерпілий ОСОБА_5, продемонстрував йому наявний у нього пістолет «ПМР 9 мм»№ХКИН 3263, призначений для стрільби патронами несмертельної дії, який привів у готовність. Побачивши пістолет та сприймаючи продемонстровану зброю, як реальну загрозу життю та здоров'ю, потерпілий ОСОБА_5 надав з каси СТО 400 грн., які належали потерпілому ОСОБА_4, як власнику СТО, якими підсудний ОСОБА_2 та ОСОБА_3, справу відносно якого закрито, заволоділи в якості компенсації за пошкодження диску, після проведення ремонтних робіт. Після чого з місця скоєння злочину зникли, чим завдали потерпілому ОСОБА_4 матеріальної шкоди на вказану суму.
На вказаний вирок були подані апеляції адвоката ОСОБА_1, діючого в інтересах ОСОБА_2, та засудженого ОСОБА_2
У своїй апеляції адвокат просить вирок районного суду скасувати, а кримінальну справу відносно ОСОБА_2 закрити на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України за відсутністю в діянні його підзахисного складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 355 України.
Такі ж самі питання порушує у свої апеляції засуджений ОСОБА_2
Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_2, який просив задовольнити його апеляційні вимоги, міркування прокурора про законність винесеного вироку, провівши по справі часткове судове слідство, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Висновки районного суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.355 КК України, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються матеріалами справи і є обґрунтованими.
Не зважаючи на повне невизнання вини засудженим його вина підтвержується зібраними та ретельно дослідженими судом доказами, а його діям дана вірна юридична оцінка.
Так, в суді першої та апеляційної інстанції засуджений ОСОБА_2 свою вину у примушуванні до виконання цивільно-правових зобов'язань з погрозою пошкодження майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з насильством, що є небезпечним для життя та здоров'я, не визнав, та пояснив, що 25 вересня 2010 року приблизно о 11 год. 15 хв., між ним та ОСОБА_3 з однієї сторони та з потерпілим ОСОБА_5 з іншої сторони стався конфлікт на СТО «ІНФОРМАЦІЯ_4», що по АДРЕСА_2, з приводу неякісно виконаної роботи ОСОБА_5, під час якого він не наносив ніякі удари потерпілому, та не бачив, щоб ОСОБА_3 погрожував ОСОБА_5 пістолем.
До показань засудженого в цій частині колегія суддів відноситься критично та розцінює їх як вибраний метод захисту, з метою уникнути кримінальної відповідальності, оскільки вони повністю спростовуються як показами потерпілих так і іншими наявними в матеріалах справи доказами.
Потерпілі ОСОБА_5, та ОСОБА_4, повністю підтвердили свої покази, які вони давали в ході досудового слідства, при цьому ОСОБА_5, відмовився від дачі показів, але відповідаючи на запитання, пояснив, що працював слюсарем-ремонтником на СТО, власником якого є ОСОБА_4.
25 вересня 2010 року на станцію заїхав автомобіль фольксваген під керуванням засудженого, який попросив його відремонтувати диск. Будучи незадоволеним якістю виконаної роботи, ОСОБА_2 вдарив його в область ребер зліва, спричинивши фізичний біль. Він вирішив зателефонувати ОСОБА_4, для чого пішов до майстерні, куди згодом зайшов хлопець який приїхав разом з підсудним, та погрожуючи йому предметом схожим на пістолет, став вимагати гроші в сумі 400 гривен за завдані його діями збитки. Будучи наляканим виглядом пістолета та опасаючись за своє життя та здоров'я, поклав гроші на стіл, після чого 200 гривень забрав засуджений, а ще 200 гривень хлопець, що тримав в руці пістолет.
Потерпілий ОСОБА_4, повністю підтвердив покази ОСОБА_5, та пояснив, що саме при таких обставинах як вказує ОСОБА_5 і відбувалися події 25 вересня 2010 року на СТО, куди він приїхав після того, як інцидент уже трапився, що і змусило його звернутися до міліції.
Шкода їм відшкодована, будь-яких претензій до підсудного потерпілі не мають.
Із оголошених показів ОСОБА_3, справу відносно якого закрито по амністії, встановлено, що 25. 09.2010 року приблизно об 11 годині, він разом із ОСОБА_2 приїхав на СТО «ІНФОРМАЦІЯ_4», що по АДРЕСА_2, у зв'язку з необхідністю проведення ремонтних робіт по пошкодженому диску автомобільного колеса. Після чого між ним та ОСОБА_2 з однієї сторони та потерпілим ОСОБА_5 з іншої стався конфлікт через неякісно виконану потерпілим роботу, під час якого ОСОБА_2, як власник автомобіля, пред'явив ОСОБА_5 вимогу про передачу на його користь грошових коштів у розмірі 400 гривень, у якості компенсації за неякісну роботу, однак той відмовився та пішов до приміщення СТО, де ОСОБА_3, погрожуючи пістолетом сказав потерпілому, щоб той повернув гроші, у цей час зайшов ОСОБА_2 та забрав гроші.
Із показів свідка ОСОБА_7 вбачається, що 25 вересня 2010 року приблизно об 11год.15 хв. перебуваючи на території СТО «ІНФОРМАЦІЯ_4», що по АДРЕСА_2, куди він разом із своїми знайомими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 приїхали на автомобіля «Фолькцваген Кадді», д.н.з.:НОМЕР_1,що належить ОСОБА_2,, щоб виконати певні ремонтні роботи, помітив, що ОСОБА_2 був незадоволений якістю виконаної роботи потерпілим та сказав йому повернути 400 гривень за пошкоджений диск, після чого ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зайшли в приміщення СТО, де засуджений та ОСОБА_3 перебували близько 5 хвилин, після чого вони троє сіли в машину та під керуванням ОСОБА_2 поїхали в сторону м.Івано-Франківськ.
Як вбачається із матеріалів справи, такі ж самі пояснення надав суду свідок ОСОБА_6, а також свідок ОСОБА_8, покази якого були оголошені в судовому засіданні.
Вищенаведені показання в повному обсязі підтверджуються зібраними та дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, а саме: протоколом огляду місця подій від 25.09.2010 року(а.с.34), протоколом відтворення обстановки та обставин подій від 01.10.2010 року (а.с.34), Висновком експерта №1561 від 05.10.2010 року(а.с.92-95).
На думку колегії суддів, усі вищезазначені докази в їх сукупності були правильно покладені в основу вироку районного суду, оскільки вони доповнюють та не суперечать один одному.
За таких підстав, районний суд дійшов до правильного висновку, що в діях засудженого ОСОБА_2 є склад злочину, передбачений ч.2 ст.355 КК України.
Що стосується міри покарання, то вона обрана засудженому відповідно до вимог ст.ст. 65-67 КПК України, з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину та даних про особу винного, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обираючи вид та міру покарання районний суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженого, зокрема те, що ОСОБА_2 раніше не судимий, по місцю проживання характеризується позитивно, на обліках не перебуває та прийшов до обґрунтованого висновку про можливість виправлення засудженого без реального відбування покарання, застосувавши до нього вимоги ст. 75 КК України.
Разом із тим, у відповідності до ч.2 ст. 365 КПК України, колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції, вирішуючи питання стосовно судових витрат не в достатній мірі врахував вимоги ст.93 КПК, та в резолютивній частині вироку зазначив, що судові витрати необхідно стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2
Однак, враховуючи те, що відносно ОСОБА_3 кримінальна справа закрита на підставі акту амністії, а також вимоги ст.93 КПК України, колегія суддів уважає, що судові витрати слід стягнути із ОСОБА_2 на користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України в Чернівецькій області (ЄДРПОУ 25575279,р/р31256272210002, банк УДК в Чернівецькій області, МФО 856135»За послуги НДЕКЦ) у розмірі 129 гривень.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України колегія суддів судової палати у кримінальних справах, апеляційного суду Чернівецької області, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 та апеляцію діючого в його інтересах адвоката ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Вирок Садгірського районного суду м. Чернівці від 06.02.2012 року щодо ОСОБА_2 за ч.2 ст.355 КК України в частині стягнення судових витрат -змінити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України в Чернівецькій області (ЄДРПОУ 25575279,р/р31256272210002, банк УДК в Чернівецькій області, МФО 856135»За послуги НДЕКЦ) судові витрати у розмірі 129 гривень.
В іншій частині вирок районного суду залишити без змін.
Головуючий В.П. Потоцький
Судді В.Ф. Кифлюк
О.М. Струбіцька