АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Чернівці «16»травня 2012р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого Потоцький В. П.
суддів Підгорної С.П., Кифлюка В.Ф.
при секретарі Гладій О.В.
за участю прокурора Хоміцької Т.Б.
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Хотинського районного суду Чернівецької області від 13.02.2012 року,-
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Хотинського районного суду Чернівецької області від 13.02.2012 року
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, з повною загальною середньою освітою, громадянина України, українця, не працюючого, не судимого,
засуджено за ч.2 ст.125 КК України та призначено йому покарання у вигляді одного року обмеження волі.
На підставі ст.ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину і згідно ст.76 КК України, виконає покладені на нього обов'язки, а саме зобов'язано засудженого ОСОБА_1 з'явитись до реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.
Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишено попередню -підписку про невиїзд.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальні збитки в сумі 1000 (одна тисяча) гривень та моральну шкоду в сумі 1000 (одна тисяча) гривень.
Справа №2490/ 11 -185/2012 Головуючий у І інстанції: Єфтеньєв О.Г.
Категорія:ч.2 ст.125 КК України Доповідач: Потоцький В.П.
Згідно вироку Хотинського районного суду Чернівецької області, ОСОБА_1 визнаний судом винним та засуджений за те, що 11.09.2011 року приблизно о 21 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вийшов з потерпілим ОСОБА_2 із приміщення кафе-бару в с. Владична на відстань біля 10 метрів від кафе-бару, де на грунті неприязних відносин, між ними виник конфлікт та словесна сварка, під час якої ОСОБА_1 умисно наніс удар рукою в верхню частину голови ОСОБА_2, заподіявши потерпілому тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, які згідно додаткового висновку судово-медичної експертизи №532 екс-Н, відносяться до легкого тілесного ушкодження, що призвело до короткочасного розладу здоров'я.
На вказаний вирок була подана апеляція засудженого ОСОБА_1, в якій він просить вирок районного суду скасувати, винести свій вирок, яким виправдати його, оскільки він спричинив потерпілому легкі тілесні ушкодження діючи в межах необхідної оборони.
Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_3, який просив задовольнити його апеляційні вимоги, міркування прокурора, який заперечив проти задоволення апеляції засудженого та просив вирок районного суду залишити без зміни, провівши по справі часткове судове слідство, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, вирок районного суду законним і обґрунтованим, і таким що підлягає залишенню без зміни, а апеляція засудженого без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 365 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції.
Висновки районного суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються матеріалами справи і є обґрунтованими.
Не зважаючи на повне невизнання вини засудженим його вина підтвержується зібраними та ретельно дослідженими судом доказами, а його діям дана вірна юридична оцінка.
Так, в суді першої та апеляційної інстанції засуджений ОСОБА_1 свою вину у завдані умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я не визнав, та пояснив, що 11.09.2011 року приблизно о 21годині, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходився кафе-барі в с. Владична, де між ним та потерпілим виникла суперечка, а згодом і сварка, в ході якої, він не наносив ОСОБА_2 ніяких ударів, та не спричиняв йому будь-яких тілесних ушкоджень. Яким чином та з яких підстав у ОСОБА_2 з'явилися легкі тілесні ушкодження пояснити не може. Крім того, перебуваючи з потерпілим на вулиці, куди вони вийшли за його пропозицією, між ним та потерпілим знову виникла сварка в ході якої ОСОБА_2 наніс йому один удар головою в область обличчя, від якого він втратив свідомість, і що відбувалось дальше він не пам'ятає.
Повністю підтримує свою апеляцію, в якій він вказав, що наніс удар потерпілому, обороняючись від його протиправних дій, тобто діяв в межах необхідної оборони, при цьому не зміг пояснити суду, чому його доводи суперечать його поясненням які він давав в суді першої інстанції.
До доводів апелянта в цій частині суд відноситься критично та до уваги не приймає, оскільки його покази в цій частині повністю спростовуються показами потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, а також письмовими доказами по справі.
Так, із показів потерпілого встановлено, що увечері 11.09.2011 року він перебував у приміщенні кафе-бару в с. Владична, де з ініціативи ОСОБА_1 між ними розпочалась сварка, після якої приблизно о 21 годині вони двоє вийшли на вулицю, де між ним та засудженим знову виникла сварка в ході якої ОСОБА_1 несподівано вдарив його по голові, проте чим самим був нанесений удар йому не відомо.
Даний факт підтвердив у судовому засіданні свідок ОСОБА_4, з показів якого встановлено, що 11.09.2011 року приблизно о 21годині, перебуваючи у кафе-барі в с. Владична, був свідком сварки між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, яка розпочалась із ініціативи засудженого. Після чого ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вийшли на вулицю. Що відбувалось на вулиці він не знає, проте зауважив, що коли ОСОБА_2 через декілька хвилин повернувся до кафе-бару, то у нього на голові була кров'яна рана. Через деякий час ОСОБА_1 знову підійшов до потерпілого і вдарив його рукою по обличчю.
Такі ж самі покази надали суду свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Вищенаведені показання в повному обсязі підтверджуються зібраними та дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами і за своїм змістом не суперечать один одному.
Так, із протоколу очної ставки, проведеної між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.64), встановлено, що ОСОБА_1 наніс удар у область голови ОСОБА_2, від якого у потерпілому пішла кров.
Із висновку судово-медичної експертизи № 484 екс-Н (а.с.6-8) та додаткового висновку судово-медичної експертизи № 532 екс-Н (а.с.37-38) вбачається, що ОСОБА_2 були заподіяні легкі тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, що призвело до короткочасного розладу здоров'я, які виникли у результаті дії твердого тупого предмету, ознаками якого володіє і рука.
Таким чином, проаналізувавши досліджені та перевірені в судовому засідання докази в їх сукупності, суд прийшов до переконливого висновку, що саме ОСОБА_1 був ініціатором сварки, яка в подальшому переросла в бійку. При цьому першим наніс ОСОБА_2 один удар кулаком в область голови, спричинивши йому легке тілесне ушкодження що призвело до короткочасного розладу здоров'я, після чого знову ж таки запропонував ОСОБА_2 вийти на вулицю, щоб продовжити з ним з'ясовувати відносини, що свідчить про те, що ніяких меж крайньої необхідності в даній ситуації не було.
Ці та інші докази, на які суд послався у вироку, свідчать про те, що ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.125 КК України, та прийшов до обґрунтовано висновку про доведеність його вини.
Аналізуючи вирок районного суду в частині призначення покарання, то воно обрано засудженому відповідно до вимог ст.ст. 65-67 КК України, з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину та даних про особу винного, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, згідно ст.66 КК України, обставин, що пом'якшують покарання судом не встановлено.
До обставин, що обтяжують покарання судом, згідно п.13 ч.1 ст.67КК України, правильно віднесено вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
При цьому, судова колегія вважає, що районний суд вірно врахував те, що ОСОБА_1 притягується до кримінальної відповідальності вперше, а також те, що згідно ст. 12 КК України, вчинений ним злочин відноситься до злочинів невеликої тяжкості та прийшов до обґрунтованого висновку про можливість виправлення засудженого без реального відбування покарання, застосувавши до нього вимоги ст. 75 КК України.
Разом із тим, досліджуючи матеріали кримінальної справи, колегія суддів встановила, що 31.10.2011 року слідчим СВ Хотинського РВ УМВС України в Чернівецькій області ОСОБА_7 була винесена постанова про відмову в порушенні в кримінальній справі, яка в подальшому скасована не була та є по своїй суті нікчемною, оскільки винесена некомпетентною особою, яка не мала на це ніяких процесуальних прав.
Так, в мотивувальній частині вищевказаної постанови слідчий хоча зазначив, що дана категорія справ вирішується в порядку ст.27 КПК України, тобто належить до компетенції суду, який приймає будь-яке рішення по скарзі, однак все ж таки виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за ст.125 КК України щодо ОСОБА_1
За таких підстав, колегія суддів не приймає до уваги дану постанову, так як вона є незаконною та такою, яка винесена з грубим порушенням кримінально-процесуального закону.
Враховуючи усе вищезазначене, перевіривши усі доводи, наведені в апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляцію засудженого ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а вирок районного суду без зміни.
Підстав для закриття кримінальної справи, а також для направлення її прокурору для усунення недоліків колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Хотинського районного суду Чернівецької області від 13.02.2012 року щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 125 КК України - без змін.
Головуючий В.П. Потоцький
Судді С.П. Підгорна
В.Ф. Кифлюк