Справа № 22ц/0590/6217/12 Головуючий у 1 інстанції - Кульбаков І.В.

Категорія 26 Доповідач - Агєєв О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2012 року м.Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Шевченко В.Ю., суддів Новосьолової Г.Г., Агєєва О.В.

при секретарі Яменко А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Гірницькому районі м.Макіївки Донецької області на рішення Гірницького районного суду м.Макіївки Донецької області від 27 лютого 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Гірницькому районі м.Макіївки Донецької області про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ДП «Макіїввугілля» в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві, 16 000грн., мотивуючи свої вимоги тим, що він тривалий час перебував у трудових відносинах із ВП шахта «Холодна Балка», ДП «Макіїввугілля» де отримав хронічне професійне захворювання «хронічний вертеброгенний радикуліт». Згідно висновку МСЕК від 29 листопада 2006 року йому первинно встановлено 40% втрати професійної працездатності та визнано інвалідом третьої групи. В подальшому, при повторному огляді МСЕК від 22 грудня 2010 року позивачу безстроково встановлено 40 процентів втрати професійної працездатності та третя група інвалідності.

Ухвалою суду від 16.01.12р., за клопотанням позивача, замінено відповідача - Державне підприємство «Макіїввугілля» на відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Гірницькому районі м.Макіївки Донецької області (а.с.78).

Рішенням Гірницького районного суду м.Макіївки Донецької області від 27 лютого 2012 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. На користь позивача з відповідача стягнуто у відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві 12 000 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати судове рішення, та постановити нове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволені позову, оскільки воно ухвалене з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування скарги зазначає, що на час звернення позивача до суду, положення пп. «е», п.1 ч.1 ст. 21, ч.3 ст. 28, ч. 3 ст.34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в частині відшкодування застрахованим моральної шкоди зупинені. Вважає, що підприємство, на якому працював позивач, повинне нести відповідальність за шкоду, спричинену його здоров`ю. Крім того, зазначив, що позивач не надав доказів заподіяння йому моральної шкоди, а саме: висновку МСЕК про встановлення йому факту заподіяння моральної шкоди.

Позивач в засіданні апеляційного суду не погодився з доводами апеляційної скарги, просив її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що згідно висновку МСЕК від 29.11.06 року позивачу вперше встановлена стійка втрата працездатності в розмірі 40% через професійну хворобу - хронічна вертеброгенна поперекова крижова радікулопатія. Позивача визнано інвалідом III група безстроково (а.с.89). Під час повторного огляду 22.12.2010 року (а.с.12), ОСОБА_1 безстроково встановлена стійка втрата працездатності в розмірі 40% через професійну хворобу (хронічна вертеброгенна поперекова крижова радікулопатія) та третя група інвалідності.

Згідно п.13 акту розслідування хронічного професійного захворювання від 21.11.06 року, причиною професійного захворювання позивача є вплив комплексу шкідливих виробничих факторів (пил, шум, вібрації) (а.с.18).

Враховуючи, що внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві позивачу завдано моральної шкоди, а також з урахуванням глибини його моральних і фізичних страждань, суд визначив розмір моральної шкоди у сумі 12 000грн., яку стягнув з відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції вірно виходив з того, що позивач набув статусу інваліда 3 групи внаслідок втрати професійної працездатності, яка сталася внаслідок отриманого професійного захворювання, та має право на відшкодування моральної шкоди.

Стягуючи таку шкоду з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Гірницькому районі м.Макіївки, зазначив, що відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи, нести цивільно-правову відповідальність в даному випадку повинен саме Фонд.

Проте, такий висновок суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального права.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999, № 1105-XIV (далі по тексту Закон №1105-XIV), у разі стійкої втрати працездатності право на отримання потерпілим страхових виплат, в т.ч. і виплат за моральну (немайнову) шкоду, настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Згідно п.п.«е» п.1 ч.1 ст.21 Закону №1105-XIV у разі настання страхового випадку, Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний, у встановленому законодавством порядку, своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні - грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Між тим, положеннями п.27 Розділу VІ Особливих Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005, №3235-IV зупинено на 2006 рік дію підпункту "е" пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 28 та частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Матеріалами справи встановлено, що позивачу була вперше встановлена стійка втрата працездатності 29 листопада 2006 року в зв'язку із професійним захворюванням, що випливає з довідки МСЕК, тобто після набрання чинності Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» яким внесені зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в частині відшкодування моральної шкоди.

З огляду на викладене, суд повинен виходити з того, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди на загальних підставах, передбачених нормами КЗпП України та Закону України «Про охорону праці» і позов до Фонду заявлено помилково.

Таким чином, висновок про часткове задоволення позовних вимог та стягнення саме з Фонду соціального страхування сум на відшкодування моральної шкоди на користь позивача зроблено судом першої інстанції в порушення норм матеріального права.

Враховуючи наведене колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з постановленням нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Керуючись ст.ст.303, 307, ст.309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Гірницькому районі м.Макіївки Донецької області задовольнити.

Рішення Гірницького районного суду м.Макіївки від 27 лютого 2012 року скасувати.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Гірницькому районі м.Макіївки про відшкодування моральної шкоди.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:

Судді: