Справа 22ц-0590/5344/12 Головуючий у 1 інстанції Варнавська Л.О.

Категорія 26 Доповідач Агєєв О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2012 року м.Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Новікової Г.В., суддів Новосьолової Г.Г., Агєєва О.В.

при секретарі Перепечаєнко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Шахтарську Донецької області на рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 19 березня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахтоуправління імені В.І. Чапаєва», третя особа, що не заявляє самостійних вимог - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Шахтарську Донецької області, про зобов'язання провести розслідування нещасного випадку на виробництві, -

ВСТАНОВИВ:

Оскаржуваним рішенням Сніжнянського міського суду Донецької області від 19 березня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Зобов'язано ТДВ «ОП «Шахтоуправління імені В.І. Чапаєва» провести розслідування нещасного випадку на виробництві, який стався 25 липня 2010 року о 22-00 годині з ОСОБА_1 під час роботи горно робочим очищувального забою 5 розряду в ТДВ «ОП «Шахтоуправління імені В.І. Чапаєва» в третю зміну на десятій ділянці на третьому горизонті пласту h5 та вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі третя особа - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Шахтарську просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, через неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що судом невірно застосовані положення ст.ст.3, 4, 22 Закону України «Про охорону праці» та п.п.26, 37, 38 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року №1112 (чинного на час виникнення спірних правовідносин). Зі змісту позовних вимог ОСОБА_1 вбачається, що вони зводяться до зобов'язання відповідача провести розслідування обставин нещасного випадку, який стався з позивачем 25 липня 2010 року під час виконання трудових обов'язків, але фактично розслідування вже було проведено та складено відповідно акт №287 від 25 серпня 2010 року про нещасний випадок невиробничого характеру, у встановленому порядку, який позивачем не оскаржений, а факт нещасного випадку в судовому порядку встановлюється лише у разі ліквідації підприємства-роботодавця, тобто такі вимоги не можуть бути питанням розгляду в суді. Також судом не була надана належна оцінка доказам відповідача. Рішення суду є необґрунтованим та не законним.

Представник третьої особи ВВД ФССНВВПЗ України в м.Шахтарську, доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 в засіданні апеляційного суду з доводами апеляційної скарги не погодився, просив відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача ТДВ «ОП «Шахтоуправління імені В.І. Чапаєва» в судове засідання апеляційного суду не з'явився, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Судом першої інстанції встановлено, що 04 вересня 2009 року позивач ОСОБА_1 працював горно робочим підземним очищувального забою з повним робочим днем під землею у ТДВ «ОП «Шахтоуправління імені В.І. Чапаєва», 14 листопада 2010 року звільнений у зв'язку з виявленою невідповідністю роботі, що виконується, внаслідок стану здоров'я (а.с.5-7).

15 листопада 2010 року позивачу встановлена третя група інвалідності, що підтверджується копією довідки до акту огляду МСЕК від з 18 листопада 2010 року (а.с.8).

Згідно виписного епікризу з історії хвороби №8716 від 20 серпня 2010 року позивач ОСОБА_1 знаходився на лікуванні в Донецькому опіковому центрі з 26 липня 2010 року по 20 серпня 2010 року з діагнозом: опік полум'ям 1-2-3 ст. обличчя, рук S = 12% п.т. (а.с. 10).

25 серпня 2010 року на підприємстві позивача складений акт №287 про нещасний випадок не виробничого характеру, в якому зазначено, що ОСОБА_1 26 липня 2010 року отримав опіки під час вибуху бензинової паяльної лампи в побуті (а.с.18).

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із доведеності одержання позивачем 25 липня 2010 року саме під час виконання професійних обов'язків на підприємстві відповідача травми під час вибуху газу та вплив вогню на обличчя, руки та шию позивача, що відповідає показанням свідка ОСОБА_3 та не суперечить іншим письмовим доказам, а складений акт про нещасний випадок невиробничого характеру складений відповідачем є незаконним.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки до нього суд дійшов внаслідок порушення норм матеріального права, він є необґрунтованим та не відповідає дійсним обставинам справи.

Відповідно до ст.3 ЦПК України, кожна особа має в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державі та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст.4 ЦПК України).

Відповідно до положень ст.22 Закону України «Про охороню праці», передбачено, що роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок.

За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії, роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов'язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування.

У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов'язковим для роботодавця.

Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.

Пунктом 10 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112, визначено, що роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок (крім випадків, передбачених пунктом 41 цього Порядку), зобов'язаний негайно утворити наказом комісію з розслідування нещасного випадку у складі не менш ніж три особи та організувати розслідування.

Комісія зобов'язана протягом трьох діб: обстежити місце нещасного випадку, одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо, опитати свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб; визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці; з'ясувати обставини і причини нещасного випадку; визначити, чи пов'язаний цей випадок з виробництвом; установити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, розробити заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам; скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 згідно у трьох примірниках, а також акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1 у шести примірниках, якщо цей нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом, або акт про нещасний випадок, не пов'язаний з виробництвом, за формою НПВ, якщо цей випадок визнано таким, що не пов'язаний з виробництвом, і передати їх на затвердження роботодавцю (п.13 Порядку).

У судовому порядку факт нещасного випадку встановлюється у разі ліквідації підприємства-роботодавця (ч. 2 п.26 Порядку). В даному ж випадку підприємство-роботодавець існує.

Комісією з розслідування нещасного випадку, який стався з ОСОБА_1 26 липня 2010 року, був складений акт № 287 про нещасний випадок не виробничого характеру.

Пунктом 37 Порядку, передбачено, що контроль за своєчасним і об'єктивним розслідуванням нещасних випадків, їх документальним оформленням та обліком, виконання заходів щодо усунення причин нещасних випадків здійснюють органи державного управління, органи державного нагляду за охороною праці, виконавча дирекція Фонду та її робочі органи відповідно до компетенції.

У разі незгоди потерпілого або особи, яка представляє його інтереси, із змістом акта форми Н-5, акта форми Н-1 (або форми НПВ), надходження скарги або незгоди з висновками розслідування про обставини та причини нещасного випадку чи приховання нещасного випадку посадова особа органу Держнаглядохоронпраці має право видавати обов'язкові для виконання роботодавця приписи за формою Н-9 щодо необхідності проведення розслідування (повторного розслідування) нещасного випадку, затвердження чи перегляду затвердженого акта форми Н-5, акта форми Н-1 (або форми НПВ), визнання чи невизнання нещасного випадку пов'язаним з виробництвом і складення акта форми Н-1 (або форми НПВ). Рішення посадової особи органу Держнаглядохоронпраці може бути оскаржено у судовому порядку (п.38 Порядку).

Згідно до п.59 Порядку, у разі незгоди роботодавця, потерпілого або члена його сім'ї чи особи, яка представляє його інтереси, із змістом затвердженого акта форми Н-5, форми Н-1 (або форми НПВ) рішення спеціальної комісії може бути оскаржено у судовому порядку.

Матеріали справи не містять даних про те, що позивач ОСОБА_1 звертався до відповідного органу зі скаргою про незгоду із змістом акта №287 про нещасний випадок не виробничого характеру (форми НПВ) або його оскарження у судовому порядку, а тому його звернення до суду з вказаним позовом є передчасним.

Оскільки законом встановлений певний порядок оскарження, як самого акту, так і його змісту, позовні вимоги про зобов'язання провести роботодавця розслідування нещасного випадку на виробництві (яке фактично вже проведено) не можуть буди задоволені.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення, оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Шахтарську Донецької області задовольнити.

Рішення Сніжнянського міського суду від 19 березня 2012 - скасувати.

В задоволені позову ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахтоуправління імені В.І. Чапаєва», третя особа, що не заявляє самостійних вимог - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Шахтарську Донецької області, про зобов'язання провести розслідування нещасного випадку на виробництві відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:

Судді: