Справа № 22ц-0590/4896/12 Головуючий у 1 інстанції Іванов О.Г.

Категорія 46 Доповідач Агєєв О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2012 року м.Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Шевченко В.Ю., суддів Новосьолової Г.Г., Агєєва О.В.

при секретарі Муравченко В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м.Донецька від 11 січня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Сектору громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Кіровського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області, треті особи - ОСОБА_3, орган опіки та піклування Кіровської районної у м.Донецьку ради, про встановлення місця проживання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

Оскаржуваним рішенням позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Сектору громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Кіровського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області, треті особи - ОСОБА_3, орган опіки та піклування Кіровської районної у м.Донецьку ради, про встановлення місця проживання дитини задоволені частково. Визнано місце проживання неповнолітнього ОСОБА_4 разом з його батьком - ОСОБА_1, що проживає за адресою: 83120, АДРЕСА_1. У задоволенні інших вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судове рішення та постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог, через неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що судом неправильно встановлено факт мешкання неповнолітньої дитини з народження за адресою його (апелянта) місяця проживання, не зазначено дату на номер акту обстеження його житлово-побутових умов та дату рішення виконавчого комітету про затвердження вказаного акту. Суд не врахував, що ст.18 Конвенції про захист прав дитини, ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст.150, 160 СК України передбачені обв`язки обох батьків брати участь у вихованні дитини та не прийняв до уваги інтереси та бажання дитини мешкати з позивачкою.

Позивач, його представник, представник третьої особи - органу опіки та піклування Кіровської районної в м.Донецьку ради, третя особа ОСОБА_3, в засіданні апеляційного суду з доводами апеляційної скарги не погодились, просили її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка знаходилась в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_1 з 07.08.1993р. по 15.07.2003 р., що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії 1-НО № НОМЕР_1, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Кіровського РУЮ м.Донецька (а.с. 17).

Від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії 1-НО № НОМЕР_2, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Кіровського РУЮ м.Донецька 16.08.1994 року (а.с.7).

Останній, з дня свого народження і до досягнення семирічного віку, проживав у батька ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, але не був зареєстрований за даною адресою.

Вищевказана квартира належить відповідачу ОСОБА_1 на праві власності, що вбачається зі свідоцтва про право власності на квартиру №2899 від 10 квітня 2001 року (а.с.24).

Після розірвання шлюбу неповнолітній ОСОБА_4 почав мешкати разом з позивачкою, де і мешкає по теперішній час.

Позивачка ОСОБА_2 неодноразово - 11.05.2010р., 07.07.2010р., 12.10.2010р., 24.01.2011р., зверталась до Кіровського РВ ДГУ ГУМВС України в Донецькій області із заявами про прийняття заходів до неповнолітнього сина ОСОБА_4, що підтверджується копіями постанов органу внутрішніх справ та копією довідки (а.с.20, 22, 25).

Згідно довідок Центральної міської лікарні Кіровського району м.Донецька від 15.11.2010р., 06.11.2010р., 12.10.2010р, 12.10.2010р., 21.04.2010р., 19.04.2010р., ОСОБА_2, ОСОБА_3 (бабусі неповнолітнього ОСОБА_4) були завдані тілесні ушкодження (а.с.10, 11, 12).

Неповнолітній ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на профілактичному обліку в ВКМСД Кіровського РВ ДГУ ГУМВС Україні в Донецькій області за вчинення насильства щодо позивачки (а.с.13).

Постановою Кіровського райсуду м.Донецька від 14.12.2010р. неповнолітній ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 ч.1 КпАП Україна «вчинення насильства в сім'ї» і на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді попередження (а.с.15).

Відповідно висновку служби у справах дітей Кіровського районного в м.Донецьку Ради від 02.12.2010 року з питання вирішення спору між батьками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо часті у вихованні неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, служба у справах дітей, враховуючи ситуацію, що склалася в сім'ї ОСОБА_1, рекомендує відповідачу ОСОБА_1 знайти можливість проживання сина в його квартирі за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 приділяти належну увагу вихованню свого неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 і рекомендує батькам обстежити сина у лікаря-психіатра. Рішенням Кіровського РВК м.Донецька від 08.12.2010г. № 504/1 було затверджено вищевказаний висновок служби у справах дітей (а.с.9, 14).

Відповідно акту обстеження умов проживання в квартирі розташованій за адресою: 83120, АДРЕСА_1, що зареєстрована за відповідачем ОСОБА_1, встановлено, що квартира є благоустроєною, упорядкованою. На даний час у останній здійснюється ремонт у прихожій кімнаті, ванній кімнаті та туалеті із заміною сантехніки. Кімната житлова знаходиться у задовільному стані, є наявними всі необхідні меблі (а.с.72).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги і визнаючи місцем проживання неповнолітнього ОСОБА_4 за місцем мешкання його батька (АДРЕСА_1) суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не може контролювати свого сина, не має на нього впливу, не може займатися його вихованням через відсутність контакту з дитиною, останній агресивно налаштований щодо неї. Разом з тим, неповнолітній прив'язаний до батька (відповідача), має довірливі відносини з ним, останній має вплив на дитину, оскільки є авторитетом для нього і доцільно ухвалити рішення всупереч волі неповнолітньої дитини, задовольнивши позов в цій частині.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст.4 ЦПК України).

Відповідно до п.7 ст.7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Ст.18 СК України передбачено, що кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є:

1) встановлення правовідношення;

2) примусове виконання добровільно не виконаного обов'язку;

3) припинення правовідношення, а також його анулювання;

4) припинення дій, які порушують сімейні права;

5) відновлення правовідношення, яке існувало до порушення права;

6) відшкодування матеріальної та моральної шкоди, якщо це передбачено цим Кодексом або договором;

7) зміна правовідношення;

8) визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

З урахуванням цього, законодавець (ст.161 СК України) передбачив, що у разі спору між матір'ю та батьком щодо місця проживання малолітньої дитини, які не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Частиною 3 ст.160 СК України передбачено, що у разі окремого проживання батьків, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Дана норма кореспондується зі ст.29 ЦК України, яка закріплює, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Враховуючи наведене колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції не ґрунтується на нормах матеріального права.

Крім того, суд першої інстанції (з урахуванням вимог закону та обставин справи) неправильно визначився щодо наявності предмета даного спору, та постановив рішення яке суперечить вимогам ст.213 ЦПК України.

Відповідно до п.4 ст.309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, оскільки не ґрунтуються на законі, з ухваленням нового рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Кіровського районного суду м.Донецька від 11 січня 2012 року скасувати.

В задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Сектору громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Кіровського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області, треті особи - ОСОБА_3, орган опіки та піклування Кіровської районної у м.Донецьку ради, про встановлення місця проживання дитини - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:

Судді: