Справа 22ц/0590/4547/12 Головуючий у 1 інстанції Радченко В.Є.

Категорія 46 Доповідач Агєєв О.В

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2012 року м.Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Шевченко В.Ю., суддів Новосьолової Г.Г., Агєєва О.В.

при секретарі Яменко А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 13 березня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частину спільного сумісного майна, -

ВСТАНОВИВ:

Оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частину спільного сумісного майна задоволено. Визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1, за кожним з них, на 1/2 частину жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1. Визнано право власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_1, за кожним з них, на 1/2 частину наступного майна, яке знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, а саме:

фритюрницю «Philips» вартістю 650 грн.,

телевізор ВВК вартістю 3800 грн.,

холодильник «Whirpool» вартістю 8100 три.,

пилосос LG вартістю 2300 грн.,

цифровий супутниковий приймач DRS-5001 вартістю 1800 грн.,

газову плиту Greta вартістю 1600 грн.,

піч Рейндфорт вартістю 2900 грн.,

домашній кінотеатр «Panasonik» вартістю 4188,3 грн.,

телевізор LG вартістю 3800 грн.,

цифрову камеру «Panasonik» вартістю 2399 грн.,

мікрохвильову піч LG вартістю 1189 грн.,

спальний гарнітур вартістю 15000 грн.,

меблеву стінку вартістю 10000 грн.,

кухонний гарнітур вартістю 18850 грн.

Вирішено питання про стягнення судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судове рішення та постановити нове про задоволення позовних вимог, через неповне з`ясування судом обставин справи, які мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції при винесенні рішення не врахував, що фактичні шлюбні відносини між нею та відповідачем припинено в 2002 році, шлюб розірвано. Не надано оцінки тому, що позивач з 2008 року по 2011 рік мав дружину ОСОБА_3, яка проживала з відповідачем однією сім`єю; не звернув увагу, що усі допитані під час розгляду справи свідки не мали відомостей про другий шлюб відповідача і не надали фактів спільного придбання сторонами спірного майна, спільного проживання та ведення спільного господарства. Між тим суд, при оцінці доказів надав перевагу показання свідків, не взявши до увагу довідку про не проживання сторін по справі однією сім`єю у спірний період.

Судом проігноровано, що за договором купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, спірний житловий будинок було придбано нею у власність за її особисті кошти, які надані їй позивачем з метою підтримки спільних дітей, тому вважала, що відповідно до ст.57 СК України будинок не може бути спільною сумісною власністю.

Суд, в порушення ч.3 ст.61 ЦПК України, не надав оцінку встановленому рішенням суду від 21.09.11р. факту припинення шлюбних відносин між позивачем та ОСОБА_3 (другою дружиною позивача) з грудня 2010 року, зазначивши, що при розгляді вказаної справи брали участь інші особи.

Крім того, судом при розгляді справи порушено норми процесуального права, а саме: відмовив у задоволення клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи ОСОБА_3 та допиті у якості свідка ОСОБА_4.

Відповідач та її представник в засіданні апеляційного суду підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.

Представник позивача в засіданні апеляційного суду з доводами апеляції не погодився, просив скаргу відхилити а рішення суду залишити без змін.

Позивач в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали однією сім'єю, не перебуваючи у шлюбі між собою.

Згідно довідок №60 від 27.01.12р. та №37 від 20.01.12р., які видані Територіальним комітетом «Сніжнянський» ОСОБА_2 з 1994 року по 2008 рік року мешкав разом з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.32), а з 2008 року до 2011 року мешкав разом з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.32).

В період з червня 2008 року по вересень 2011 року вони придбали наступне майно: будинок за адресою: АДРЕСА_1, фритюрницю «Philips», телевізор ВВК, холодильник «Whirpool», пилосос LG, цифровий супутниковий приймач DRS-5001, газову плиту Greta, піч Рейндфорт, домашній кінотеатр «Panasonik», телевізор LG, цифрову камеру «Panasonik», мікрохвильову піч LG, спальний гарнітур, меблеву стінку, кухонний гарнітур.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов про визнання права власності на 1/2 частину спільного сумісного майна, суд першої інстанції виходив з того, що в період з червня 2008 року по вересень 2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали однією сім'єю, не перебуваючи у шлюбі між собою, тому спірне майно є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та відповідно до ч.1 ст.70 СК України їх частки є рівними.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна з огляду на наступне.

Відповідно до ст.74 СК України (в редакції яка діє на час виникнення спірних правовідносин) якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі поширюються положення глави 8 цього Кодексу (тобто ті самі правила, що й для подружжя).

Таким чином при застосуванні ст.74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

За приписами ч.2 ст.3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що встановлені ч.2 ст.3 СК України виключення, згідно з якими подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно, стосуються офіційно зареєстрованих шлюбів.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляду інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Матеріалами справи встановлено, що з 19.09.03р. по 21.09.11р. позивач ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 Рішенням Сніжнянського міського суду Донецької області від 21.09.11р., яке набрало чинності, встановлено, що фактичні шлюбні відносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 припинені з грудня 2010 року (а.с.58).

Крім того, з довідки №214 від 05.03.12р., яка видана Територіальним комітетом «Сніжнянський» вбачається, що ОСОБА_2 з 2008 року не мешкає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.57).

З копії домової книги, виданої 06 липня 2008 року вбачається, що ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстрований (а.с.52-56).

З огляду на викладене, висновок суду про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 знаходилися у фактичних шлюбних відносинах не перебуваючи у шлюбі між собою у період придбання спірного майна (з 2008 року по 2011 рік), що є підставою для розподілу майна між ними і на ці правовідносини розповсюджується дія ст.ст.70, 74 СК України, є помилковим.

Враховуючи наведене колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з постановленням нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 13 березня 2012 року - скасувати.

В задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частину спільного сумісного майна - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:

Судді: