АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11/1690/270/2012

Головуючий по 1-й інстанції Дігтяр

Суддя-доповідач: Харлан Н. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2012 року м.Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого-судді Харлан Н.М.,

суддів: Кисіля А.М., Тараненка Ю.П.

потерпілої ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтава кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Зіньківського районного суду Полтавської області від 15 грудня 2011 року,-

ВСТАНОВИЛА :

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, одружений, інвалід III групи, має на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимий,

засуджений за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу розміром 510 гривень; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 78 грн. матеріальної шкоди, 1000 грн. моральної шкоди та 266 грн. витрат на юридичну допомогу, а всього 1344 грн.

За вироком суду ОСОБА_3 визнаний винуватими у тому, що він 24 квітня 2011 року близько 11 години перебуваючи в господарстві ОСОБА_4 під час конфлікту із ОСОБА_2 застосував до останньої фізичну силу по примусовому видаленню її із вказаного господарства, внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження без короткочасного розгляду здоров'я.

В апеляції засуджений, не оспорюючи фактичні обставини справи, просить вирок Зіньківського районного суду Полтавської області від 15.12.2011 року скасувати, а справу провадженням закрити. Вказує, що судом істотно порушені вимоги п. 4, ч. 1, ст. 6 та ч. 2, ст. 6 Кримінально-процесуального кодексу України. В порушення вимог чинного законодавства судом не роз'яснювалося право подати до суду заяву про застосування акту амністії.

Посилається на те, що він підпадає під дію п. «в», та п. «г», ст. 1 «Про амністію у 2011 році», оскільки він є інвалідом III групи, має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, вчинений ним злочин відноситься до умисних злочинів невеликої тяжкості, тому повинен бути звільнений від покарання на підставі вказаного Закону, про що він заявляє у своїй апеляції та дає для цього відповідну згоду.

Інші учасники судового розгляду вирок не оскаржили.

Заслухавши доповідача, потерпілу ОСОБА_2, яка не заперечувала проти закриття справи з підстав застосування відносно ОСОБА_3 Закону України «Про амністію у 2011 році», перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає до задоволення з наступних підстав.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і обґрунтовано кваліфікував дії ОСОБА_3 за ч.1 ст. 125 КК України. Висновки суду ґрунтуються на перевірених в судовому засіданні та детально викладених у вироку доказах, яким суд дав правильну оцінку.

Доводи апеляції про застосування акту амністії заслуговують на увагу.

Під дію статті 1 Закону України «Про амністію у 2011 році» підпадають особи, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, визнано інвалідами першої, другої чи третьої групи, засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України.

Відповідно до п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» суди апеляційної та касаційної інстанцій можуть скасувати судове рішення і звільнити особу від кримінальної відповідальності на підставі як матеріалів, що надійшли із суду нижчого рівня, так і нових, поданих учасниками судового розгляду або витребуваних цими судами.

Згідно вимог ст.376 КПК України, апеляційний суд, встановивши обставини, передбачені статтями 6, 7, 7-1, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи постанову і закриває справу.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про амністію у 2011 році» рішення про застосування або незастосування амністії приймається судом щодо кожної особи індивідуально. Неявка цієї особи не зупиняє розгляду справи.

Твердження апелянта про неналежне виконання судом вимог ст. 8 Закону України «Про амністію у 2011 році» є обґрунтованим, оскільки з протоколу судового засідання вбачається, що суд не з'ясував в повній мірі та не роз'яснив ОСОБА_3 те, що він підпадає під дію ст.1 вказаного закону, в зв'язку з наявною у нього інвалідністю 3 групи та перебуванні на його утриманні неповнолітньої дочки. Вказані обставини не знайшли свого відображення і у вступній частині оскаржуваного вироку.

У своїй апеляції засуджений ОСОБА_3 заявляє, що дає згоду на застосування до нього положення Закону України «Про амністію у 2011 році».

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3, 1961 року народження відповідно до довідок МСЕ №0191866 від 01.11.2010 року та №0051721 від 21.11.2011 року є інвалідом третьої групи, інвалідність встановлена до грудня 2012 року. Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 має неповнолітню дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, відносно якої не позбавлений батьківських прав, засуджений за умисний злочин невеликої тяжкості.

Враховуючи викладене, засуджений підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, а справа до закриття.

Керуючись ст.ст. 365, 366, 376 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_3 задовольнити.

Вирок Зіньківського районного суду Полтавської області від 15 грудня 2011 року щодо ОСОБА_3 скасувати, звільнивши його від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України на підставі пунктів «в» та «г» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році», а справу закрити.

Головуючий: Н. М. Харлан

Судді: