АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/1690/1158/2012

Головуючий по 1-й інстанції Кривич Ж.О.

Суддя-доповідач: Кузнєцова О. Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2012 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді : Кузнєцової О.Ю.,

суддів: Мартєва С.Ю., Чічіля В.А.,

за участю секретаря: Колодюк О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 грудня 2011 року

на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 грудня 2011 року

у справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»про визнання недійсним правочину ,-

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 грудня 2011 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»про визнання недійсним правочину -кредитного договору про надання споживчого кредиту № 11251179000 від 13.11.2007 року залишено без розгляду.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 грудня 2011 року позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11251179000 від 13 листопада 2007 року в розмірі 170 379 грн. 95коп. та судові витрати в розмірі 1 820 грн.

З ухвалою та рішенням суду першої інстанції не погодився ОСОБА_2, у зв'язку з чим звернувся на них з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що вказані процесуальні документи прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Просить скасувати ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 грудня 2011 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, скасувати рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 грудня 2011 року і постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк»до ОСОБА_2

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення та ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Відповідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно п. 3, 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Залишаючи без розгляду зустрічний позов ОСОБА_2 суд першої інстанції послався на вимоги ч. 3 ст. 169, п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, зазначивши, що позивач будучи належним чином повідомленим не з'явився у судове засідання 23.11.2011 року та повторно 13.12.2011 року.

Наведені висновки суду не відповідають обставинам справи.

У відповідності до вимог ст. 74 ч. 4 ЦПК України, судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка-повідомлення -завчасно.

У відповідності до поштового повідомлення ОСОБА_2 отримав судову повістку у судове засідання на 23.11.2011 року на 15:00 22.11.2011 року (а.с.53-154), а тому в силу ст. 74 ч.4 ЦПК України він вважається таким, що не належно повідомлений про судове засідання.

Таким чином, належно повідомлений позивач не з'явився у судове засідання вперше 13.12.2011 року, а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави залишати зустрічний позов без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача у судове засідання.

З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про скасування ухвали Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13.12.2011 року та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції в частині розгляду зустрічного позову ОСОБА_2

Щодо рішення Автозаводського районного суду від 13.12.2011 року, то колегія суддів вважає вірно встановленими судом першої інстанції наступні обставини справи.

13.11.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк»правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк»та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11251179000, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 25 000 доларів США (що на день укладення договору за курсом НБУ дорівнювало 126 250 грн.), зі строком користування до 12.11.2014 року та сплатою 13,90 % річних за користування кредитними коштами.

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору, з метою забезпечення виконання зобов'язання позичальника банком приймається застава нерухомості, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями, що є власністю ОСОБА_2 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору передбачено, що за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов'язань, передбачених цим договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та (або) термінів сплати процентів та(або) комісії, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити банку пеню.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_2 належним чином не виконує взяті на себе за кредитним договором зобов'язання, у зв'язку з чим станом на 12.03.2010 року у нього утворилася прострочена заборгованість в розмірі 21 287 доларів США (що по курсу НБУ станом на 12.03.2010 року становить 169 879 грн. 95 коп., з яких: заборгованість за простроченим кредитом складає 20 347,51 доларів США (що по курсу НБУ станом на 12.03.2010 року складає 162 381 грн. 27 коп.); заборгованість за простроченими процентами -625, 84 долари США (що по курсу НБУ станом на 12.03.2010 року складає 4 994 грн. 45 коп.); пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом -310, 98 доларів США (що по курсу НБУ станом на 12.03.2010 року складає 2 481 грн. 72 коп.); пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками за користування кредитом -2,82 долари США (що по курсу НБУ станом на 12.03.2010 року складає 22 грн. 51 коп.).

19.02.2010 року банк на адресу ОСОБА_2 направив повідомлення -вимогу про дострокове повернення кредитних коштів та сплату відсотків за користування кредитним коштами з нарахуванням пені, яке відповідач отримав 24.02.2010 року.

На вказану вимогу банку відповідач належним чином не відреагував, свої зобов'язання за кредитним договором не виконав.

Врахувавши викладені обставини справи та той факт, що укладений кредитний договір не суперечить вимогам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про задоволення позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк».

В своїй апеляційні скарзі ОСОБА_2 вказує, що він не належним чином повідомлений про судове засідання 13.12.2011 року, у зв'язку з чим був позбавлений можливості заперечити вимоги позивача.

Наведене не відповідає дійсності, оскільки в матеріалах справи мається поштове повідомлення від 08.12.2011 року у відповідності до якого ОСОБА_2 отримав судову повістку у судове засідання на 13.12.2011 року на 13:50 год. (а.с.158).

Таким чином, відповідач належно повідомлений про судове засідання у відповідності до вимог ст. ст. 74, 76 ЦПК України.

Також, в апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує на відсутність права у ПАТ «УкрСиббанк» на звернення до суду з позовними вимогами, оскільки ним укладався кредитний договір з АКІБ «УкрСиббанк», який його не повідомляв про зміну кредитора у правовідносинах.

Наведені доводи не заслуговують на увагу, оскільки у правовідносинах, що склалися між сторнами у справі зміна кредитора, у розумінні ст. ст. 512 -516 ЦК України, не відбулася.

У відповідності до п. 1.1 Статуту ПАТ «УкрСиббанк»АКІБ «УкрСиббанк»у зв'язку з приведенням своєї діяльності у відповідність до норм Закону України «Про акціонерні товариства»змінив своє найменування на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», яке виступає правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях АКІБ «УкрСиббакн».

За наведених обставин кредитор АКІБ «УкрСиббанк»змінив свою назву на ПАТ «УкрСиббанк», що не тягне за собою обов'язку повідомляти про це боржника.

Відповідач в обґрунтування доводів апеляційної скарги стверджує, що первинні бухгалтерські документи по кредиту позивачем не надавалися, а дана обставина унеможливлює з'ясування судом обставини щодо обслуговування кредиту. Однак дане твердження не відповідає дійсності.

03.11.2010 року судом першої інстанції було постановлено ухвалу, якою було задоволено клопотання представника відповідача та витребувано від банку наступні документи: виписки по особовим рахункам позичальника, докази повернення позичальником кредитних коштів та процентів за користування кредитом, обґрунтований розрахунок заборгованості позичальника за кредитним договором із зазначенням періодів виникнення простроченої заборгованості, розміру процентів за користування кредитними коштами.

На виконання ухвали суду від 03.11.2010 року представником банку було надано суду виписки по особовому рахунку ОСОБА_2, виписки по кредиту, та детальний розрахунок заборгованості з відображенням сум нарахувань та погашень.

Детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором, включає: нарахування простроченого тіла кредиту; заборгованості по простроченим процентам за користування кредитором; пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; пені за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками за користування кредитом, що загалом складає 21 287, 15 доларів США, що по курсу НБУ станом на 12.03.2010 року становить 169 879,95 грн. (а. с. 63-86).

Крім цього, нарахований штраф у розмірі 500,00 грн.

Заборгованість за кредитом нарахована відповідності до вимог пунктів 1.1, 1.2, 1.3, 4.1, 5.1 кредитного договору, перевірена судом першої інстанції, який прийшов до вірного висновку про обґрунтованість наданих розрахунків, де враховані кошти сплачені боржником.

У відповідності до вимог ст. 10 ч.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 60 ч.1, 2 ЦПК України передбачено, що докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

ОСОБА_2 заперечуючи вірність нарахування розміру заборгованості по кредитному договору не надав суду першої інстанції та не навів в апеляційній скарзі належних та допустимих доказів, які б спростовували розмір заборгованості, нарахований позивачем.

Також, апелянт у апеляційній скарзі вказує на неправомірність вимог позивача, оскільки строк погашення кредиту не наступив та сторонами він обумовлений у кредитному договорі 12.11.2014 року.

Зазначені доводи спростовуються положеннями кредитного договору.

Відповідно до п. 6.1.2, п. 6.2 кредитного договору, сторони, керуючись чинним законодавством України, зокрема, ст. ст. 525, 611 ЦК України погодили, що банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав згідно з п.1.2.2 цього договору, та вимагати від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та повної сплати плати за кредит, змінивши при цьому термін повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення.

В разі застосування банком права, передбаченого п. 6.1.2 договору, порядок дострокового повернення всієї суми кредиту та дострокової плати за кредит є наступним, а саме:

- банк повідомляє позичальника про встановлення нового (дострокового терміну повернення всієї наданої йому суми кредиту та сплати плати за користування таким кредитом за договором шляхом направлення відповідної письмової вимоги поштою (цінним листом з описом та повідомленням про вручення) за адресою позичальника;

- термін дострокового повернення кредиту та сплати плати вважаються такими, що настали, а кредит і плата за кредит -обов'язковим до повернення і сплати в повному обсязі банку з 32 календарного дня, рахуючи з дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) банку про дострокове повернення кредиту за умови, що: а) банк направив за адресою позичальника повідомлення (вимогу) про порушення зобов'язань позичальника за договором та про дострокове повернення кредиту і плати за кредит, а б) позичальник не усунув зазначених банком порушень зобов'язань позичальника за договором протягом 31 календарного дня з дати одержання позичальником вищевказаного повідомлення (вимог) банку;

- термін дострокового повернення кредиту та сплати плати за кредит вважаються такими, що настали, а кредит і плата за кредит - обов'язковим до повернення і сплати в повному обсязі банку з 41 календарного дня, рахуючи з дати відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) банку про дострокове повернення кредиту та плати за кредит, у випадку неотримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) банку внаслідок зміни позичальником адреси (без попереднього про це письмового повідомлення банку) або з інших підстав протягом 40 календарних днів, рахуючи з дати направлення позичальнику повідомлення (вимоги) банку.

Вказані положення договору відповідають вимогам ст. 1050 ч. 2 ЦК України, яка передбачає що, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

На виконання зазначених положень кредитного договору ПАТ «УкрСиббанк»направлялася ОСОБА_2 19.02.2010 року вимога, де він повідомлявся про визнання терміну повернення кредиту та процентів за користування кредитними коштами таким, що настав, а кредитна заборгованість -обов'язковою до повернення в повному обсязі.

ОСОБА_2 отримав вимогу 24.02.2010 року, що підтверджується поштовим повідомленням, а тому термін дострокового повернення кредиту та оплати за кредит вважаються такими, що настали з 32 календарного дня рахуючи з дати одержання позичальником повідомлення від 19.02.2010 року.

Також ОСОБА_2 вказує на неправомірне нарахування пені по кредиту по обмінному курсу долара США до гривні, а не по курсу Національного Банку України.

Однак відповідне твердження ОСОБА_2 не відповідає дійсності.

Відповідно до п. 4.1. кредитного договору за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов'язань за договором, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого розраховується за офіційним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені. При цьому банк може використати таке право на застосування пені, починаючи з 32 календарного дня, рахуючи з дати порушення позичальником терміну виконання свого грошового зобов'язання за цим договором.

Таким чином, у відповідності до п. 4.1. кредитного договору станом на дату підготовки розрахунку заборгованості - 12.03.2010 року банком було використане право нарахування пені, при цьому нарахування проведене за офіційним курсом НБУ (1 долар США = 7,98 грн.), який діяв на дату такого нарахування.

Приймаючи до уваги викладені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 грудня 2011 року не встановлено. Підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. 303, ст. 307 ч. 1 п. 1, ч. 2 п. 4, ст. 308 ч.1, ст. 311 ч. 1 п. 3, 4, ст. 314, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів , -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -задовольнити частково.

Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 грудня 2011 року -скасувати і направити справу в частині зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»про визнання недійсним правочину для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 грудня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя : О.Ю. Кузнєцова

Судді: С.Ю. Мартєв В.А. Чічіль