ПРОЕКТ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 травня 2012 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.,
суддів: Мазур Л.М., Макарчука М.А., Матвєєвої О.А., Леванчука А.О.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення компенсації витрат на утримання майна, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 22 грудня 2011 року,
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_7 звернулася з позовом до ОСОБА_6 про виділення в натурі належної їй частки у спільному майні та усунення перешкод у володінні та користуванні майном.
У квітні 2007 року ОСОБА_6 подав зустрічний позов до ОСОБА_7 про стягнення компенсації витрат на утримання майна. Ухвалою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 2 жовтня 2007 року провадження у справі за позовом ОСОБА_7 та зустрічним позовом ОСОБА_6 роз'єднано.
ОСОБА_6 посилався на те, що під час перебування у шлюбі вони набули права спільної власності на Ѕ частину житлового будинку з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1, за договором дарування від 25 травня 2002 року. З 5 вересня 2003 року ОСОБА_7 у будинку не проживає. 24 березня 2004 року шлюб між ними було розірвано і з цього часу у будинку разом з позивачем проживали інші члени його сім'ї.
Згідно рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 4 лютого 2010 року визначено рівними частки у спільній сумісній власності його та ОСОБА_7 - по ј частині кожному, житлового будинку з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1. Стягнуто з нього на користь ОСОБА_7 20 тис. грн. грошової компенсації вартості ј частини вказаного житлового будинку.
Позивач вказував на те, що з 5 вересня 2003 року відповідач участі у витратах на утримання і збереження будинку не приймала. Загальний розмір понесених ним витрат становить 39 138 грн. 67 коп., з яких: 25 178 грн. витрати на утримання та збереження будинку, розмір яких з урахуванням інфляційних втрат становить 30 876 грн. 50 коп., 4 188 грн. 62 коп. витрати на опалення будинку, 4 073 грн. 55 коп. витрати на капітальний ремонт системи опалення у будинку, вказану суму позивач просив стягнути з відповідача у судовому порядку.
Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 1 червня 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 22 грудня 2011 року рішення районного суду скасовано й ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_6, стягнуто на його користь з ОСОБА_7 7227 грн. 11 коп. компенсації витрат на утримання спільного майна, а також 107 грн. судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення, ухвалене судом апеляційної інстанції, і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Проте зазначеним вимогам рішення апеляційного суду не відповідає.
Відповідно до ст. ст. 63, 68 Сімейного кодексу України (далі - СК України), дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України. Аналогічні положення також містяться й у ч. 1 ст. 369 ЦК України, якою передбачено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно ст. 151 Житлового кодексу УРСР (далі - ЖК УРСР) громадяни, які мають в приватній власності жилий будинок, зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку при домову територію.
Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_8 не проживає у будинку з 2003 року із-за неприязних стосунків з ОСОБА_6 Під час проведення ремонтних робіт у будинку на протязі 2004-2006 та 2009 років відповідач у будинку не мешкала з поважних причин. Угоди про порядок утримання будинку між сторонами укладено не було.
Крім того, у відповідності до ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України, позивач не надав суду достовірних та належних доказів того, що проведені ним ремонті роботи будинку були об'єктивно необхідними для підтримання його у належному стані.
Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи та давши правильну оцінку всім зібраним у справі доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову ОСОБА_6
Ухвалюючи оскаржуване у справі судове рішення, апеляційний суд не забезпечив повного з'ясування обставин справи та дійшов до помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_6 Такий висновок суду не узгоджується з вищезазначеними положеннями Закону та суперечить встановленим обставинам.
Ураховуючи наведене, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням рішення суду першої інстанції в силі з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.
Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 22 грудня 2011 року скасувати, рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 1 червня 2011 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.П. Пшонка Судді: Л.М. Мазур М.А. Макарчук О.А. Матвєєва А.О. Леванчук