У х в а л а
іменем україни
23 травня 2012 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.
суддів: Леванчука А.О., Мазур Л.М.,
Макарчука М.А., Матвєєвої О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі по тексту - ПАТ КБ «ПриватБанк») в особі представника за довіреністю ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 31 січня 2012 року,
в с т а н о в и л а :
У листопаді 2010 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, в якому позивач просив звернути стягнення на майно, а саме житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 87,1 кв.м. та земельну ділянку площею 875 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що відповідно до умов укладеного 6 березня 2008 року кредитного договору ОСОБА_3 отримав кредит в сумі 70220 доларів США з кінцевим терміном повернення до 6 березня 2022 року, однак, у порушення умов договору і норм закону не виконував належним чином зобов'язання за вищевказаним кредитним договором, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 67745,38 доларів США, що по курсу НБУ складає 535859 грн. 18 коп., яку слід стягнути шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме житловий будинок з господарськими спорудами та земельну ділянку, яка належить на праві власності ОСОБА_4.
Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 23 вересня 2011 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення задоволено.
Звернуто стягнення на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 87,1 кв.м., житловою площею 55,6 кв.м. та земельну ділянку площею 875 кв.м., які належать на праві власності ОСОБА_4 та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
Визначено спосіб звернення стягнення шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладення Іпотекодержателем договору купівлі-продажу предмету від імені Іпотекодавця.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 31 січня 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_3 задоволено частково, рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 23 вересня 2011 року скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.
У касаційні скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі представника за довіреністю ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, що було помилково скасоване апеляційним судом.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_3 належним чином не виконує, тому позивач набув права звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог виходив із недотримання процедури попередження відповідачів про необхідність виконання прийнятих згідно угод зобов'язань та передчасністю заявлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що зазначеним вимогам рішення суду апеляційної інстанції не відповідає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено і це вбачається із матеріалів справи, що 6 березня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір IFDWGA0000000027, відповідно до умов якого Банк надав ОСОБА_3 12 березня 2008 року кредит у розмірі 70220,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,12 % на рік, на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 6 березня 2022 року.
У забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 8 березня 2008 року укладено договір іпотеки нерухомого майна, а саме житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 87,1 кв.м. та земельною ділянкою 875 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
У порушення умов кредитного договору ОСОБА_3 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 67745,38 доларів США, яку Банк просив стягнути шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ст. 572 ЦК України). Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 ЦК України).
Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно положень ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Застосовуючи до спірних правовідносин ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку», судом апеляційної інстанції залишено поза увагою ч. ч. 2, 3 цієї статті, згідно з якими положення ч. 1 цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутися в будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду в установленому законом порядку.
Пунктом 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року роз'яснено, що невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.
Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, визначився з відповідними правовими нормами, які підлягають застосуванню, дійшов до правильного висновку про наявність встановлених законом підстав звернення стягнення на предмет іпотеки.
Суд апеляційної інстанції дійшов до безпідставного та помилкового висновку щодо недотримання процедури попередження відповідачів про необхідність виконання прийнятих згідно угод зобов'язань та передчасністю заявлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до положень ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 336, 339, 346 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» в особі представника за довіреністю ОСОБА_5 задовольнити.
Рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 31 січня 2011 року скасувати, а рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 23 вересня 2011 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Пшонка М.П.
судді: Леванчук А.О.
Мазур Л.М.
Макарчук М.А.
Матвєєва О.А.