Ухвала
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2012 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.,
суддів: Мазур Л.М., Матвєєвої О.А.,Макарчука М.А., Писаної Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницький проектний інститут+» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Вінницької області від 23 лютого 2012 року,
в с т а н о в и л а:
У листопаді 2011 року ОСОБА_6 звернулась до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що у день звільнення позивачки з роботи з нею не був проведений повний розрахунок. Заборгована заробітна плата стягнута на користь ОСОБА_6 на виконання судового наказу. Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 17 серпня 2011 року на користь позивачки стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку. Але за період з 4 серпня 2011 року (кінцевої дати обчислення середнього заробітку за судовим рішенням від 17 серпня 2011 року) по 24 листопада 2011 року (день надходження заборгованих коштів на картковий рахунок позивачки за виконавчим провадженням до відділу ДВС) середній заробіток не виплачений і складає 9749,60 грн, які ОСОБА_6 просить стягнути з відповідача за даним позовом.
Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 23 січня 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Вінницький проектний інститут+» на користь ОСОБА_6 1 131,65 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У решті позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 23 лютого 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить вказане рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Відповідно до вимог статей 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Проте зазначені вимоги закону залишилися поза увагою суду.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка 5 травня 2011 року була звільнена з роботи в ТОВ «Вінницький проектний інститут+» відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України. Розрахунок з нею у день звільнення не був здійснений. Судовим наказом від 30 червня 2011 року на користь позивачки було стягнуто 12606,20 гривень заборгованої зарплати (а.с. 3). Позов ОСОБА_6 до ТОВ «Вінницький проектний інститут+» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку був задоволений і рішенням суду від 17 серпня 2011 року стягнуто на користь позивачки 7921,55 грн (а.с. 5). У даному спорі позивачка вимагає стягнення з товариства на її користь середнього заробітку в сумі 9749,60 грн за період з часу звернення до суду з позовом про його стягнення (04 серпня 2011 року) по день фактичного отримання заборгованих коштів шляхом примусового виконання судового рішення (24 листопада 2011 року).
Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що середній заробіток відповідно до ст. 117 КЗпП України підлягає стягненню за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, а саме з 4 серпня по 17 серпня 2011 року.
Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що середній заробіток підлягає стягненню за період з дня звільнення до 30 червня 2011 року, коли судовим наказом, який є одним із видів судового рішення, на користь позивачки було стягнуто розмір заборгованості по заробітній платі.
Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
За змістом п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
Суди, вірно застосувавши норму права до спірних правовідносин, в порушення вимог ст. 213 ЦПК України не з'ясували обставин, на які посилалась позивачка і не звернули увагу на те, що днем фактичного розрахунку з позивачкою по заробітній платі стягнутій за судовим наказом від 30 червня 2011 року є зарахування 24 листопада 2011 року на її рахунок грошових сум, а не дата ухвалення цього наказу.
За таких обставин рішення місцевого та апеляційного судів не відповідають вимогам ст. 212 ЦПК України щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування вказаних судових рішень з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Староміського районного суду міста Вінниця від 23 січня 2012 року та рішення апеляційного суду Вінницької області від 23 лютого 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.П. Пшонка
Судді: Л.М. Мазур
М.А. Макарчук
О.А. Матвєєва
Т.О. Писана