ПРОЕКТ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2012 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пшонки М.П.,

суддів: Мазур Л.М., Макарчука М.А., Матвєєвої О.А., Леванчука А.О.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_6, треті особи: Львівське комунальне підприємство «503», ОСОБА_7, ОСОБА_8, про демонтаж об'єкту самочинного будівництва та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради про усунення перешкод у користуванні приміщенням коридору, за касаційною скаргою Личаківської районної адміністрації Львівської області на рішення апеляційного суду Львівської області від 3 лютого 2012 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2008 року Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради звернулася з позовом до ОСОБА_6, треті особи: Львівське комунальне підприємство «503», ОСОБА_7, ОСОБА_8, про демонтаж об'єкту самочинного будівництва, посилаючись на те, що будинок АДРЕСА_1 перебуває на балансі Львівського комунального підприємства «503». Відповідач ОСОБА_6 збільшила площу своєї квартири № 8, яка знаходиться у вказаному будинку, за рахунок самовільного приєднання частини сходової клітки та частини коридору спільного користування, а також демонтувала перегородки у кладовій та туалеті. Вказані порушення проведено без їхнього дозволу та дозволу інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю, проектна документація не узгоджена з Управлінням архітектури та містобудування. Мешканці будинку неодноразово зверталися із скаргами на дії відповідача. Оскільки ОСОБА_6 не виконує у добровільному порядку розпорядження Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 16 травня 2008 року № 494 «Про приведення квартири № 8, коридору і сходової клітки загального користування у будинку АДРЕСА_1 до попереднього стану», просили про задоволення їхніх вимог у судовому порядку.

У листопаді 2009 року ОСОБА_6 подала зустрічний позов про усунення перешкод у користуванні коридором спільного користування та звільнення його від сторонніх речей.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 21 грудня 2009 року позов Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради задоволено. Зобов'язано ОСОБА_6 привести квартиру АДРЕСА_1, зокрема: коридор, літ «ХХ», площею 9,0 кв.м. та сходову клітку, літ. «ХІХ», площею 10,20 кв.м, до попереднього стану, який існував до самочинної реконструкції. Позов ОСОБА_6 задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_7 не чинити перешкод ОСОБА_6 у користуванні приміщенням коридору спільного користування, літ. «ХХ», площею 9,0 кв.м., звільнити його від сторонніх предметів. У позові до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради відмовлено за безпідставністю вимог.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 3 лютого 2012 року рішення районного суду в частині зобов'язання ОСОБА_6 привести квартиру АДРЕСА_1, зокрема: коридор, літ «ХХ», площею 9,0 кв.м. та сходову клітку, літ. «ХІХ», площею 10,20 кв.м, до попереднього стану, який існував до самочинної реконструкції скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення про відмову у позові. У решті - рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі Личаківська районна адміністрація Львівської області просить скасувати рішення, ухвалене судом апеляційної інстанції, і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте зазначеним вимогам рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 є власником квартири АДРЕСА_1. Відповідач перепланувала вказану квартиру з приєднанням до неї частини сходової клітки та частини коридору спільного користування, а також демонтувала перегородки у кладовій та туалеті, що призвело до порушення прав власників сусідніх квартир.

Реконструкція квартири проведена без дозволу Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, дозволу інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю та Управління архітектури та містобудування. 28 лютого 2008 року адміністративною комісією при Личаківській районній адміністрації Львівської міської ради ОСОБА_6 притягнута до адміністративної відповідальності за ст. 150 КпАП України у вигляді штрафу у сумі 34 грн. (а.с. 11).

Розпорядженням Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 16 травня 2008 року № 494 зобов'язано ОСОБА_6 привести належну їй квартиру до попереднього стану у місячний термін з дня отримання цього розпорядження за власні кошти (а.с. 7). Відповідач у добровільному порядку не виконала розпорядження Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 16 травня 2008 року № 494, що підтверджується актом Львівського комунального підприємства «503» від 16 липня 2008 року (а.с. 23).

Частиною 2 ст. 382 Цивільного кодексу України передбачено, що власникам квартири у дво або багатоповерховому житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яка обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Аналогічне положення міститься й у Законі України від 12 червня 1992 року «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до ч. 2 ст. 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушують санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Установивши, що внаслідок проведення самочинного перепланування належної ОСОБА_6 квартири порушено права власників сусідніх квартир у багатоквартирному житловому будинку, а також, що порушені санітарно-технічні вимоги й правила експлуатації будинку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради та зобов'язання ОСОБА_6 привести квартиру АДРЕСА_1, зокрема: коридор, літ «ХХ», площею 9,0 кв.м. та сходову клітку, літ. «ХІХ», площею 10,20 кв.м, до попереднього стану, який існував до самочинної реконструкції.

Судом також встановлено, що ОСОБА_7 проживаючи у квартирі № 13 будинку АДРЕСА_1 та будучи її власником, використовує приміщення коридору, літ. «ХХ», площею 9,0 кв.м для зберігання належних їй речей, чим створює перешкоди для вільного користування цим приміщенням іншим мешканцям багатоквартирного будинку. З урахуванням вищезазначених положень Закону, районний суд дійшов правильного висновку про зобов'язання ОСОБА_7 не чинити перешкод у користуванні приміщенням коридору спільного користування, літ. «ХХ», площею 9,0 кв.м., звільнити його від сторонніх предметів.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, апеляційний суд дійшов до помилкового висновку про скасування рішення районного суду в частині зобов'язання ОСОБА_6 привести квартиру АДРЕСА_1, зокрема: коридор, літ «ХХ», площею 9,0 кв.м. та сходову клітку, літ. «ХІХ», площею 10,20 кв.м, до попереднього стану, який існував до самочинної реконструкції та ухвалив у цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих вимог. Такий висновок апеляційного суду не відповідає вимогам Закону та ґрунтується на неповному з'ясуванні обставин справи.

Ураховуючи наведене, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням рішення суду першої інстанції в силі з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Личаківської районної адміністрації Львівської області задовольнити.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 3 лютого 2012 року скасувати, рішення Личаківського районного суду м. Львова від 21 грудня 2009 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.П. Пшонка Судді: Л.М. Мазур М.А. Макарчук О.А. Матвєєва А.О. Леванчук