Ухвала
іменем україни
23 травня 2012 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Головуючого: Пшонки М.П.,
Суддів: Макарчука М.А., Мазур Л.М., Писана Т.О.,Юровської Г.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Харківського міського управління головного управління МВС України в Харківській області, Державного казначейства України, Прокуратури Київського району м. Харкова, 3-тя особа Московський районний суд м. Харкова про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду,
за касаційними скаргами ОСОБА_4, ОСОБА_5 в інтересах та за довіреністю Державного казначейства України та ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 25 серпня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 21 листопада 2011 року,
в с т а н о в и л а:
У липні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів, в якій просив стягнути з держави Україна за рахунок коштів державного бюджету на його користь в якості відшкодування моральної шкоди завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, грошові кошти у сумі 500 000,0 ( п'ятсот тисяч ) гривень; Зобов'язати Державне казначейство України здійснити заходи на відшкодування йому заподіяної шкоди у сумі 500 000,0 гривень з відповідного рахунку державного бюджету, який відкритий на ім'я Державного казначейства України.
Зобов'язати відповідача - ХМУ ГУМВС України Харківської області впродовж тижня після набрання чинності рішення суду по цій справі, направити на його адресу офіційні вибачення за незаконне притягнення до адміністративної відповідальності обвинувачення й інші незаконні дії, що мали місце такого змісту :
"Керівництво ХМУ ГУМВС України Харківської області приносить Вам - ОСОБА_4 вибачення за незаконне затримання, тримання в якості адміністративно затриманого, складання адміністративного матеріалу, внаслідок чого, Ви були безпідставно притягнуті до адміністративної відповідальності та інші незаконні дії вчинені працівниками ХМУ ГУМВС України».
В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 04 грудня 2004 року, він знаходився у приміщенні ГУМВС України в Харківській області, яке розташовано у м. Харкові по вул. Совнаркомівській, 5 де був о 10-15 годині ранку затриманий працівниками Московського РО ХГУ ГУВС України в Харківській області і проти його волі, насильно, без яких не будь пояснень доставлений до приміщення Московського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, розташованого по вул. Халтуріна, 30 в м. Харкові. У Московському РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області його незаконно протримали в кімнаті для тимчасово затриманих до 20-00 години 06.12.2004 року, тобто більш ніж дві доби.
Фактично його незаконно затримали із метою проведення з ним слідчих дій по кримінальній справі, порушеної за фактом вбивства ОСОБА_6, незважаючи на те, що його статус по цій справі - свідок. Більш того, у період незаконного тримання, а саме 6 грудня 2004 року його конвоювали із застосуванням спеціальних засобів - наручників з Московського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області до ХОБСМЕ з метою відібрання зразків крові та слини для експертного дослідження в рамках вказаної кримінальної справи.
Для виправдання незаконних дій щодо нього, які виявились у незаконному затриманні, подальшому триманню під вартою та інших незаконних дій, щодо нього, працівниками Московського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області було незаконно складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП, нібито вчинене ним.
Тільки, 07 грудня 2004 року, через 3 дні даний незаконно складений щодо нього адміністративний матеріал, поступив до Московського районного суду м. Харкова, й того ж дня судом було винесено постанову про притягнення його до відповідальності за нібито вчинене ним адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП. Вказану постанову він оскаржив. 11 січня 2005 року, апеляційним судом Харківської області було винесено постанову про скасування вищевказаної постанови районного суду, а адміністративний матеріал було направлено на новий розгляд.
29 квітня 2005 року постановою Московського районного суду м. Харкова справу про адміністративне порушення щодо нього було закрито за реабілітуючих підстав, а саме - у зв'язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, ця постанова набула чинності.
21 грудня 2004 року ОСОБА_4 звернувся до суду із скаргою на неправомірні дії Московського РВ ХМУ ГУМВС України, за якою було відкрито провадження у порядку адміністративного судочинства. У травні 2008 року дії працівників Московського РВ ХМУ ГУМВС України, які були визнані незаконними. Так, з огляду на наведені фактичні обставини, що підтверджені судовими рішеннями, та нормами діючого законодавства України, він має право на відшкодування моральної шкоди завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
В даному випадку моральна шкода заподіяна йому в результаті незаконних дій відповідача - ХМУ ГУМВС України в Харківській області полягає у тяжких душевних стражданнях, пов'язаних із тим, що його спочатку незаконно затримали, після чого із метою проведення слідчих дій незаконно позбавили волі, безпідставно обвинуватили у скоєнні адміністративного правопорушення та визнали винним на підставі сфальсифікованих матеріалів, розмір якої визначений ним у сумі 50000 грн.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 25 серпня 2011 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 21 листопада 2011 року позовні вимоги задоволено частково.
Відшкодовано за рахунок коштів державного бюджету України моральну шкоду завдану ОСОБА_4 Зобовязано Державне Казначейство України виплатити з рахунку державного бюджету ОСОБА_4 50 000 гривень. В іншій частині позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_5 в інтересах та за довіреністю Державного казначейства України просить скасувати рішення районного та ухвалу апеляційного судів і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення цим судом норм процесуального права та на неправильне застосування норм матеріального права.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення районного та ухвалу апеляційного судів і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення цим судом норм процесуального права та на неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив із того, а апеляційний суд погодився, що позивачу завдані моральні страждання, оскільки він понад три роки оскаржував дії працівників міліції і при цьому керувався правилами ч.1 ст. 1176 ЦК України та ст. 2,4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду».
Проте погодитися з такими висновками неможна з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Із матеріалів цивільної справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування матеріальної шкоди у зв'язку із незаконним проведення оперативно - розшукових заходів щодо позивача по кримінальній справі, порушеної за фактом умисного вбивства ОСОБА_6 без заведення оперативно-розшукової справи та незаконними дії Московського РВ ГУМВС України в Харківській області:
- в частині пропозиції ОСОБА_4 04.12.2004 року попрямувати в Московський РВ ГУМВС України в Харківській області без пояснення причин з цього приводу;
- в частині складання протоколу ХА №009475 від 04.12.2004 року про адміністративне правопорушення за ст. 185 КУпАП стосовно ОСОБА_4 без роз'яснення суті адміністративного правопорушення;
- в частині неповідомлення родичів ОСОБА_4 про його затримання 04 грудня 2004 року;
- в застосуванні спеціальних засобів - наручників до ОСОБА_4 під час його конвоювання із Московського РВ ГУМВС України в Харківській області до Харківського обласного бюро судово-медичних експертиз для відібрання зразків крові та слини для експертного дослідження по кримінальній справі № 2704113;
- в частині порушення права ОСОБА_4 на негайну доставку до суду або звільнення його з-під варти.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства,прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:
1) незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;
2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;
3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства.
У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
Розглядаючи справу місцевий суд не звернув належної уваги на те, що позивачем заявлені як вимоги про відшкодування моральної шкоди, які регулюються правилами, визначені в Законі України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства,прокуратури і суду», так і вимоги про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок іншої незаконної діяльності, яка відшкодовується на загальних підставах (ч. 6 ст. 1176 ЦК України).
З огляду на ці обставини, місцевий суд мав у своєму рішення зазначити якими незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдана моральна шкода позивачу, порядок відшкодування якої визначається Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства,прокуратури і суду», та якими іншими незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдана моральна шкода позивачу і яка відшкодовується на загальних підставах.
Переглядаючи справу, апеляційний суд не звернув уваги на те, що рішення місцевого суду не відповідає вимогами ст.ст. 213, 214 ЦПК України, не усунув виявлених недоліків і сам припустився цих же помилок.
Відповідно до ч. 1 ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду, є факти які обґрунтовують заявлені вимоги і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч.ч. 5, 6 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства,прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури
і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги відповідача про не з'ясування місцевим судом, в чому полягає моральна шкоди, апеляційний суд послався на ч. 2 ст. 61 ЦПК України і вважав заподіяння моральної шкоди незаконними діями є загальновизнаною обставиною, яка не підлягає доказуванню.
Між тим правила ч. 2 ст. 61 ЦПК України застосовуються, якщо загальновизнані обставини відносяться до предмету доказування і ці обставини зазначаються у судовому рішенні, як обставини, встановлені судом.
Разом з тим ні місцевий суд, ні апеляційний суд не встановив і не зазначив у своїх рішеннях жодної обставини, яка підлягала доказуванню.
З огляду на встановлені обставини рішення місцевого суду та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з підстав, встановлених ст. 338 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 336, 342, 345 ЦПК України колегія суддів удової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
у х в а л и л а:
Касаційні скарги ОСОБА_4 і ОСОБА_5 в інтересах та за довіреністю Державного казначейства України та ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 25 серпня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 21 листопада 2011 року скасувати і направити справу на новий розгляд до місцевого суду.
Ухвалу апеляційного суду.
Головуючий: Пшонка М.П.
Судді: Макарчук М.А.
Мазур Л.М.
Писана Т.О.
Юровська Г.В.