У х в а л а

іменем україни

23 травня 2012 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пшонки М.П.

суддів: Мазур Л.М., Макарчука М.А.,

Писаної Т.О., Юровської Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення суми боргу за договором позики, за касаційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника за довіреністю ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Донецької області від 6 лютого 2012 року,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2010 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_4, в якому просив стягнути з відповідачки на його користь суму боргу за договором позики у розмірі 236796 грн. 00 коп..

В обґрунтування позовних вимог послався на те, що перебуваючи з відповідачкою у шлюбі у 2000 році із залученням грошей батьків позивача придбали будинок, який у 2009 році вирішили продати та переїхати з сім'єю жити до м. Києва, а батькам позивача придбати однокімнатну квартиру у м. Донецьку. Оскільки частина грошей від продажу будинку належала його батькам, між ним та відповідачкою було укладено договір позики, згідно якого остання зобов'язалася 26 лютого 2009 року (день укладення договору купівлі-продажу) повернути йому гроші в сумі 30000 доларів США від продажу будинку, про що свідчить розписка написана відповідачкою власноручно, а іншу частину грошей у сумі 20000 доларів США вони планували витрати на перший внесок кредиту для придбання квартири у м. Києві. Однак, в порушення вимог ст. ст. 526, 530, 1046 ЦК України, ст. 64 Сімейного кодексу України на його прохання повернути гроші відповіла відмовою, і відразу після укладення угоди відповідачка з дітьми поїхала з міста.

Рішенням Будьоннівського районного суду м. Донецька від 30 червня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення суми боргу за договором позики задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованість за грошовим зобов'язанням від 26 лютого 2009 року у розмірі 236796 грн. 00 коп..

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 6 лютого 2012 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 задоволено, заочне рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 30 червня 2011 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 в особі представника за довіреністю ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, що було помилково скасовано судом апеляційної інстанції.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги керувався положеннями ст. ст. 526, 527, 530, 625, 1046, ч. 2 ст. 1047 ЦК України та виходив з того, що відповідачка, як боржник за грошовим зобов'язанням, не виконала свій обов'язок щодо передачі позивачу 26 лютого 2009 року грошових коштів у сумі 30000 доларів США, у зв'язку з чим не звільняється від відповідальності за неможливість виконання нею грошового зобов'язання та зобов'язана сплатити позивачу суму боргу.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції і ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог виходив із того, що надана відповідачкою розписка не є підтвердженням укладення між сторонами договору позики та дійшов обґрунтованого висновку, що отримані відповідачкою при встановлених обставинах грошові кошти не можуть вважатися предметом договору позики в розумінні положень ст. ст. 1046, 1047 ЦК України.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом апеляційної інстанції були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладеного в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 337, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника за довіреністю ОСОБА_5 відхилити.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 6 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Пшонка М.П.

судді: Мазур Л.М.

Макарчук М.А.

Писана Т.О.

Юровська Г.В.