АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/1690/1761/2012

Головуючий по 1-й інстанції Оксенюк М.М.

Суддя-доповідач: Чічіль В. А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2012 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Чічіля В.А.,

Суддів: Антонова В.М., Хіль Л.М.,

за участю секретаря: Колодюк О.П.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на ухвалу Козельщинського районного суду Полтавської області від 30 березня 2012 року

по справі за скаргою ОСОБА_2 про визнання незаконними дій державного виконавця відділу державної виконавчої служби Козельщинського районного управління юстиції та скасування акту і опису та арешту майна,-

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2012 року ОСОБА_2 звернулась до суду зі скаргою, у якій зазначала, що 22 лютого 2012 року вона дізналась, що належний її чоловікові ОСОБА_3 будинок АДРЕСА_1 зачинений державним виконавцем ВДВС Козельщинського РУЮ ОСОБА_4 в ході виконання рішення суду про виселення її та членів родини.

Вбачає незаконність дій державного виконавця в неповідомленні її про виселення та вжиття заходів щодо належного їй майна, не роз'ясненні їй прав, зірванні замку на балконних дверях, після закінчення дій будинок державним виконавцем зачинено, через що вона позбавлена можливості користуватись майном, що перебуває в будинку, зазначає, що до дня звернення до суду не ознайомлена з актом опису майна, який складався за її відсутності, оскільки він написаний нерозбірливим почерком.

Просила визнати незаконними дії державного виконавця ВДВС Козельщинського РУЮ ОСОБА_4 при складанні акту опису майна і виселення та скасувати цей акт.

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 30 березня 2012 року у задоволенні скарги відмовлено.

Зазначену ухвалу суду першої інстанції в апеляційному порядку оскаржено ОСОБА_2

У апеляційній скарзі просить ухвалу місцевого суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову про задоволення скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід відхилити.

Відповідно до п. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, що рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 28 вересня 2010 року вирішено виселити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із будинку АДРЕСА_1, на виконання рішення місцевого суду 22 листопада 2010 року видано виконавчий лист №2-360.

02 лютого 2011 державним виконавцем ВДВС Козельщинського РУЮ ОСОБА_5 відкрито виконавче провадження за зазначеним виконавчим листом щодо виселення ОСОБА_2 з будинку (а.с.46).

07 лютого 2012 року у ході проведення виконавчих дій при огляді будинку АДРЕСА_1 виявлено пошкодження віконного скла та відсутність осіб, які проживають в будинку, про що державним виконавцем складено відповідний акт (а.с. 6).

У присутності понятих, за участі представників стягувача та працівника міліції, державним виконавцем за допомогою інструменту «фомки»віджаті вхідні двері будинку.

При огляді у будинку виявлені речі, перелік яких задокументований у складеному державним виконавцем акті опису і арешту майна, виявлені і описані речі передані на відповідальне зберігання представнику стягувача ОСОБА_6 (а.с. 7-9).

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що скаржником не надано доказів того, що дії державного виконавця щодо виконання рішення місцевого суду проведені з грубим порушенням чинного законодавства, а викладені у скарзі обставини не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду.

Колегія суддів вважає такі висновки місцевого суду вірними з наступних підстав.

Умови і порядок виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження, у разі невиконання рішення суду у добровільному порядку визначені у Законі України «Про виконавче провадження».

Так, виселення боржника у примусовому порядку урегульовано статтею 78 цього закону, у якій зазначено, що державний виконавець зобов'язаний повідомити боржника про день і час примусового виселення, при цьому відсутність боржника повідомленого про день і час виселення, під час виконання рішення не є перешкодою для виконання рішення.

Частиною 6 статті 78 Закону України «Про виконавче провадження» також визначено, що у разі якщо виконання рішення здійснюється за відсутності осіб, які підлягають виселенню, державний виконавець зобов'язаний провести опис майна. Описане майно передається для відповідального зберігання особі, визначеній державним виконавцем.

Протягом 2011 року державним виконавцем на поштову адресу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 неодноразово направлялись листи, у яких останніх повідомляли про день і час проведення виконання рішення суду щодо виселення із будинку АДРЕСА_1 (а.с. 52, 53, 54).

У листі державного виконавця №300 від 30 січня 2012 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 повідомлялись, що 07 лютого 2012 року о 10:00 годині на підставі виконавчого листа №2-360 від 22 листопада 2010 року відбудеться виконання рішення суду.

Скаржником не заперечується, що даний лист направлявся їй за вірною адресою, проте отриманий її матір'ю, що з огляду на зміст ч. 3 ст. 78 Закону України «Про виконавче провадження»є належним повідомленням боржника.

Крім того, колегія суддів бере до уваги, що ОСОБА_2 не раз повідомлялась про виселення, проте не вживала ніяких заходів, чим ускладнювала виконання державним виконавцем рішення місцевого суду.

Опис та арешт майна, належного ОСОБА_3 та ОСОБА_2, за їх відсутності відбувався із залучення двох понятих та судовою колегією також не вбачається їх особистої заінтересованості у провадженні виконавчих дій.

Таким чином, державним виконавцем проведені дії щодо примусового виконання рішення суду у відповідності до встановленого чинним законодавством порядку виселення боржників.

Наведені у апеляційній скарзі факти не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи апеляційною інстанцією та спростовані встановленими місцевим судом обставинами по справі.

Решта доводів скарги щодо нанесення апелянту матеріальної шкоди через пошкодження дверей будинку та неналежним їх укріпленням, що потягло за собою крадіжки майна, не є предметом даного судового розгляду.

Слід зазначити, що для встановленням таких фактів апелянт може звернутися до правоохоронних органів та у разі, якщо дані факти знайдуть своє підтвердження, ОСОБА_2 має право на відшкодування завданої їй цим шкоди.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відмова у задоволенні скарги є обґрунтованою, а ухвала місцевого суду постановлена з додержанням вимог закону, підстав для її скасування чи зміни не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 2 п. 1, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Козельщинського районного суду Полтавської області від 30 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий у справі:

Судді:

З оригіналом згідно:

суддя В.А. Чічіль