АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/1690/1747/2012
Головуючий по 1-й інстанції Савічев В.О.
Суддя-доповідач: Чічіль В. А.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 травня 2012 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого: судді Чічіля В.А.,
Суддів: Антонова В.М., Хіль Л.М.,
за участю секретаря: Колодюк О.П.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна Життя»
на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 березня 2012 року
по справі за позовом ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна Життя», закритого акціонерного товариства «Джей Ті Інтернешнл Україна», про визнання угоди недійсною, стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И Л А :
У квітні 2011 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому зазначала, що з 04 серпня 1993 року працювала на тютюновій фабриці ЗАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна»та 05 травня 2010 року була звільнена з займаної посади за згодою сторін.
У зв'язку з тим, що умови праці на тютюновій фабриці є шкідливими та небезпечними для життя і здоров'я, ЗАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна»кожного року укладає договори медичного страхування та страхування життя своїх працівників.
Так, 18 грудня 2008 року між ПАТ «АСК«Інго Україна Життя»та ЗАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна»укладено договір страхування життя №101010100346.
30 вересня 2010 року позивачу встановлена II група інвалідності.
29 березня 2011 року вона звернулась до ПАТ «АСК «Інго Україна Життя»з заявою про настання страхового випадку та сплати їй страхової виплати в розмірі 75 000,00 грн.
Дана заява залишена страховиком без розгляду, з чого позивач вбачає порушення її прав, як застрахованої особи.
Просила стягнути з ПАТ «АСК «Інго Україна Життя»75 000,00 грн. страхової виплати та 20 000,00 грн. моральної шкоди.
У вересні 2011 року позивач доповнила свої позовні вимоги, зазначивши, що з листа №128 від 06 червня 2011 року їй стало відомо, що з 01 травня 2010 року між ПАТ «АСК «Інго Україна Життя»та ЗАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна»укладено додаткову угоду №12 до договору страхування №101010100346 про зміну складу застрахованих осіб, зокрема про зняття позивача зі страхування з 05 травня 2010 року.
Страхова компанія також повідомила, що встановлення позивачу у вересні 2010 року групи інвалідності не є страховим випадком, оскільки дія договору страхування відносно неї припинена з 05 травня 2010 року.
На підставі цього, окрім заявлених раніше вимог, просила визнати недійсною додаткову угоду №12 від 01 травня 2010 року до договору страхування №101010100346 від 18 грудня 2008 року.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 березня 2012 року позов задоволено частково, визнано недійсним підпункт 9 пункту 2 додаткової угоди від 01 травня 2010 року до договору страхування життя від 18 грудня 2008 року, укладеної між ЗАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна»та ПАТ «АСК «Інго Україна Життя», в частині припинення договору страхування з 05 травня 2010 року відносно ОСОБА_2, стягнуто з ПАТ «АСК «Інго Україна Життя»на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування у сумі 75 000,00 грн., стягнуто з ПАТ «АСК «Інго Україна Життя»та ЗАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна»на користь держави судовий збір у сумі 696,35 грн. та 53,65 грн. відповідно, у решті позову відмовлено.
В апеляційному порядку рішення місцевого суду оскаржено ПАТ «АСК «Інго Україна Життя», у апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове, яким відмовити у позові.
Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що остання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Місцевим судом вірно встановлено, що у період з 04 серпня 1993 року по 05 травня 2010 року ОСОБА_2 працювала в ЗАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна».
27 квітня 2010 року сторони підписали угоду про звільнення за взаємною згодою сторін з 05 травня 2010 року, а наказом №С-26-К від 05 травня 2010 року ОСОБА_2 звільнено з посади контролера якості 4 розряду на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін (т. 1 а.с. 37).
18 грудня 2008 року між ЗАТ «АСК «Інго Україна Життя»та ЗАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна»укладено договір страхування життя №101010100346, за умовами якого страхувальник застраховував пов'язані з життям та здоров'ям майнові інтереси ОСОБА_2 та інших працівників ЗАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна»(т. 1 а.с. 163-192).
Цей договір страхування життя діє відповідно до умов «Правил добровільного страхування життя ЗАТ АСК «Інго Україна Життя», що затверджені Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг №0172260 від 29 листопада 2007 року (т. 1 а.с. 125-149).
Відповідно до п. 1 додаткової угоди №7 від 21 грудня 2009 року, дія договору страхування життя №101010100346 від 18 грудня 2008 року продовжена до 31 грудня 2010 року (т. 1 а.с. 11).
Згідно пп. 9 п. 2 додаткової угоди №12 від 01 травня 2010 року до договору страхування №101010100346 від 18 грудня 2008 року, зі страхування знімаються, зокрема ОСОБА_2, страховику підлягає поверненню страхова премія у сумі 489,91 грн. (т. 1 а.с. 226-227).
Висновком медико-соціальних (експертних) комісій від 30 вересня 2010 року ОСОБА_2 встановлена друга група інвалідності за загальним захворюванням (т. 1 а.с. 6).
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що страхувальником не дотримано порядок та строки припинення договору страхування відносно позивача, що є підставою для визнання недійсним додаткової угоди про зняття зі страхування застрахованих осіб, за підстав чого дія договору страхування на момент встановлення позивачу інвалідності не була припинена та, у такому разі, на її користь підлягає виплаті сума страхового відшкодування.
Колегія суддів не може погодитись з такими висновками місцевого суду, вважає їх невірними з наступних підстав.
Аналіз чинного законодавства України дає можливість визначити юридичну природу страхового договору, який укладається на користь третіх осіб, як такого договору, за яким право вимагати його виконання виникає у особи, яка не брала участь у договорі ні прямо, ні опосередковано, тобто зобов'язана сторона повинна вчинити дію не на користь іншої сторони договору, а на корить третьої особи, при цьому ця третя особа може прийняти таке виконання чи відмовитись від нього.
З огляду на зміст ст. 985 ЦК України страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі настання страхового випадку.
Пунктом 18.1 договору страхування №101010100346 від 18 грудня 2008 року визначено, що всі зміни до договору страхування можуть бути внесені тільки за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди.
Тобто, застрахована особа не виступає стороною договору, а лише набуває прав страхувальника щодо пред'явлення до страховика вимоги виплати їй страхового відшкодування у разі настання страхового випадку.
Суд першої інстанції не урахував цього, при тлумаченні п. 2 Правил добровільного страхування життя ПАТ «АСК «Інго Україна Життя»дійшов помилкового висновку щодо необхідності погодження зі застрахованою особою будь-яких змін або доповнень до договору страхування, оскільки ні п. 2, ні жоден інший пункт Правил не містить таких положень щодо обов'язкового погодження, як цього не передбачено і нормами чинного законодавства України.
Мотивувальна частина рішення місцевого суду ґрунтується на зазначеному невірному висновку, з якого судом зроблені похідні висновки щодо недотримання відповідачами строків припинення договору страхування відносно ОСОБА_2, та покладено на відповідачів обов'язок доказування, що за наслідками припинення договору страхування, страховиком повернута страхувальнику страхова премія.
Дані обставини можуть бути предметом самостійного судового розгляду у випадку пред'явлення позову однією із сторін договору страхування, тоді як застраховано особа ОСОБА_2 не є такою стороною договору у розумінні цивільного законодавства України.
Крім того, невірних висновків суд першої інстанції дійшов при тлумаченні п. 16.5 Правил страхування, зазначаючи у мотивувальній частині рішення суду, що відповідачі, припиняючи договір страхування стосовно застрахованої особи, повинні були запропонувати такій особі взяти на себе всі зобов'язання страхувальника, оскільки таких положень цей пункт правил не містить.
З огляду на зміст п. 16.5 Правил страхування, у разі припинення договору страхування за заявою страхувальника, за умови, що застрахована особа не прийняла на себе виконання обов'язків страхувальника, викупна сума виплачується страхувальникові.
Тобто, даний пункт правил визначає лише порядок повернення викупної суми (страхової премії), сплаченої страхувальником та не встановлює для сторін обов'язку запропонувати застрахованій оcобі прийняти на себе зобов'язання страхувальника.
Таким чином, колегією суддів не вбачається підстав для визнання недійсним пп. 9 п. 2 додаткової угоди №12 від 01 травня 2010 року в частині припинення дії договору страхування №101010100346 від 18 грудня 2008 року відносно ОСОБА_2
З урахуванням того, що друга група інвалідності за загальним захворювання встановлена позивачу по закінченню дії договору страхування, тому вимоги ОСОБА_2 щодо стягнення на її користь страхового відшкодування та похідної вимоги щодо моральної шкоди, також не підлягають задоволенню.
Слід зазначити, що виплата страхового відшкодування позивачу могла бути у разі встановлення групи інвалідності по закінченню дії договору лише, якщо інвалідність встановлена в результаті нещасного випадку, що мав місце протягом дії договору страхування, тоді як позивачу, відповідно до висновків медико-соціальних (експертних) комісій встановлено другу групу інвалідності за загальним захворюванням.
За таких обставин, висновки місцевого суду щодо наявності підстав для визнання пункту додаткової угоди недійсним та стягнення на користь позивача суми страхового відшкодування не відповідають обставинам справи, крім того, при ухваленні рішення судом першої інстанції також неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позову необхідно відмовити.
З огляду на зміст ч. 4 ст. 88 ЦПК України судові витрати, які не сплачувались позивачем при подачі позову та апеляційної скарги, компенсуються за рахунок держави.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п. п. 3, 4, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна Життя»задовольнити.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 березня 2012 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.
Витрати щодо сплати судового збору віднести за рахунок держави.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий у справі:
Судді :
З оригіналом згідно:
суддя В.А. Чічіль