АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/1690/1566/2012
Головуючий по 1-й інстанції Андрієць Д.Д.
Суддя-доповідач: Чічіль В. А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 квітня 2012 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого: судді Чічіля В.А.,
Суддів: Антонова В.М., Хіль Л.М.,
за участю секретаря: Ренкевич М.Д.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 березня 2012 року
по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-
В С Т А Н О В И Л А :
У грудні 2011 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»звернулось до суду з позовом, в якому зазначало, що між сторонами 27 квітня 2007 року укладено кредитний договір №014/0049/82/81130, відповідно до якого ОСОБА_2 надано кредит на суму 20 000,00 доларів США.
Цього ж дня між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, відповідно до якого в іпотеку банку передавалась квартира АДРЕСА_1.
ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором не виконує, станом на 15 листопада 2011 року прострочена заборгованість за кредитом складає 1 594,77 доларів США, по несплаті процентів -2 147,36 доларів США.
Просило звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договору у сумі 25 749,55 доларів США.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 березня 2012 року позов частково задоволено, звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №014/0049/82/81130 від 27 квітня 2007 року в сумі 25 090,42 доларів США та повернення сплачених судових витрат у сумі 2 002,80 грн., визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів за ціною, визначеною незалежним оцінювачем на день реалізації, але не нижчою за початкову ціну іпотеки 36 500,00 доларів США.
В апеляційному порядку рішення місцевого суду оскаржено ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, у апеляційній скарзі просять рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове, яким відмовити у позові.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід відхилити.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, що 27 квітня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №014/0049/82/81130, за умовами якого банк надавав останньому споживчий кредит на суму 20 000,00 доларів США зі строком повернення до 25 квітня 2017 року (а.с. 13-15).
У порядку забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором цього ж дня між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, відповідно до п. 1.2. якого в іпотеку банку передавалась квартира АДРЕСА_1, що належить на праві власності відповідачам (а.с. 18-19).
ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», згідно статуту, затвердженого протоколом загальних зборів акціонерів №3б-45 від 14 жовтня 2009 року, є правонаступником щодо всіх прав та зобов'язань ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»(а.с.10).
Відповідно до наданого банком розрахунку станом на 15 листопада 2011 року заборгованість ОСОБА_2 по кредитному договору №014/0049/82/81130 від 27 квітня 2007 року складає суму 25 749,55 доларів США, а саме: прострочена заборгованість по процентам 1 594,77 доларів США, пеня за прострочення повернення кредиту 1 646,00 грн., прострочена заборгованість за відсотками 2 147,36 доларів США, пеня за прострочення сплати відсотків 3 189,91 доларів США, нараховані відсотки 216,63 доларів США, кредиту, що підлягає поверненню 16 954,88 доларів США (а.с. 6-7).
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що невиконання умов кредитного договору дає безумовне право позивачеві на звернення стягнення на предмет іпотеки для погашення заборгованості за кредитним договором відповідно до вимог Закону України «Про іпотеку»та умов договору іпотеки.
Колегія суддів вважає такі висновки місцевого суду вірними з наступних підстав.
За змістом ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша кредитна установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як слідує з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення
Статтею 33 Закону України «Про іпотеку»визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Аналогічне положення міститься в пункті 1.1 договору іпотеки від 27 квітня 2007 року, відповідно до якого іпотекодержатель у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором має право звернути стягнення на предмет іпотеки.
За змістом ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі, зокрема рішення суду, при цьому, з огляду на ст. 35 цього ж закону іпотекодержатель має надіслати іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про виконання порушеного основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.
Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки у судовому порядку.
Таким чином, при вирішенні цього спору, принциповим є встановлення факту невиконання або неналежного виконання основного зобов'язання та направлення іпотекодавцю письмової вимоги, передбаченої ст. 35 Закону України «Про іпотеку», лише за умови чого суд має право звернути стягнення на предмет іпотеки.
Із матеріалів справи убачається, що 30 вересня 2011 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 кожним окремо отримано листи-вимоги про усунення порушень умов кредитного договору, дострокове погашення суми заборгованості та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, про що свідчать їх підписи на повідомленнях про вручення поштових відправлень (а.с. 8, 9).
Банк звернувся до суду з позовом до відповідачів у грудні 2011 року, тобто більш ніж через 2 місяці після отримання відповідачами письмових вимог.
Тобто, позивачем дотримана процедури звернення стягнення на предмет іпотеки.
Сума заборгованості за кредитним договором є достеменно встановленою, обґрунтованих заперечень щодо її розміру чи неправомірності підстав нарахування заборгованості відповідачами не надано.
За таких обставин, за наявності неналежного виконання позичальником зобов'язань по кредитному договору, суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.
Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а також ураховуючи, що пеня за прострочення сплати відсотків значно більша простроченої заборгованості за кредитом, місцевий суд правомірно зменшив її розмір.
При постановленні рішення судом першої інстанції також виконані вимоги ст. 41 Закону України «Про іпотеку»та колегія суддів погоджується з обраним ним способом реалізації предмету іпотеки.
У матеріалах справи відсутні письмові заперечення проти позову, жодним з відповідачів не надано доказів того, що з боку ОСОБА_2 мало місце належне виконання своїх зобов'язань за кредитним договором чи інших заперечень проти позову, що є їх обов'язком відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України.
Тому доводи апеляційної скарги щодо необ'єктивності та необґрунтованості підходу суду до вирішення справи, та не урахування доводів відповідачів є безпідставними, оскільки апелянти, користуючись наданими їм процесуальними правами, мали змогу довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх заперечень, проте цього ними не зроблено.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 березня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий у справі:
Судді:
З оригіналом згідно:
суддя В.А. Чічіль