АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/1690/1599/2012
Головуючий по 1-й інстанції Гвоздик А.Є.
Суддя-доповідач: Чічіль В. А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2012 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого: судді Чічіля В.А.,
Суддів: Антонова В.М., Мартєва С.Ю.
за участю секретаря: Ренкевич М.Д.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"
на рішення Диканського районного суду Полтавської області від 13 березня 2012 року
по справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про неналежне виконання умов кредитного договору,-
В С Т А Н О В И Л А :
У лютому 2012 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому зазначала, що 21 травня 2008 року між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк»укладено кредитний договір №PLDDGA0000000002, яким позивачу надано кредитні кошти у вигляді непоновлювальної кредитної лінії на строк з 21 травня 2008 року по 21 травня 2018 року включно, у розмірі 28 797,00 доларів США.
Станом на 14 січня 2011року ОСОБА_2 достроково, відповідно до умов договору, сплатила всі кошти та звернулась до банку з заявою про надання довідки про відсутність заборгованості за кредитним договором, на що отримала довідку про існуючу заборгованість по сплаті винагороди за резервування ресурсів у сумі 3 507,34 доларів США.
Позивач з такою сумою заборгованості не згодна, вважає свої зобов'язання за кредитним договором виконаними у повному обсязі, а тому просила визнати дії банку щодо вимоги сплати коштів у сумі 3 507,34 доларів США неправомірними та зобов'язати відповідача видати довідку про повне виконання нею зобов'язань за кредитним договором №PLDDGA0000000002 від 21 травня 2008 року та договором іпотеки.
У березні 2012 року ОСОБА_2 подала заяву про уточнення позовних вимог, просила визнати неправомірними дії банку щодо вимоги сплати коштів у сумі 3 507,34 доларів США неправомірними за період після 14 грудня 2011 року, коли було здійснено погашення кредиту, зобов'язати відповідача видати довідку про повне виконання зобов'язань за кредитним договором та договором іпотеки, виключити майно з Державного реєстру іпотек та з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна, визнати кредитний договір та договір іпотеки такими, що припинив свою дію з 15 грудня 2011 року, стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк»на користь позивача судові витрати у сумі 387,53 грн.
Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 13 березня 2012 року позов задоволено, визнано дії ПАТ КБ «ПриватБанк»неправомірними, що виражаються у визначенні до сплати ОСОБА_2 суми винагороди за резервування ресурсів (комісії за дострокове погашення) за кредитним договором №PLDDGA 000 000 0002 від 21 травня 2008 року в розмірі 3 507,34 доларів США за період після 14 грудня 2011 року, визнано зобов'язання ОСОБА_2 по зазначеному кредитному договору такими, що є виконаними і вказаний договір припинив свою дію з 15 грудня 2011 року, зобов'язати ПАТ КБ «Приватбанк»видати ОСОБА_2 довідку про одержання в повному обсязі виконання зобов'язання позичальника, визнати договір іпотеки №PLDDGA 000 000 0002 від 22 травня 2008 року таким, що припинив свою дію з 15 грудня 2011 року, стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь позивача судові витрати у сумі 387,53 грн.
В апеляційному порядку рішення місцевого суду оскаржено ПАТ КБ «ПриватБанк».
У апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове, яким відмовити у позові.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід відхилити.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, що 21 травня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за умовами якого позивачу надавалися кошти у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 28 797,00 доларів США на строк з 21 травня 2008 року по 21 травня 2018 року включно, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,25% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 4,08% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу (а.с. 7-9).
Станом на 20 грудня 2011 року, відповідно до наданої відповідачем довідки, заборгованість ОСОБА_2 становить 3 507,34 доларів США (а.с. 44).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що щомісячна сплата винагороди відповідно до умов кредитного договору встановлюється у фіксованому розмірі від дня списання коштів з кредитного рахунку до дати повного погашення кредиту, а не до кінцевої дати, визначеної графіком погашення кредиту.
Колегія суддів вважає такі висновки місцевого суду вірними з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач не заперечує, що позивач станом на 20 грудня 2011 року достроково сплатив кредит у повному обсязі та не має по ньому заборгованості.
Разом з тим, банком нарахувана плату за резервування ресурсів за весь час такого резервування у сумі 3 507,34 доларів США (а.с. 46).
При цьому, виходячи зі змісту цього листа, сумою зарезервованих ресурсів вважається сума, що вказана у графіку погашення кредиту.
З огляду на рішення Конституційного Суду України за №15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року, на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до п. 8 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»кредитодавцю забороняється встановлювати споживачу будь-яку додаткову плату, пов'язану з достроковим поверненням споживчого кредиту. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає сплату споживачем будь-якої додаткової плати у разі дострокового повернення кредиту, є нікчемною.
Таким чином, хоча позивачем і не ставиться така вимога, проте умови кредитного договору щодо встановлення плати за дострокове повернення кредиту, згідно статті 236 ЦК України є нікчемними, а дії відповідача щодо вимоги сплати банку цієї винагороди -неправомірними.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на правомірності нарахування суми винагороди за резервування ресурсів за подальший період після дострокової сплати кредиту та процентів по ньому.
Проте, ці твердженні апелянта спростовуються зазначеними вище нормами законодавства та встановленими по справі обставинами.
Інші доводи апеляційної скарги стосовно зловживанням місцевим судом своїми повноваженнями щодо здійснення правосуддя, неповного, однобічного та необ'єктивного дослідження доказів по справі, перекручення фактів та доказів не знаходять свого підтвердження у матеріалах справи та не беруться до уваги колегією суддів.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" відхилити.
Рішення Диканського районного суду Полтавської області від 13 березня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий у справі:
Судді:
З оригіналом згідно:
суддя В.А. Чічіль