АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/1690/1592/2012
Головуючий по 1-й інстанції Колотієвський О.О.
Суддя-доповідач: Чічіль В. А.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2012 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого: судді Чічіля В.А.,
Суддів: Кузнєцової О.Ю., Хіль Л.М.,
за участю секретаря: Ренкевич М.Д.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України"
на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 16 лютого 2012 року
по справі за позовом ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України", Служби автомобільних доріг у Полтавській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И Л А :
У березні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що 25 грудня 2010 року, рухаючись на автомобілі мари «Хюндай Тібурон», державний номерний знак НОМЕР_1, по автодорозі Бориспіль-Дніпропетровськ наїхав на перешкоду -яму, через що автомобіль отримав пошкодження.
Ця подія зафіксована співробітниками ДАІ у протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 25 грудня 2010 року.
По даному факту притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, який, перебуваючи на посаді начальника Філії «Кременчуцької дорожньо-експлуатаційної дільниці»ДП «Полтавський облавтодор», не виконав дії по ліквідації ями на 262 км автодороги Бориспіль-Дніпропетровськ, від наїзду на яку пошкодив свій автомобіль ОСОБА_2
Просив стягнути з Філії «Кременчуцької дорожньо-експлуатаційної дільниці»ДП «Полтавський облавтодор»матеріальну шкоду на відновлювальний ремонт автомобіля у сумі 25 919,09 грн., витрати за послуги евакуатора, який транспортував автомобіль з місця аварії у сумі 2 966,40 грн., витрати на проведення автотоварознавчої експертизи у сумі 460,00 грн., витрати на купівлю ліків на суму 239,40 грн. та моральну шкоду у сумі 30 000,00 грн.
Також зазначив, що у зв'язку з пошкодженням автомобіля, було зірвано укладення угоди про продаж партії обладнання, через що просив також стягнути з відповідача упущену вигоду у сумі 15 000,00 грн.
Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 15 червня 2011 року замінено первісного відповідача по справі - Філію «Кременчуцької дорожньо-експлуатаційної дільниці»ДП «Полтавський облавтодор», належним відповідачем - ДП «Полтавський облавтодор», залучено до участі у справі в якості співвідповідача Службу автомобільних доріг у Полтавській області.
Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 16 лютого 2012 року позов задоволено, стягнуто з ДП «Полтавський облавтодор»ВАТ «ДАК Автомобільні дороги України»на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 29 345,49 грн., моральної шкоди 10 000,00 грн. та судові витрати у сумі 120,00 грн., стягнуто з ДП «Полтавський облавтодор»ВАТ «ДАК Автомобільні дороги України»на користь держави судові витрати у сумі 393,46 грн., у задоволенні решти вимог відмовлено.
Рішення місцевого суду в апеляційному порядку оскаржено ДП «Полтавський облавтодор»ВАТ «ДАК Автомобільні дороги України».
Апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове, яким відмовити у позові до ДП «Полтавський облавтодор»ВАТ «ДАК Автомобільні дороги України»та задовольнити позов у частині вимог до співвідповідача - Служби автомобільних доріг у Полтавській області відповідно до чинного законодавства України.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що остання підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Як убачається з матеріалів справи, що 25 грудня 2010 року на 262 км автодороги Бориспіль-Дніпропетровськ автомобіль марки Хюндай Тібурон», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням позивача потрапив у вибоїну в дорозі, через що належний ОСОБА_2 на праві власності автомобіль отримав механічні пошкодження.
Дана дорожня пригода зафіксована співробітниками ДАІ у протоколі від 25 грудня 2010 року (а.с.10).
За результатами розслідування цієї події до адміністративної відповідальності притягнуто начальника Філії «Кременчуцької дорожньо-експлуатаційної дільниці» ДП «Полтавський облавтодор»ОСОБА_1, а постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 лютого 2011 року його визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 140 ч. 4 КУпАП, накладено стягнення у вигляді штрафу (а.с. 187).
Відповідно до звіту оцінювача від 14 січня 2011 року, вартість матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля марки Хюндай Тібурон», державний номерний знак НОМЕР_1, цією дорожньою пригодою складає 25 919,09 грн.
У матеріалах справи міститься копія чеку від 25 грудня 2010 року за оплату послуг евакуатора та квитанція до прибуткового ордеру №1 від 05 січня 2011 року за проведення автотоварознавчої експертизи (а.с 17, 34).
Місцевим судом також встановлено, що 22 лютого 2010 року між Службою автомобільних доріг у Полтавській області та ДП «Полтавський облавтодор»ВАТ «ДАК Автомобільні дороги України»укладено угоду за №01-01-10, за умовами якої ДП «Полтавський облавтодор» зобов'язувався надавати послуги з експлуатаційного утримання та поточного (планово-попереджувального) ремонту автомобільних доріг державного та місцевого значення загального користування України (а.с 128-131).
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що автодорога, на якій трапилась дорожня пригода, знаходиться в експлуатаційному утриманні ДП «Полтавський облавтодор», тому саме ця юридична особа повинна відшкодовувати завдану позивачеві матеріальну та моральну шкоду, у частині вимог щодо стягнення упущеної вигоди та витрат на лікування відмовлено за недоведеністю.
Проте, колегія суддів вважає такі висновки місцевого суду невірними, виходячи з наступного.
Ключові засади забезпечення функціонування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг в України визначені в Законі України «Про автомобільні дороги».
Так, у статті 10 цього закону зазначено, що державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України, що є центральним органом виконавчої влади.
Відповідно до п. 3 ст. 13 Закону України «Про автомобільні дороги»орган державного управління автомобільними дорогами загального користування відповідає за відшкодування збитків користувачам автомобільних доріг загального користування у порядку, визначеному законом.
Як убачається зі змісту п. п. 1.1, 2.1 Положення про Службу автомобільних доріг у Полтавській області, затвердженого наказом Голови Державної служби автомобільних доріг України від 10 червня 2004 року №370, остання є державною організацією, що належить до сфери управління Державної служби автомобільних доріг України, метою діяльності якої, зокрема є утримання в належному технічному стані автомобільні дороги загального користування, створення умов для безпечного руху транспорту (а.с. 134-142).
Місцевий суд не врахував цих норм чинного законодавства України, застосував до спірних правовідносин положення підрядної угоди, права та обов'язки за якою встановлюються лише для співвідповідачів, між якими укладена така угода, і не може застосовуватись до деліктних зобов'язань по відношенню до третіх осіб.
У матеріалах справи достатньо належних та допустимих доказів спричинення позивачу матеріальної шкоди, відшкодування якої передбачено главою 82 ЦК України, та висновки місцевого суду щодо визначення її розміру є в достатній мірі обґрунтованими.
Відмовляючи у відшкодуванні упущеної вигоди та витрат на лікування, суд першої інстанції правильно виходив з недоведеності таких вимог, оскільки обов'язок доказування, згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України, покладається на сторону, яка у такому разі, має довести наявність причинного зв'язку між діями чи бездіяльністю особи та заподіяною шкодою.
З наданих позивачем договорів, які укладались чи повинні були бути укладеними ним від імені юридичної особи, не вбачається завдання позивачу -фізичній особі, шкоди у вигляді упущеної вигоди.
Як і не прослідковується такий зв'язок між дорожньою пригодою та виписаною на ім'я позивача рецептом лікаря.
Таким чином, місцевий суд, встановивши наявність підстав для відшкодування шкоди, не застосував прямі норми законодавства України та допустив стягнення матеріальної та моральної шкоди з неналежного відповідача по справі.
Слід також зазначити, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, якою притягнуто до адміністративної відповідальності посадову особу Філії «Кременчуцької дорожньо-експлуатаційної дільниці»ДП «Полтавський облавтодор», не може бути підставою для відшкодування ДП «Полтавський облавтодор»заподіяної позивачу шкоди, оскільки у даному випадку шкода відшкодовується у порядку, визначеному загальними нормами глави 82 ЦК України та спеціальними до таких правовідносин нормами Закону України «Про автомобільні дороги».
Судова колегія також не може погодитись з визначеним судом першої інстанції розміром моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню.
Зважаючи на сутність моральної шкоди та відсутність точних критеріїв майнового виразу душевного болю при визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, відповідно до положень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", суд визначає її розмір в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин.
Ураховуючи встановлені по справі обставини, за яких сталася дорожня пригода, завдані нею матеріальні збитки, характер і ступень моральних страждань позивача, колегія суддів приходить до висновку, що обґрунтованим є відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000,00 грн.
За таких обставин, рішення місцевого суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового про часткове задоволення позову щодо стягнення з Служби автомобільних доріг у Полтавській області матеріальної та моральної шкоди, та відмови у частині вимог, що пред'являлись до ДП «Полтавський облавтодор»ВАТ «ДАК Автомобільні дороги України».
З огляду на зміст ст. 88 ЦПК України, колегія суддів також присуджує з другої сторони понесені та документально підтвердженні судові витрати.
Крім того, на користь держави підлягають стягненню несплачені при подачі позову у повному обсязі судові витрати.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п. 4, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" задовольнити частково.
Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 16 лютого 2012 року скасувати.
Стягнути з Служби автомобільних доріг у Полтавській області на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у сумі 29 345,49 грн. та моральну шкоду у сумі 1 000,00 грн.
Стягнути з Служби автомобільних доріг у Полтавській області на користь ОСОБА_2 судові витрати у сумі 120,00 грн.
Стягнути з Служби автомобільних доріг у Полтавській області на користь держави судові витрати у сумі 303,46 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий у справі:
Судді:
З оригіналом згідно:
суддя В.А. Чічіль