АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/1690/1547/2012

Головуючий по 1-й інстанції Киричок С.А.

Суддя-доповідач: Чічіль В. А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2012 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Чічіля В.А.,

Суддів: Антонова В.М., Мартєва С.Ю.,

за участю секретаря: Ренкевич М.Д.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3

на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 06 березня 2012 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Чиста криниця»про визнання договорів оренди землі недійсними,-

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2011 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовною заявою, в якій зазначала, що на підставі державних актів на земельні ділянки серії ЯЗ №019154 та серії ЯЗ №019155 від 03 січня 2009 року, їй належить дві ділянки площею по 3,18 га.

Дані земельні ділянки нею були передані в оренду ТОВ «Чиста криниця», про що 15 січня 2009 року сторони уклали два договори оренди землі.

Також повідомила, що у період з 13 липня 2000 року по 31 березня 2011 року працювала на цьому ж підприємстві, з яким вона уклала зазначені договори оренди землі.

Вважає ці договори недійсними, оскільки підписані нею під впливом тиску з боку керівництва ТОВ «Чиста криниця»на вкрай невигідних умовах з метою збереження свого робочого місця, та за відсутності зазначених обставин, договори оренди на таких умовах нею б не укладались.

Просить визнати укладені між нею та ТОВ «Чиста криниця»договори оренди землі від 15 січня 2009 року недійсними та стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 06 березня 2012 року у позові відмовлено.

В апеляційному порядку рішення місцевого суду оскаржено представником позивача.

Апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід відхилити.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, що ОСОБА_3 згідно державних актів серії ЯЗ №019154 та серії ЯЗ №019155 є власником двох земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею по 3,18 га кожна (а.с. 6, 7).

15 січня 2009 року ОСОБА_3 та ТОВ «Чиста криниця»уклали договори зазначених земельних ділянок, які пройшли державну реєстрацію 16 листопада 2009 року, зі строком оренди - 10 років (а.с. 8-12).

За умовами цих договорів сторони встановили орендну плату в розмірі 5% від нормативної оцінки кожної земельної ділянки, а 01 березня 2010 року уклали додаткову угоду, якою погодили нову орендну плату у розмірі 8% від нормативної оцінки земельних ділянок.

Також місцевим судом встановлено, що позивач з 13 липня 2000 року працювала на ТОВ «Чиста криниця»та 03 січня 2011 року була звільнена за угодою сторін (а.с. 14-17).

У матеріалах справи наявна довідка, відповідно до якої позивачу нараховано та виплачено орендну плату за 2009 рік у сумі 7 252,80 грн., за 2010 рік -8 176,58 грн., за 2011 рік -7 946,30 грн., що відповідає умовам договорів оренди (а.с. 27).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено вчинення щодо неї при укладенні договорів оренди психічного впливу, зокрема погроз звільнення з роботи, як і не надано доказів того, що договори укладені за наявності тяжких обставин чи на вкрай невигідних умовах.

Колегія суддів вважає такі висновки суду вірними з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

Уклавши договір у 2009 році, позивач не зверталась до правоохоронних органів з приводу здійснення щодо неї психічного тиску при укладенні договорів оренди, відсутності вільного волевиявлення у виборі контрагента та визначенні умов його укладення, не вимагала встановити ці факти та вжити заходи для усунення порушення її прав.

Будучи звільненою за угодою сторін у березні 2011 року, позивач лише у грудні 2011 року звернулась до суду з цим позовом, не надавши жодних доказів, які б підтвердили викладені у позовній заяві обставини, що є її обов'язком згідно зі ст. ст. 10, 60 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Твердження ОСОБА_3, що отримані орандарем прибутки від використання її земельних ділянок значно перевищують плату по договорах оренди, є лише її припущенням.

Крім того, орендна плата, яка виплачувалась позивачу у 2009-2011 роках, не нижча встановленого в Україні мінімального розміру орендної плати на землю, що було вірно враховано судом першої інстанції при постановленні рішення.

Доводи апеляційної скарги не містять у собі фактів чи засобів доведення, які б спростовували висновки місцевого суду.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 06 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий у справі:

Судді:

З оригіналом згідно:

суддя В.А. Чічіль