АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/1690/1549/2012

Головуючий по 1-й інстанції Андрущенко С.А.

Суддя-доповідач: Чічіль В. А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2012 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Чічіля В.А.,

Суддів: Антонова В.М., Мартєва С.Ю.,

за участю секретаря: Ренкевич М.Д.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 16 березня 2012 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, Третьої Полтавської державної нотаріальної контори про визнання свідоцтва про право власності на спадщину частково недійсним та визнання права власності на спадкове майно, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення компенсації за частку в спільному майні, припинення права власності на частку та відшкодування моральної та майнової шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2011 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовною заявою, у якій зазначала, що з 04 лютого 1989 року перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

30 липня 1993 року було приватизовано квартиру АДРЕСА_1, свідоцтво про право власності на яку видано на ім'я ОСОБА_5

Після смерті ОСОБА_5 позивач разом з іншими спадкоємцями звернулись до нотаріальної контори для прийняття спадщини та отримали свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого частки спадкодавців на зазначену квартиру встановлені наступним чином: дружина померлого ОСОБА_3 та його дочка ОСОБА_4 отримали у власність по 1/4 частки у спадщині, сину ОСОБА_4 з урахуванням частки, від якої відмовилась мати померлого ОСОБА_6, передано у власність 1/2 частку у спадщині.

Вважає розподіл спадкового майна у таких частках невірним, оскільки їй, як дружина померлого, належить 1/2 частка квартири АДРЕСА_1, так як квартира отримувалась та приватизовувалась ними у шлюбі і частки подружжя є рівними, та 1/8 частка, як спадкоємцеві першої черги.

Тобто, її частка повинна складати 5/8, у зв'язку з чим також підлягають перерозподіленню частки інших спадкоємців.

Просила визнати недійсним свідоцтво на право на спадщину, видане 01 грудня 2010 року, визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 у частці 5/8, визнати за сином померлого ОСОБА_4 право власності на цю квартиру у частці 2/8.

У вересні 2011 року ОСОБА_4 звернулась до суду зі зустрічною позовною заявою, в якій зазначила, що являється власником 1/4 частки квартири АДРЕСА_1.

Позивач по первісному позову ОСОБА_3 чинить їй перешкоди у користуванні цим майном, не надає ключі від квартири.

Просила відмовити ОСОБА_4 у первісному позові, визнати квартиру АДРЕСА_1 такою, що не має можливості для виділення часток у натурі, припинити право власності на 1/4 частку у цій квартирі шляхом виплати їй іншими співвласниками квартири компенсації за її частку у сумі 56 095,25 грн. та стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на її користь відшкодування моральної шкоди у сумі 8 000,00 грн., та витрат на правову допомогу у сумі 4 000,00 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 16 березня 2012 року у задоволенні первісного та зустрічного позову відмовлено за безпідставністю.

Не погодившись з рішенням місцевого суду в апеляційному порядку оскаржено позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_4

Апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати його у частині відмови у задоволенні зустрічного позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове, яким відмовити у позові.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід відхилити.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, ОСОБА_5 у 1991 році отримав квартиру АДРЕСА_1, та, скориставшись своїм правом на приватизацію житла, 30 липня 1993 року отримав на неї свідоцтво про право власності, у якому зазначено, що власником цієї квартири є він одноособово (а.с. 18).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_5.(а.с. 20).

Відповідно до свідоцтв про право власності на спадщину за законом сину ОСОБА_5 - ОСОБА_4, з урахуванням частки, від якої відмовилась мати померлого ОСОБА_6, належить на праві власності 1/2 частина зазначеної квартири, дочці та дружині ОСОБА_5 -ОСОБА_4 та ОСОБА_3 належать по 1/4 частині квартири. (а.с. 49, 50, 51).

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що особа не може бути примушена до вчинення дій, які не є обов'язковими для неї, а вимоги щодо відшкодування моральної шкоди нічим необґрунтовані.

Колегія суддів вважає такі висновки суду вірними з наступних підстав.

З огляду на зміст ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, та у разі, якщо таки виділ є неможливим, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки, при цьому, з положень цієї статті не випливає обов'язок співвласника сплатити грошову або іншу матеріальну компенсацію вартості частки іншого співвласника, який бажає виділу або компенсації.

Ключовою вимогою за зустрічним позовом є виплата матеріальної компенсації за часту у спільній частковій власності, оскільки її виділ є неможливим.

Проте, відповідачі за зустрічним позовом не виражали свою згоду на виплату такої компенсації дочці померлого ОСОБА_5 -ОСОБА_4, не вносили на депозитний рахунок суду вартість цієї частки, що унеможливлює стягнення у судовому порядку цієї суми, оскільки, як вірно зазначено у мотивувальній частині рішення, суд не може змусити особу до вчинення дій, які для них не є обов'язковими за законом.

Вимоги щодо відшкодування моральної шкоди стосуються наявності перешкод у користуванні ОСОБА_4 квартирою та жодним чином не пов'язані з вимогою щодо виплати матеріальної компенсації, яка є предметом даного судового розгляду.

Разом з тим, ОСОБА_4 не ставила перед судом першої інстанції вимоги щодо усунення перешкод у користуванні квартирою.

Доводи апеляційної скарги повторюють обґрунтування зустрічної позовної заяви та не містять у собі фактів чи засобів доведення, які б спростовували висновки місцевого суду.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 16 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий у справі:

Судді:

З оригіналом згідно:

суддя В.А. Чічіль