АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Справа №2/2011/139/2012

Провадження№ 22-ц /2090/3170/2012 Головуючий 1 інст. - Аркатова К.В.

Категорія: поділ майна подружжя Доповідач - Гуцал Л.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 травня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого -Гуцал Л.В.,

суддів -Коростійової В.І., Ізмайлової Г.Н.,

за участю секретаря - Чабан А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 -ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 14 лютого 2012 року по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя.

Зазначала, що під час шлюбу з відповідачем подружжям були придбані та зареєстровані за ОСОБА_3 автомобілі:

- RENAULT KANGO, 2006 р.в., колір жовтий, держ. номер НОМЕР_1;

- ВАЗ 2103, 1979 р.в., колір коричневий, держ. номер НОМЕР_2;

- ВАЗ 21063, 1989 р.в., колір бежевий, держ. номер НОМЕР_3;

- ВАЗ 21063, 1992 р.в., колір синій, держ. номер НОМЕР_4.

Вартість майна, згідно звітів ФОП ОСОБА_4 складає 109 320 грн.

Посилаючись на ст.60, ч.1 ст. 69, ч. 2 ст. 71 СК України просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь Ѕ частину від загальної суми середньої ринкової вартості перелічених автомобілів -54 660 грн.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав. Заперечуючи проти позову зазначив, що на теперішній час за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на автомобіль RENAULT KANGO, 2006 р.в., колір жовтий, держ. номер НОМЕР_1 і цей автомобіль перебуває у його володінні; разом з тим, за позивачкою на час звернення до суду також було зареєстровано право власності на автомобіль Hyndai Accent, 1995 р.в., колір зелений, держ. номер НОМЕР_5. Всі інші автомобілі, зазначені позивачем як спірні, в різні періоди часу були ним передані за дорученням іншим особам, і подальша доля цих транспортних засобів відповідачеві не відома.

Крім того, оцінку транспортних засобів вважає такою, що не може бути належним доказом по справі, оскільки, на момент проведення експертної оцінки, експерту не надавались, а ні документи на автомобілі, а ні самі транспортні засоби.

Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 14 лютого 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України, в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги.

Так, судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст. 10 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи.

Зокрема, позивач зобов'язаний визначити коло фактів, на які він може посилатися як на підставу своїх вимог, і довести обставини, якими він обґрунтовує ці вимоги (ч.1 ст. 60 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не надано достатніх та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог.

Судова колегія з таким висновком погоджується, при цьому виходить з наступного.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 - 72 СК України та статтею 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац 1 пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»).

В зазначений постанові Пленуму також йдеться про те, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України).

Згідно із статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 71 цього Кодексу, визначені способи та порядок поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя: майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі, а якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

За змістом ст.11 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Позивачкою заявлені вимоги про стягнення з відповідача грошової компенсації за належну їй частку у майні, що є об'єктом права спільної сумісної власності. При цьому, посилаючись на ч.2 ст.71 СК України, ОСОБА_1 вважає спірне майно неподільним.

На підтвердження своїх вимог ОСОБА_1 надала відповідь ДАІ та звіти ФОП ОСОБА_4 про оцінку спірного майна.

Той факт, що сторони з 1982 року і по теперішній час перебувають у шлюбі визнається сторонами та підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с.8).

З відповіді УДАЇ ГУМВС України в Харківській області від 26.01.2011 № 52/522 вбачається, що за ОСОБА_3 зареєстровані автомобілі: RENAULT KANGO, 2006 р.в., колір жовтий, держ. номер НОМЕР_1; ВАЗ 2103, 1979 р.в., колір коричневий, держ. номер НОМЕР_2; ВАЗ 21063, 1989 р.в., колір бежевий, держ. номер НОМЕР_3; ВАЗ 21063, 1992 р.в., колір синій, держ. номер НОМЕР_4 (а.с.9).

З відповіді УДАЇ УМВС України в Харківській області від 16.08.2011 року № 52/6010 вбачається, що на час подачі даного позову за ОСОБА_1 був зареєстрований автомобіль Hyndai Accent 1995 р.в., колір зелений, держ. номер НОМЕР_5., який 17.06.2011 був знятий з обліку для реалізації (а.с.39).

За твердженням представника відповідача у володінні ОСОБА_3 знаходиться лише спірний автомобіль RENAULT KANGO, 2006 р.в. Інші автомобілі, хоча і зареєстровані за відповідачем, проте фактично йому не належать, оскільки в різні періоди часу були передані іншим особам за дорученнями і їх подальша доля йому не відома.

Представником позивачки таке твердження не спростоване, навпаки, в суді апеляційної інстанції він підтвердив той факт, що місцезнаходження трьох спірних автомобілів ВАЗ йому не відомо. В суді першої інстанції позивачка пояснювала, що спірні автомобілі ВАЗ були відчужені за дорученнями іншим особам приблизно в 1992-1994 роках і це питання подружжям на той час обгововорювалося.

За змістом роз'яснень, які містяться в зазначеній вище постанові Пленуму Верховного Суду України, поділу підлягає майно яке є в наявності. Разом з тим, позивачкою не надано суду жодного доказу на підтвердження того, що три спірні автомобіля ВАЗ на час розгляду справи є в наявності у відповідача, або у третіх осіб, як і доказів того, що ці автомобілі були в наявності на час припинення сторонами спільного ведення господарства.

Сам факт реєстрації транспортних засобів за відповідачем, без фактичної їх наявності, не може бути підставою для стягнення грошової компенсації половини вартості цих автомобілів, як частки позивачки у спільному майні подружжя.

Той факт, що автомобіль RENAULT KANGO, 2006 р.в. придбаний у період шлюбу та знаходиться в користуванні відповідача, представником останнього не спростований.

Поряд з тим, питання про стягнення на користь позивачки компенсації вартості Ѕ частини цього автомобіля не може бути вирішено, оскільки матеріалами справи об'єктивно підтверджується той факт, що за ОСОБА_1 був зареєстрований автомобіль Hyndai

Accent, 1995 р.в., який також може бути об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, та який під час розгляду справи судом першої інстанції -17 червня 2011

року був знятий з реєстрації для реалізації.

Даних про те, яким чином ОСОБА_1 розпорядилась цим автомобілем після зняття з

реєстрації, матеріали справи не містять, як не містять і доказів того, що цей автомобіль є

особистою власністю позивачки.

Пояснення представника позивачки дані з цього приводу суду апеляційної інстанції, а саме,

що ОСОБА_1 не відома подальша доля автомобіля Hyndai Accent, 1995 р.в. та що ним

на свій розсуд розпорядився відповідач, є непереконливими з огляду на ту обставину, що

автомобіль був зареєстрований за позивачкою, а відтак дії по зняттю з реєстрації могли

виконуватися лише останньою, або за її дорученням.

Отже правильно вирішити спір щодо стягнення компенсації за частину майна яке є об'єктом

права спільної сумісної власності подружжя без встановлення обсягу такого майна

неможливо.

З огляду на це, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ч. 1 ст. 303, ст. 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -ОСОБА_2

Олександровича відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 14 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законною сили.

Головуючий

Судді