КОПІЯ
Головуючий у І інстанції - суддя Харченко Г.А. Доповідач - Г.А. Колеснік
Кіровський міський суд Луганської області
Справа № 2-а-68/08
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
Іменем України
12 червня 2008 року Справа 22-а-4406/08
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Колеснік Г.А.,
суддів: Шаптала Н.К., Ляшенка Д.В.,
при секретарі судового засідання: Білоус К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Кіровської міської ради Луганської області - про стягнення заборгованості по недоотриманій грошовій допомозі до 5 травня за 2002-2007 роки,
за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Кіровської міської ради Луганської області на постанову Кіровського міського суду Луганської області від 12 березня 2008 року, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Кіровської міської ради Луганської області щорічної грошової допомоги до 5 травня, виходячи з норм Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за 2002-2007 роки.
Постановою Кіровського міського суду Луганської області від 12 березня 2008 року позов задоволено частково. Стягнуто на користь позивача за 2004 та 2007 роки - 1440, 35 грн. недоплаченої щорічної грошової допомоги. У задоволенні іншої частини позову - відмовлено.
Управління праці та соціального захисту населення подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій просить скасувати постанову Кіровського міського суду Луганської області від 12 березня 2008 року, як незаконну та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Особи, які беруть участь у справі, надіслали заяви про розгляд справи за їх відсутністю.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційні скарги, вважає, що апеляційна скарга Управління праці та соціального захисту населення Кіровської міської ради Луганської області задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_1 має статус ветерана та учасника війни, і у відповідності до ч.5 ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», має право на отримання щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірі 3 мінімальних пенсій за віком.
Статтею 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України; права та пільги для ветеранів війни, встановлені раніше законодавством України, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни; нормативні акти органів державної влади, які обмежують права і пільги ветеранів, передбачені цим законом, є недійсними.
Згідно рішення Конституційного Суду України у справі № 1-27/2004 від 01.12.2004 року, положення статті 44 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», які обмежували розмір щорічної разової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» - визнані такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), у зв'язку з тим, що вони суперечать конституційному припису, згідно з яким при прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (стаття 22 Конституції України).
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. за № 6-рп ст. 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якою встановлювався розмір щорічної разової допомоги до 05 травня у розмірах менших, ніж передбачено Законом, визнано такою, що не відповідає Конституції України.
Стаття 8 Конституції України передбачає, що Конституція має найвищу юридичну силу, закони і інші нормативні акти повинні їй відповідати. Відповідно до Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права; дотримання державою і її органами встановлених законом особистих, майнових прав гарантується Конституцією.
Відповідно до ч.1 ст. 8, ч.2, 3, 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, застосовує Конституцію, закони України, інші нормативно-правові акти; у разі невідповідності акту суд застосовує правовий акт, що має вищу юридичну силу.
Посилання відповідача на ту обставину, що виплата вказаної грошової допомоги здійснена в межах фінансування, передбаченого державним бюджетом, є безпідставним, оскільки факт відсутності коштів не є сам по собі підставою для звуження змісту існуючого у позивача права на отримання грошової допомоги і не є підставою для звільнення відповідача від виплати допомоги у передбаченому законом розмірі.
В даному випадку є суперечність щодо визначення розміру даної грошової допомоги в двох різних законах. Враховуючи рішення Конституційного суду України, наведене вище, а також приймаючи до уваги вимоги Конституції України щодо верховенства права і заборони щодо звуження іншими законами змісту вже встановлених законом прав, колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно застосував к спірним відносинам закон, який встановив конкретне право, і таке право не може бути обмежене іншим законом, в тому числі і законом «Про державний бюджет».
В той же час, судом правильно встановлено, що виплати здійснені відповідачем у 2002, 2003 роках та 2005, 2006 роках у розмірах передбачених Законами України «Про Державний бюджет» на відповідні роки є правомірними, на підставі того, що статті Закону України «Про державний бюджет України на 2002 рік», Закону України «Про державний бюджет України на 2003 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», а також Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» в частині розміру даної допомоги, не визнано неконституційними, а отже і виплати допомоги до 5 травня повинні виплачуватися в розмірах передбачених цими законами.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на пропуск позивачем передбаченого ст.ст. 99, 100 КАС України строку звернення до суду з позовом, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, відповідач при розгляді даної справи в суді першої інстанції не наполягав на застосуванні зазначених норм, тобто це не було предметом дослідження в суді першої інстанції.
Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не має.
Керуючись статтями 198, 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Кіровської міської ради Луганської області - залишити без задоволення.
Постанову Кіровського міського суду Луганської області від 12 березня 2008 року про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів: Г.А. Колеснік
/підписи/ Н.К. Шаптала
Д.В. Ляшенко
З оригіналом згідно
Суддя: Г.А. Колеснік