Справа № 22-а-4238/08                               

донецький апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2008 рік                                                                             місто Донецьк

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді:                                  Шаптала Н.К.

            суддів апеляційного суду:                      Колеснік Г.А., Ляшенко Д.В.

при секретарі судового засідання:          Білоук К.І.

З участю сторін:  позивачки ОСОБА_1, представника відповідача Мандич І.А., представника третьої особи Фонду соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності Павлової Г.Я.;

ВСТАНОВИЛА:

          Постановою  Київського районного суду міста Донецька від 25 лютого 2008 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково, а саме: Головне Управління юстиції в Донецькій області було зобов'язане прийняти та оплатити листок непрацездатності  ААЗ № 2984790, виданий ОСОБА_1 та з відповідача на користь ОСОБА_1 було стягнуто моральну шкоду у розмірі 300 грн.

            Відповідач з вказаною постановою суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

            Колегія суддів, заслухавши доповідача, позивачку, представника відповідача та представника третьої особи, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню, в частині стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди.

До такого висновку колегія прийшла з огляду на наступне:

Як було встановлено судом першої інстанції, 17 квітня 2006 року відповідно до наказу Державної виконавчої служби  у Донецькій області ОСОБА_1 було переведено на роботу у Державну виконавчу службу в Калінінському районі м. Донецька на посаду державного виконавця.

21 серпня 2006 року при прямуванні з роботи до дому о 17 годині 50 хвилин ОСОБА_1 підвернула ногу і була змушена звернутися до лікарні за місцем проживання за медичною допомогою. 22.08.2006 року ОСОБА_1 було відкрито лікарняний, про що позивачка одразу повідомила керівництво за місцем роботи.  02 вересня 2006 року ОСОБА_1 приступила до своїх службових обов'язків.  При виході на роботу ОСОБА_1 в лікарні видали довідку від 22.08.2006 року за № 5 про знаходження на лікарняному, оскільки на той момент у лікарні були відсутні листки непрацездатності, яку ОСОБА_1 і надала за місцем роботи. 

 22 вересня 2006 року ОСОБА_1 звільнилась зі служби за власним бажанням та отримала повний розрахунок по заробітній платі, крім знаходження на лікарняному. При звільненні, в бухгалтерії ОСОБА_1 повідомили, що оплату по лікарняному вона отримує після пред'явлення листка непрацездатності, про необхідність писати пояснювальну про нещасний випадок позивачку не повідомляли.

20 жовтня 2006 року лист непрацездатності ОСОБА_1 надала до відділу кадрів ДВС Донецької області, проте листом від 05.12.2006 року за № 7/372 ДВС Донецької області повернув їй лист непрацездатності та зобов'язав надати належним чином оформлений вищезазначений документ для оплати лікарняного листа.

Приймаючи до уваги наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні спору вірно посилався на вимоги «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 року № 270 (далі Порядок). Відповідно до п.3 вказаного порядку - розслідуванню підлягають нещасні випадки, що сталися під час прямування на роботу чи з роботи пішки, на громадському, власному або іншому транспортному засобі, що не належить підприємству, установі або організації і не використовувався в інтересах цієї організації.

Пунктом 4 Порядку передбачено, що факт ушкодження здоров'я внаслідок нещасного випадку встановлює і засвідчує лікувально-профілактичний заклад. Документом, який підтверджує ушкодження здоров'я особи,  є листок   непрацездатності  чи  довідка  лікувально-профілактичного закладу.

Як вбачається з  матеріалів справи, і з чим погоджувався і відповідач, ОСОБА_1 і було надано за місцем роботи спочатку довідку лікувально-профілактичного закладу, а потім і листок непрацездатності.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, щодо безпідставності відмови відповідача прийняти та оплатити листок непрацездатності ААЗ № 2984790, виданий ОСОБА_1.

Згідно зі ст. 237-1 КЗпП України - відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Постановою Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" встановлено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психологічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Також, відповідно до вимог ст.23 Цивільного кодексу України - розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Колегія суддів вважає, що позивачкою не доведено спричиненої їй відповідачем моральної шкоди, за наведеними вище критеріями їх оцінки, внаслідок несвоєчасної оплати листка-непрацездатності, з огляду на що колегія суддів вважає за необхідне відмовити позивачці в задоволенні частини позову щодо стягнення з відповідача на її користь моральної шкоди.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню, в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 моральної шкоди.

Повний текст постанови виготовлено 17 червня 2008 року.

На підставі викладеного та керуючись вимогами ст. ст. 195, ч.3 ч.1  198, 202, 205, 207 КАС України, колегія, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу  Головного Управління юстиції у Донецькій області -  задовольнити частково.

Постанову Київського районного суду міста Донецька від 25 лютого 2008 року, якою позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково, а саме: Головне Управління юстиції в Донецькій області було зобов'язане прийняти та оплатити листок непрацездатності  ААЗ № 2984790, виданий ОСОБА_1 та з відповідача на користь ОСОБА_1 було стягнуто моральну шкоду у розмірі 300 грн.- скасувати в частині стягнення з Головного Управління юстиції у Донецькій області на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 300 грн., та в цій частині позову ОСОБА_1- відмовити. 

 В іншій частині постанову суду - залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена протягом місяця з дня її проголошення  до Вищого адміністративного суду України, а в разі винесення вступної та резолютивної частини, в той же строк, з моменту виготовлення мотивувальної частини рішення.

Колегія суддів: