КОПІЯ
Головуючий у І інстанції - суддя Чернобривко Л.Б. Доповідач - Г.А. Колеснік
Лисичанський міський суд Луганської області
Справа № 2-а-18/08
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
Іменем України
10 червня 2008 року Справа 22-а-4178/08
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Колеснік Г.А.,
суддів: Шаптала Н.К., Ляшенка Д.В.,
при секретарі судового засідання: Білоус К.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області, третя особа: Головне управління Державного казначейства України в Луганській області - про стягнення недоплати щорічної компенсації на оздоровлення за 2007 рік, недоплати одноразової компенсації при встановленні 2 групи інвалідності, недоплати щорічної одноразової допомоги до 5 травня за 2007 рік ,
за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 26 лютого 2008 року, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області щорічної допомоги на оздоровлення, виходячи з норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2007 рік в сумі 2000 грн., а також різницю у компенсації, у зв'язку із переходом 06.09.2007 року з 3 групи на 2 групи інвалідності внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС в сумі 6505, 20 грн.
Згідно норм Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» просив стягнути щорічну грошову допомогу до 5 травня за 2007 рік в сумі 2570, 42 грн.
Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 26 лютого 2008 року позов було задоволено в повному обсязі.
Суд першої інстанції виходив з того, що ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено виплату щорічної допомоги постраждалим 1 категорії, інваліду 2 групи у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, а інваліду 3 групи у розмірі 4 мінімальних заробітних плат. А також передбачено виплату різниці одноразової компенсації, як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС при переході на 2 групу інвалідності у розмірі 15 мінімальних заробітних плат.
Також, судом першої інстанції зазначено, що у відповідності до ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивач, як інвалід війни має право на отримання щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.
Управління праці та соціального захисту населення подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій просить скасувати постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 26 лютого 2008 року, як незаконну та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
Особи, які беруть участь у справі, письмово просили розглянути справу за їх відсутності.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, як постраждалий 1 категорії, інвалідом 3 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи і має право отримувати щорічну допомогу на оздоровлення згідно Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 4 мінімальних заробітних плат. З 06 вересня 2007 року позивач визнаний інвалідом 2 групи, отже має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
Відповідно до ст. 48 ч.1,2,3 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується інвалідам 3 групи у розмірі 30 мінімальних заробітних плат, інвалідам 2 групи у розмірі 45 мінімальних заробітних плат.
У разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях.
Виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка складалася на момент встановлення інвалідності.
Висновки суду першої інстанції щодо розміру мінімальної заробітної плати, яку необхідно було виплатити позивачу, відповідають нормам Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», отже судом правильно нараховано суму щорічної допомоги на оздоровлення та різницю у компенсаціях, виходячи з мінімальної заробітної плати, яка діяла на момент виплати допомоги позивачу та на момент встановлення інвалідності.
З матеріалів справи вбачається, що допомогу у 2007 році та різницю у компенсаціях при переході до вищої групи інвалідності було виплачено у розмірах, які не відповідають Закону. Судом стягнута недоплачена сума згідно норм Закону і зараховано суму, яку позивач отримав за цей період.
Доводи відповідача про те, що матеріальна допомога виплачувалась виходячи з фінансових можливостей у державі та розмірів, які встановлені Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року, не можуть бути взяти до уваги, як необґрунтовані.
Законом «Про державні соціальні стандарти та Державні соціальні гарантії» передбачено, що мінімальний розмір заробітної плати визначається виключно Законами України. При цьому Закони, які встановлювали мінімальні заробітні плати, не містили обмежень щодо застосування норм статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Судом першої інстанції правомірно стягнуто недоплачену допомогу за 2007 рік, оскільки рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року визнано неконституційними положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» про внесення змін до ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Виходячи з принципу адміністративного судочинства - верховенства права та пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, яким є Постанова Кабінету Міністрів України, при вирішення даного спору треба застосовувати безпосередньо норму ст. 48 названого вище Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Судом першої інстанції також правильно встановлено, що оскільки Кравець В.І. має статус інваліда війни третьої групи, то у відповідності до ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», має право на отримання щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.
Статтею 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України; права та пільги для ветеранів війни, встановлені раніше законодавством України, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни; нормативні акти органів державної влади, які обмежують права і пільги ветеранів, передбачені цим законом, є недійсними.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. за № 6-рп ст. 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якою встановлювався розмір щорічної разової допомоги до 05 травня у розмірах менших, ніж передбачено Законом, визнано такою, що не відповідає Конституції України.
Стаття 8 Конституції України передбачає, що Конституція має найвищу юридичну силу, закони і інші нормативні акти повинні їй відповідати. Відповідно до Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права; дотримання державою і її органами встановлених законом особистих, майнових прав гарантується Конституцією.
Відповідно до ч.1 ст. 8, ч.2, 3, 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, застосовує Конституцію, закони України, інші нормативно-правові акти; у разі невідповідності акту суд застосовує правовий акт, що має вищу юридичну силу.
Посилання відповідача на ту обставину, що виплата вказаної грошової допомоги здійснена в межах фінансування, передбаченого державним бюджетом, є безпідставним, оскільки факт відсутності коштів не є сам по собі підставою для звуження змісту існуючого у позивача права на отримання грошової допомоги і не є підставою для звільнення відповідача від виплати допомоги у передбаченому законом розмірі.
В даному випадку є суперечність щодо визначення розміру даної грошової допомоги в двох різних законах. Враховуючи рішення Конституційного суду України, наведене вище, а також приймаючи до уваги вимоги Конституції України щодо верховенства права і заборони щодо звуження іншими законами змісту вже встановлених законом прав, колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно застосував к спірним відносинам закон, який встановив конкретне право, і таке право не може бути обмежене іншим законом, в тому числі і законом «Про державний бюджет».
Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не має.
Керуючись статтями 198, 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області - залишити без задоволення.
Постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 26 лютого 2008 року про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів: Г.А. Колеснік
/підписи/ Н.К. Шаптала
Д.В. Ляшенко
З оригіналом згідно
Суддя: Г.А. Колеснік