ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
Іменем України
«18» червня 2008 року справа № 22а-6685/08
м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Геращенка І.В.
суддів Арабей Т.Г., Малашкевича С.А.
при секретарі судового засідання Літвіновій Л.О.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2 - довір. від 01.08.2007 року
від відповідача - Волошин Є.В. - довір. від 18.06.2008 року б/н
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1
Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради Донецької області
на постанову Авдіївського міського суду Донецької області
від 07.05.2008 року
у справі № 2а-12/08
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до відповідача Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради Донецької області
про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Авдієвського міського суду Донецької області з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради Донецької області про визнання неправомірними дій та стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення за 2001, 2002, 2003, 2004, 2005, 2006, 2007 роки згідно ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Постановою Авдіївського міського суду Донецької області від 07.05.2008 року у справі № 2а-12/08 (суддя Соболєва І..П.) позовна заява задоволена частково: визнані незаконними дії та стягнуті недоотримані грошові кошти на оздоровлення за 2007 рік, в задоволенні іншої частини позовної заяви відмовлено.
Позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовну заяву задовольнити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права.
Вважає необгрунтованним посилання суду першої інстанції на норми ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вважає, що в ціому випадку треба застосовувати норми ст. 268 ЦК України.
Відповідачем, також, подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовної заяви відмовити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права.
Зазначає, що постанова суду першої інстанції прийнята без урахування розміру цього виду допомоги, встановленому постановою КМУ від 26.07.1996 року № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та постановою КМУ від 12.07.2005 року № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Всі виплати, передбачені Законом України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, у тому числі виплати щорічної допомоги на оздоровлення, і які базуються на розмірі мінімальної заробітної плати, виплачується у розмірах, встановлених вказаними постановами КМУ.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила.
Позивач - учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, визнаний інвалідом ІІІ групи (довідка МСЕК - а.с. 9, 11 - 12).
Перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради Донецької області як особа, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, категорія 1, у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Статтею 48 зазначеного Закону передбачена щорічна допомога на оздоровлення, зокрема, інвалідам ІІІ групи - чотири мінімальні заробітні плати, при цьому розмір мінімальної заробітної плати встановлюється на момент виплати.
Фактично відповідачем виплачена позивачу щорічна допомога на оздоровлення:
За 2001 рік - в сумі 21 грн. 50 коп.,
за 2002 рік - в сумі 21 грн. 50 коп.,
за 2003 рік - в сумі 21 грн. 50 коп.,
за 2004 рік - в сумі 21 грн. 50 коп.,
за 2005 рік - в сумі 90 грн.,
за 2006 рік - в сумі 90 грн.,
за 2007 рік - в сумі 120 грн.
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом, в апеляційній скарзі вказується на порушення норм матеріального права.
Колегія суддів вважає апеляційну скаргу позивача такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.
Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Статтею 63 Закону передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.
Відповідно до ст. 48 спеціального Закону щорічна допомога на оздоровлення сплачується органами соціального захисту населення за місцем проживання громадянина.
Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.
Таким чином, відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету та нього покладений обов'язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Колегія суддів вважає необґрунтованим застосування відповідачем при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення розміру таких виплат, який встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та з 2005 року - Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Статтею 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачена щорічна допомога на оздоровлення особам, зокрема, інвалідам ІІІ групи - чотири мінімальні заробітні плати.
Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Тобто, нормами спеціального Закону визначений розмір щорічної допомоги як величина, кратна розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на час здійснення виплати.
Всупереч нормам спеціального закону, зазначеними постановами встановлені конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі, зокрема, для інвалідів ІІІ групи - 21 грн. 50 коп., та з 2005р. - в сумі 90 грн.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу у відповідності до пункту 2 Указу Президента України “Про Єдиний державний реєстр нормативних актів” від 27.06.1996 року стосовно преюдиції нормативних актів.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми ст. 48 Закону “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003, 2004, 2005, 2007 роки, а не вказані Постанови КМУ.
Конституція - Основний Закон України і має найвищу юридичну силу, а тому колегія суддів приходить до висновку, що у зазначеній ситуації, суд першої інстанції вірно застосував конституційні положення щодо пільг, компенсацій і гарантій, які Держава надає громадянам.
Таким чином, дії відповідача в частині виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 21 грн. 50 коп. за 2003, 2004 роки та у розмірі 90 грн. за 2005, 2007 рік неправомірні.
Колегія суддів вважає, що в задоволені позовної заяви в частині стягнення недоотриманих грошових коштів на оздоровлення за 2006 рік слід відмовити, оскільки дія абзацу другого та третього частини четвертої статті 48 була зупинена в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік згідно із п. 37 ст. 77 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, який до теперішнього часу не визнаний неконституційним Конституційним Судом України.
Крім того, апеляційний суд встановив, що за 2001 - 2002 роки позивачу, також, не доплачені суми на оздоровлення відповідно до вимог спеціального Закону, але, оскільки виплату щорічної допомоги на оздоровлення хоча і здійснюють органи соціального захисту населення, але починаючи тільки з 29 жовтня 2003 року, відповідно до п. 2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою КМУ від 04.03.2002 року № 256, то в частині стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення за 2001 - 2002 роки позивач пред'явив вимоги до неналежного відповідача у справі, тому колегія суддів вважає за необхідне відмовити позивачу в стягненні коштів за 2001 - 2002 роки саме з цього відповідача.
Щодо строків звернення до суду, то колегія суддів вважає обгрунтованним довід позивача щодо застосування в цьму випадку положень ст. 268 ЦК України.
На підставі викладеного керуючись Конституцією України, Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст. 2, ст. 9, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.3 ст. 198, п. 1 ст. 202, п. 3 ч. 1 ст. 205, ст. 207, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради Донецької області на постанову Авдіївського міського суду Донецької області від 07.05.2008 року у справі № 2а-12/08 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1на постанову Авдіївського міського суду Донецької області від 07.05.2008 року у справі № 2а-12/08 - задовольнити частково.
Постанову Авдіївського міського суду Донецької області від 07.05.2008 року у справі № 2а-12/08 за позовом ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради Донецької області про визнання неправомірними дій та стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення за 2001, 2002, 2003, 2004, 2005, 2006, 2007 роки згідно ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” - скасувати.
Позовну заяву ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради Донецької області про визнання неправомірними дій та стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення за 2001, 2002, 2003, 2004, 2005, 2006, 2007 роки згідно ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” - задовольнити частково.
Визнати незаконними дії Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради Донецької області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті щорічної допомоги на оздоровлення за 2003 - 2005 роки, 2007 рік відповідно до положень ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради Донецької області за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007 роки.
В задоволені іншої частини позовної заяви - відмовити.
Постанова Донецького апеляційного адміністративного суду вступає в законну силу з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
У судовому засіданні 18.06.2008р. проголошений повний текст постанови.
Головуючий суддя І.В.Геращенко
Судді Т.Г.Арабей
С.А.Малашкевич
З оригіналом згідно
головуючий суддя І.В.Геращенко