ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2012 р. Справа № 1601/2а-18880/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бершова Г.Є.
Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28.11.2011р. по справі № 1601/2а-18880/11
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці
про перерахунок пенсії,
ВСТАНОВИЛА:
29.10.2010 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом.
Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28.11.2011року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці в перерахунку позивачу щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст. 51, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із 30 % розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на час виплат.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці провести перерахунок та доплатити позивачу виплату з 30 жовтня 2009 року по 28 квітня 2010 року щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст. 51, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із 30 % розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на час виплат, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 2.
Визнано неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці щодо проведення перерахунку позивачу щомісячного доплати до пенсії на 1 % заробітку за кожний повний рік стажу роботи понад установлений мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії в повному розмірі відповідно до ст. 55, 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці нарахувати та виплатити позивачу з 30 жовтня 2009 року по 28 квітня 2010 року щомісячну доплату до пенсії за кожний повний рік стажу роботи понад установлений мінімальний трудовий стаж, шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад 15 років відповідно до ст. 55, 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з врахуванням виплачених сум надбавок.
Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24.11.2010 року у даній справі позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено з 29 квітня 2010 року.
Відповідач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірах, встановлених ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та збільшення пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад 15 років відповідно до п. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Колегія суддів частково погоджується з даним висновком суду, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796.
Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до статті 51 зазначеного Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.1996 р. особам, віднесеним до категорії 2, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Із матеріалів справи встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с. 28).
Вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсі виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом про Державний бюджет України. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 51 Закону Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796.
Згідно частиною третьою статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 05.10.2006 р. N 231-У встановлено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положенням ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, колегія суддів дійшла висновку, що при визначенні розміру додаткової пенсії позивачеві застосуванню підлягає ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не Постанова Кабінету Міністрів України № 530 "Деякі питання соціального захисту населення окремих категорій громадян" від 28.05.2008 року, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується сторонами по справі, позивач отримувала додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі встановленому постановами уряду, які діяли на час призначення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що дії відповідача щодо відмови в здійсненні позивачу перерахунку додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за період з 30 жовтня 2009 року по 28 квітня 2010 року в розмірі, визначеному Законом № 796-ХІІ, призвели до порушення прав позивача, які підлягають захисту в судовому порядку.
При цьому, колегія суддів зазначає, що 14 червня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України N 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", який набрав чинності 19 червня 2011 року.
Пунктом 7 частини першої цього Закону Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
На виконання вимог Закону України від 14 червня 2011 року N 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" 6 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову N 745 "Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", яка набрала чинності 23 липня 2011 року.
Таким чином, з 23 липня 2011 року розміри виплат, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначаються постановою Кабінету Міністрів України № 745 від 06.07.2011 року.
Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову в частині збільшення пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад 15 років відповідно до ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з наступного.
Відповідно до статті 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ від 05.11.1991 року (надалі -Закон № 1788-ХІІ) умови, норми та порядок такого забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом № 1788-ХІІ.
Таким чином, цією нормою надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом № 1788-ХІІ або спеціальним Законом № 796-ХІІ.
Як вбачається з матеріалів справи, пенсію за віком ОСОБА_1 отримує відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що підтверджується копією листа відповідача на звернення ОСОБА_1 щодо здійснення перерахунку та виплати додаткової пенсії від 19.10.2010 року (а.с. 12).
Статтею 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено пільги щодо обчислення стажу роботи (служби) осіб, які підпадають під його дію. Зокрема, згідно з пунктом 2 зазначеної статті право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менше ніж 20 років чоловіки, 15 років жінки, зі збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад установлений стаж, але не вище 75% заробітку, а громадяни, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки -10 років і більше, жінки -7 років 6 місяців і більше -не вище 85% заробітку.
Для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, розрахункова величина розміру пенсії має пільговий характер і визначена в частині другій статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи. Згідно з цим Законом вона дорівнює мінімальному розміру пенсії за віком, який згідно з абзацом 1 частини другої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлений у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, перерахунок пенсії за кожний повний рік стажу роботи понад установлений мінімальний трудовий стаж, передбачений ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" здійснюється особам, яким призначена пенсія на підставі Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції необґрунтовано прийняв рішення щодо визнання неправомірними дій відповідача та зобов'язання управління нарахувати та виплатити позивачу щомісячну доплату до пенсії за кожний повний рік стажу роботи понад 15 років, шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад 15 років, відповідно до ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за період з 30 жовтня 2009 року по 28 квітня 2010 року.
Таким чином, постанова суду першої інстанції у вказаній частині позову підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.
В іншій частині постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 200, п. 4 ч. 1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці задовольнити частково.
Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28.11.2011року по справі в частині задоволення позову ОСОБА_1 щодо визнання неправомірними дій відповідача та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 30 жовтня 2009 року по 28 квітня 2010 року щомісячну доплату до пенсії за кожний повний рік стажу роботи понад установлений мінімальний трудовий стаж, шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад 15 років відповідно до ст. 55, 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з врахуванням виплачених сум надбавок - скасувати.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову - відмовити.
В іншій частині постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28.11.2011 року по справі - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)Бершов Г.Є.
Судді(підпис) (підпис) Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бершов Г.Є.