а
ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: vin.adminsud@meta.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2008 р. Справа № 2-а-5597/08
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Сауляка Юрія Васильовича,
При секретарі судового засідання: Кащук С.В.
За участю представників сторін:
позивача : Тушевської Л.Г.
відповідача : ОСОБА_1
представника прокуратури Вінницької області - Жовміра І.І.
розглянувши матеріали справи
за позовом: прокурора Тульчинського району Вінницької області в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті
до: ОСОБА_1
про: стягнення штрафу
ВСТАНОВИВ :
прокурор Тульчинського району Вінницької області в інтересах Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області подав позов до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій у розмірі 1700 гривень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що при проведенні державним інспектором територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області перевірки 3.06.2007 року транспортного засобу, що належить ФГ ОСОБА_1., встановлено порушення перевізником вимог Закону України “Про автомобільний транспорт”, а саме: водій ОСОБА_1. автомобілем “Газель-33023” д.н.з. НОМЕР_1 здійснював перевезення пасажирів без оформлених документів - без ліцензійної картки.
Представник позивача та представник прокуратури у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
В судовому засіданні відповідач проти позову заперечував, суду пояснив що 3.06.2007 року поїхав з родичем (свекрухою) своїм автомобілем на базар. Після того як він припаркував свій автомобіль до нього підійшли працівники Головної державної інспекції на автомобільному транспорту з метою перевірки документів відповідно до вимог Закону України “Про автомобільний транспорт”. Відповідач повідомив суду, що підстав для застосування до нього штрафних санкцій немає, разом з тим, проведену перевірку документів вважає необґрунтованою, оскільки він ніяких перевезень пасажирів на платній основі не здійснював, так як нікого крім свекрухи з ним разом не було, а свій автомобіль взагалі використовував у власних цілях.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що при проведенні державним інспектором територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області перевірки 3.06.2007 року транспортного засобу, що належить ФГ ОСОБА_1., встановлено порушення перевізником вимог Закону України “Про автомобільний транспорт”, а саме: водій ОСОБА_1. автомобілем “Газель-33023” д.н.з. НОМЕР_1 здійснював перевезення пасажирів без оформлених документів - без ліцензійної картки.
За наслідками перевірки було складено акт від 03.06.2007 року перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, у якому зазначено, що під час перевірки водій ОСОБА_1. надавав послуги по перевезенню пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначено ст. 39 Закону України “Про автомобільний транспорт”, а саме -без ліцензійної картки.
02.07.2007 року відповідно до Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2006 року №143, начальником територіального управління Головавтотрансінспекції у Вінницькій області була винесена постанова №031774 про застосування до ОСОБА_1. фінансових санкцій у розмірі 1700 гривень в зв'язку з порушенням останнім законодавства про автомобільний транспорт, а саме, ч. 1 абз.3 ст. 39 Закону України “Про автомобільний транспорт”, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 цього Закону.
Відповідно до ст. 39 Закону України “Про автомобільний транспорт”автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, зокрема, ліцензійну картку.
Абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Проте, судом в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1. 3.06.2007р. не здійснював не регулярні перевезення пасажирів без оформлення документів передбачених ст. 39 Закону України “Про автомобільний транспорт”, а натомість, використовував власний автомобіль у власних цілях, крім того, суд вважає що родич, який був з відповідачем не може вважатися пасажиром, який повинен оплатити проїзд, а тому відповідач не був зобов'язаний надавити при перевірці вищезгадані документи, передбачені ст. 39 Закону. Крім того, позивачем в судовому засіданні не доведено правомірності застосування штрафних санкцій до відповідача і не надано жодних інших доказів які підтвердили правомірність заявлених позовних вимог.
Таким чином, з огляду на викладене, Постанова про застосування фінансових санкцій від 2.07.2007 року №0317174 не може бути прийнята до уваги суду як підстава для стягнення штрафу, оскільки вона прийнята з порушення чинного законодавства і є неправомірною.
Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Ст. 86 вище згаданого Кодексу передбачено те, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи, що вимоги позивача є безпідставними і не відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а отже не підлягають задоволенню.
Ч.5 ст.94 КАС України передбачено, що у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ :
У задоволенні позову прокурора Тульчинського району Вінницької області в інтересах Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення штрафу в сумі 1700 грн. відмовити.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 30.05.08
Суддя Сауляк Юрій Васильович