а
ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: vin.adminsud@meta.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 травня 2008 р. Справа № 2-а-5365/08
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Сауляка Юрія Васильовича,
При секретарі судового засідання: Кащук С.В.
За участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1
відповідача : Андріяша С.В., Самоткана А.І.
розглянувши матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1
до: військової частини А 1231, житлової комісії віськової частини А 1231, Квартирно-експлуатаційного відділу Вінницького гарнізону, Вінницького обласного військового комісаріату
про: визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ :
ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до військової частини А1231, житлової комісії А 1231, Квартирно-експлуатаційного відділу Вінницького гарнізону, Вінницького обласного військового комісаріату про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він майор запасу, ветеран ЗСУ проходив дійсну військову кадрову службу у Збройних Силах України з листопада 1992 року по липень 2005 рік. У липні 2005 року був звільнений із лав ЗСУ по скороченню штатів із календарною вислугою в 21 рік. На квартирний облік став у в/ч А 2981 військового містечка смт. Вапнярка - 2, Томашпільського району Вінницької області в січні 1993 року. У 1994 році отримав службову квартиру, та у зв'язку із скороченням в/ч А 2981 позивач був змушений переїхати до нового місця служби в/ч А2128 у м. Бердичів. Та через 9 місяців через скорочення в/ч А 2128 знову перевівся на нове місце служби до в/ч А 4196 у м. Вінниці, де став на чергу отримання житла з листопада 2004 року. Після звільнення ОСОБА_1 з в/ч А 4149 її правонаступником стала в/ч А 1231, в якій позивач також простояв у черзі на отримання житла один рік та дві місяці. Разом з тим, позивач зазначив, що після його звільнення у військовій частині неодноразово розприділялося житло, однак вій його не отримував. Крім того, 27.02.2008 року відбулося засідання гарнізонної житлової комісії по розподілу житла на підставі списків частин гарнізону, однак житлова комісія в/ч А 1231 у списки ОСОБА_1 не включила.
Таким чином, позивач вважає що відповідачі своїми діями порушили вимоги Конституції України, Житлового Кодексу України, Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей”, інших нормативно правових актів, а тому він змушений був звернутися до суду з позовом про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.
В попередньому судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги, в результаті чого судом для всебічного і об'єктивного розгляду справи було залучено в якості співвідповідачів Квартирно-експлуатаційний відділ Вінницького гарнізону та Вінницький обласний військовий комісаріат.
Під час судового засідання позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив суд позов задовольнити повністю. Крім того, заявлені позовні вимоги відносно Вінницького обласного військового комісаріату просив суд не розглядати.
Натомість, представники відповідачів -військової частини А 1231 та житлової комісії А 1231 проти позову заперечували, мотивуючи тим, що дії командування військової частини А 1231 ніяким чином не порушували законодавство України про порядок надання житлових приміщень військовослужбовцям і були здійснені відповідно до існуючого законодавства України, оскільки розподіл житла військовослужбовцям відбувався відповідно до черговості і на час розприділення житла черга позивача не надійшла. Разом з тим, вони просили відмовити у задоволенні позову у зв'язку із пропущенням позивачем строку звернення до суду з позовом, передбаченого ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того, представники відповідачів надали суду для огляду рішення житлової комісії військової частини А 1231.
Квартирно-експлуатаційний відділ Вінницького гарнізону в судове засідання свого представника не направив, заперечень проти позову не надіслав, хоча про дату час та місце судового розгляду справи був повідомлений належними чином, що підтверджується матеріалами адміністративної справи.
Заслухавши пояснення учасників процесу, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані у справу докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з таких підстав.
Судом у справі було встановлено, що відповідно до витягу з протоколу № 3 засідання житлової комісії від 27.02.2008 року, затвердженого командиром в/ч А 1231, відповідачеві майору запасу ОСОБА_1 на виконання протесту військового прокурора Вінницького гарнізону №279 від 13.02.2008 року зараховано загальний термін перебування на квартирному обліку за попереднім місцем служби та поновлено його в списках загальної черги з 17 січня 1993 року.
В судовому засіданні також встановлено, що позивач до 13.02.2008 року не був включений житловою комісією військової частини А 1231 до списків загальної черги для отримання житла, котрі подавалися до гарнізонної житлової комісії, а його термін перебування на квартирному обліку осіб які потребують поліпшення житлових умов за попереднім місцем служби (з 17 січня 2008 року) також не було зараховано житловою комісією в/ч А 1231. Тобто, вищезазначене не узгоджується та протирічить нормам матеріального права виходячи з наступного.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему їх соціального та правового захисту визначає та встановлює Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, цей Закон також гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до абзацу першого частини 1 ст. 12 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно п.11 Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра Оборони України № 20 від 03.02.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1995 року за № 43/579 військовослужбовці Збройних Сил України, які перебувають на квартирному обліку, при переміщенні по службі на вищу, рівнозначну посаду, а також з вищих посад на нижчі за підставами, передбаченими підпунктами “а”, “б”, та “д”пункту 36 Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу та підпунктами “а”та “б”пункту 27 Тимчасового положення про проходження військової служби прапорщиками та мічманами (затверджені Указом президента України від 13.05.1993 року №174/93), пов'язаному з переїздом до іншого гарнізону, приймаються на квартирний облік за новим місцем служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на квартирному обліку за останнім місцем служби, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового та позачергового одержання жилих приміщень, чого відповідачами у справі не було зроблено аж до 13.02.2008 року.
Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №1081 від 03.08.2006 р. затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями.
Відповідно до п. 24 Порядку військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини.
У рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім'ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік -підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.
Пунктом 3.7 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06.10.2006 року № 577 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.10.2006 року за 1171/13045 військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов'язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла. Крім того, ч. 1 п. 1.7 Інструкції передбачено, що житлові приміщення для постійного проживання, які надходять до гарнізону для забезпечення військовослужбовців, розподіляються згідно з гарнізонною чергою, виходячи з часу перебування військовослужбовців на квартирному обліку за рішенням квартирно-експлуатаційного органу, погодженим з гарнізонною житловою комісією, житловою комісією військової частини та затвердженим начальником гарнізону.
У відповідності до п. 29 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року №470 право громадянина перебувати на квартирному обліку за місцем попередньої роботи зберігається, зокрема, у випадку виходу на пенсію, а п. 39 передбачає, що громадянам, які перебувають на квартирному обліку, жилі приміщення надаються в порядку загальної черги, крім осіб, які користуються перевагою у строках одержання жилих приміщень.
Ч. 9 ст. 12 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі її розформування -у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.
Відповідно до п. 7. ч.1 ст. 6 Закону України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів війни органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист”ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України надаються такі пільги, зокрема, першочергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов.
Як передбачено ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як встановлено в судовому засіданні, після опротестування рішення житлової комісії А 1231 військовою прокуратурою, у зв'яку із чим позивача було поновлено у списках загальної черги на отримання житла житлової комісії в/ч А 1231 з 17 січня 1993 року, відповідачами вказані списки із включенням до них ОСОБА_1 для розподілу житла до гарнізонної житлової комісії не подавалися і не погоджувалися з нею, як то передбачено чинним законодавством, тому суд розцінює такі дії житлової комісії військової частини А 1231 як такі, що вчинені без урахування усіх обставин, що мають значення, без зазначення передбачених законом підстав, а також без урахування прав та законних інтересів особи, щодо якої ці дії здійснювались, не відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому є неправомірними.
Визначаючись щодо позовних вимог в частині визнання неправомірними дій в/ч А 4296, а також у прийняті мір відповідачами щодо одержання позивачем житлової площі - трикімнатної квартири, суд відмовляє в їх задоволенні, оскільки військова частина в/ч А 4296 була розформована, а її правонаступником стала в/ч А 1231, дії якої також оскаржуються позивачем. Крім того, оглянувши оновлені проекти списків черги житлової комісії, які були надані для огляду в судовому засіданні, судом встановлено, що позивач після урахування всіх пільги і протеста прокурора знаходиться на третьому місці на отримання трикімнатної квартири, тобто при розподілі житла 27.02.2008р. в черзі перед ним були інші військовослужбовці, котрі раніше позивача стали на чергу і також мають пільги на її отримання.
Також, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо включення позивача до списків гарнізонної житлової комісії, оскільки посада члена житлової комісіх є виборною, а порядок її обрання регулюється відповідним положенням.
Що стосується річного строку звернення до суду, суд виходить з наступного. Частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом. Оскільки засідання гарнізонної комісії про розподіл житла, в результаті якого позивач вважає порушено його право, відбулося 27.02.2008 року, суд вважає, що ОСОБА_1 не пропустив вказаний строк звернення до суду з позовом.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1.
Згідно ч.2 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу -відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Тому, суд вважає за доцільне стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1,7 грн.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ :
1. Позов ОСОБА_1до військової частини А 1231, житлової комісії А 1231, Квартирно-експлуатаційного відділу Вінницького гарнізону про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
2. Визнати неправомірними дії військової частини А 1231 щодо не подання до гарнізонної житлової комісії списків на отримання житла та зобов'язати військову частину А 1231 та житлову комісію А 1231 подати списки до гарнізонної житлової комісії, включивши ОСОБА_1до цих списків з 17.01.1993 року з урахуванням пільг на першочерговість як ветерана Збройних Сил України з 28.01.2004 року.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1судовий збір в сумі 1,7 грн.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
повний текст постанови виготовлено 23.05.2008 року
Суддя (підпис) Сауляк Юрій Васильович
З оригіналом згідно
Суддя
Секретар станом на 27.05.2008 рік постанова не набрала законної сили