ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2012 р. Справа № 29/5005/6325/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Запорощенка М.- доповідач

суддів:Акулової Н.

Євсікова О.

розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", м. Київ

на ухвалуГосподарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2011р.

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.02.2012р.

у справі№ 29/5005/6325/2011 господарського суду Дніпропетровської області

за заявоюПублічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", м. Київ

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Таміра", м.Дніпропетровськ

проВизнання грошових вимог

за участю представників сторін:

від кредитора:ОСОБА_4, за довіреністю ОСОБА_5. за довіреністю

від боржника:ОСОБА_6, за довіреністю

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2011 року у справі №29/5005/6325/2011 (суддя Полєв Д.М.) за результатами розгляду спірних грошових вимог Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра", м. Дніпропетровськ на суму 231 011 643, 70 грн. та 17 275 846, 37 доларів США відхилено вказані вимоги.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.02.2012р. апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", м.Київ та ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра", м. Дніпропетровськ арбітражного керуючого Дубницької Н.Ю. залишені без задоволення. Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2011 року у справі № 29/5005/6325/2011 - без змін.

Не погодившись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2011р. та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.02.2012р. у справі № 29/5005/6325/2011, Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про скасування ухвали та постанови, з вимогою прийняти нове рішення у справі, яким визнати вимоги ПАТ "ВТБ Банк" до ТОВ "Таміра" на загальну суму 368700139грн.26коп. та зобов'язати ліквідатора ТОВ "Таміра" включити вимоги ПАТ "ВТБ Банк" на загальну суму 368700139грн.26коп. до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Таміра" з віднесенням їх до першої черги задоволення вимог кредиторів.

В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки безпідставному ігноруванню судом першої інстанції фактів, що свідчать про наявність боргових зобов'язань ТОВ"Таміра" перед Банком та посиланням суду першої інстанції, в обґрунтування своїх висновків, на документи, які не можуть вважатися доказами відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України. Крім того, посилається на те, що суд апеляційної інстанції повністю змінив аргументи, покладені в основу ухвали про відмову у визнанні вимог ПАТ "ВТБ Банк" до ТОВ "Таміра", залишивши при цьому оскаржену ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.11р. без змін. Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій неправомірно позбавили ПАТ "ВТБ Банк" можливості одержати відшкодування за рахунок коштів від продажу майна банкрута ТОВ "Таміра".

Ліквідатор ТОВ "Таміра" Дубницька Н.Ю. у відзиві на касаційну скаргу та представник ТОВ "Таміра" в судовому засіданні, проти вимог та доводів скаржника заперечує, вважає їх необґрунтованими, а оскаржені судові акти в даній справі - законними.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18 травня 2011 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" порушено провадження у справі про банкрутство в порядку ст.51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 02 червня 2011 року у справі відкрито ліквідаційну процедуру строком на 1 рік, до 02 червня 2012 року, ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" призначено арбітражного керуючого Дубницьку Н.Ю.

10 червня 2011 року в газеті "Урядовий кур'єр" №105 (4503) опубліковано оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури в порядку ст.51 Закону про банкрутство.

14 липня 2011 року до господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява від Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" про визнання його грошових вимог до боржника в загальній сумі 2 31 011 643 грн. 70 коп. та 17 275 846, 37 доларів США. Вимоги Банку пред'явлені до боржника, як до майнового поручителя, який поручився за виконання кредитних зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Пранк" перед Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" за договорами про відкриття кредитної лінії №173 -Ю від 17 квітня 2007 року, №162 -Ю від 20 березня 2008 року, виконання зобов'язань Приватної фірми "Апія" перед Банком за договором про відкриття валютної кредитної лінії №196 -Ю від 09 вересня 2008 року.

Виконання зобов'язань за вказаними кредитними договорами забезпечено іпотечними договорами №173-Z/2 від 17 квітня 2008 року (т.1 а.с.16), №163-Z/1 від 20 березня 2008 року (т.1 а.с.46), №196-Z/1 від 09 вересня 2008 року (т.1 а.с.73).

В обґрунтування заявлених вимог, Банк посилається на рішення господарського суду Харківської області від 31 серпня 2010 року у справі №57/165-10 , рішення господарського суду Харківської області від 31 серпня 2010 року у справі №54/189-10, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03 жовтня 2011 року у справі №61/186-10, на підставі яких звернено стягнення на предмети іпотеки, передані в іпотеку боржником по вказаним іпотечним договорам.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2011 року у справі №29/5005/6325/2011 (суддя Полєв Д.М.) за результатами розгляду спірних грошових вимог Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра", м. Дніпропетровськ на суму 231 011 643, 70 грн. та 17 275 846, 37 доларів США відхилено вказані вимоги.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.02.2012р. апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", м.Київ та ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра", м. Дніпропетровськ арбітражного керуючого Дубницької Н.Ю. залишені без задоволення. Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2011 року у справі № 29/5005/6325/2011 - без змін.

Відмовляючи у задоволенні заявлених Банком вимог, суд першої інстанції виходив з того, що згідно Інформаційних довідок з Реєстру прав власності на нерухоме майно, витребуваних судом з Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", наданих з листом №10291 від 21 листопада 2011 року, станом на 16 листопада 2011 року власником нерухомого майна, що було предметом іпотеки за іпотечними договорами №173-Z/2 від 17 квітня 2008 року, №163-Z/1 від 20 березня 2008 року, №196-Z/1 від 09 вересня 2008 року є Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк". За висновками суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк", як іпотекодержатель набув права власності на предмет іпотеки за іпотечним договором №173-Z/2 від 17 квітня 2008 року -06 квітня 2011 року, за іпотечним договором №163-Z/1 від 20 березня 2008 року -07 квітня 2011 року, за іпотечним договором №196-Z/1 від 09 вересня 2008 року -07 квітня 2011 року, що свідчить про те, що іпотечні договори, якими Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" обґрунтовує свої вимоги, припинили свою дію відповідно до ст.17 Закону України "Про іпотеку".

Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд вказав на те , що Цивільний кодекс України, Закон України "Про іпотеку", Закон України "Про заставу" не передбачають солідарного обов'язку боржника за основним зобов'язанням та майнового поручителя, у зв'язку з чим до майнового поручителя не можуть бути застосовані приписи ст.543 Цивільного кодексу України, згідно якої, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників), кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь -кого з них окремо. Також, суд апеляційної інстанції, з урахуванням приписів норм матеріального права, встановив, що договір застави, так само як і договір іпотеки, не породжує у заставодавця (іпотекодавця) грошових зобов'язань перед заставодержателем (іпотекодержателем), останній має право, у разі невиконання боржником забезпеченого заставою (іпотекою) зобов'язання, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави (іпотеки) переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Враховуючи правову позицію Верховного суду України та Вищого господарського суду України, апеляційний суд дійшов висновку, що спірні вимоги Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" не є грошовими вимогами у розумінні приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а тому підлягають відхиленню.

При цьому, суд апеляційної інстанції вказав на відмінність підстав з яких господарський суд Дніпропетровської області відхилив вимоги Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" від висновків апеляційної інстанції, але враховував правильність рішення суду першої інстанції.

Судова колегія погоджується з рішенням суду першої та апеляційної інстанції, вважає їх законними та обґрунтованими з оглядом на наступне.

Відповідно до вимог статті 41 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з ст. 5 вказаного Закону, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"

Кредитор -юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також, органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування податків і зборів( обов'язкових платежів).

Грошове зобов'язання -зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Згідно із ч. 2 ст. 15 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів.

Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів.

Виходячи з вимог ст.ст. 14, 15 спеціального Закону, обов'язок розгляду грошових вимог та надання правового аналізу поданих кредитором письмових доказів, підставам виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру та змісту , а також, обов'язок встановлення розміру та моменту виникнення грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя в процедурах банкрутства.

В даному випадку провадження у справі про банкрутство порушено в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Стаття 51 Закону про банкрутство регулює особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником.

Згідно ч.3 ст.51 Закону про банкрутство (в редакції, що діяла на час прийняття постанови про визнання боржником банкрута) кредитори мають право заявити свої претензії до боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня публікації оголошення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України " Про заставу" застава -це спосіб забезпечення зобов'язань.

За приписами ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Частиною 1 ст. 583 ЦК України передбачено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа ( майновий поручитель).

Згідно з ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека -вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким, іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника, та виходячи з вимог ст. 583 ЦК України, є суб'єктом такого виду забезпечення виконання основного зобов'язання, як застава.

Як це вірно зазначено судом апеляційної інстанції, Цивільним кодексом України, Законом України " Про іпотеку" не передбачено солідарного обов'язку боржника за основним зобов'язанням та майнового поручителя, в зв'язку з чим, до майнового поручителя не може бути застосовані норми ст.543 ЦК України, згідно якої, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком апеляційного суду про те, що договір іпотеки не породжує у іпотекодавця грошових зобов'язань перед іпотекодержателем, останній має право, в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Таким чином, враховуючи положення ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" іпотекодержатель не є кредитором боржника в розумінні зазначеної статті.

Частиною 2 ст.26 Закону передбачено, що майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Отже, майнові інтереси заставодержателя у справі про банкрутство гарантуються тим, що він незалежно від наявності у нього статусу учасника у справі про банкрутство має право отримати кошти від реалізації заставленого майна.

Таким чином, суд апеляційної інстанції правомірно дійшов до висновків про відсутність у боржника -майнового поручителя за договорами іпотеки грошових зобов'язань перед банком. В даному випадку, ПАТ " ОТП Банк" не є кредитором , враховуючи зміст ст. 1 спеціального Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили Банку у визнанні кредитором у справі, правові підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні.

Доводи скаржника, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а також не доводять порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права в даній справі.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія вважає, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2011р. та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.02.2012р. у справі № 29/5005/6325/2011 є законними та обґрунтованими, в зв'язку з чим мають бути залишені без змін

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України.

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", м. Київ залишити без задоволення .

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2011р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.02.2012р. у справі № 29/5005/6325/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя: М. Запорощенко

Судді: Н. Акулова

О. Євсіков