АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/4976/12 Справа № 2-3957/11 Головуючий у 1 й інстанції - Круговий О.О. Доповідач - Петренко І.О.

Категорія 40

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2012 року

Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Петренко І.О.

суддів - Котушенко С.П., Романюк М.М.

при секретарі - Майній Г.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 березня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та вселення та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя,-

в с т а н о в и л а:

У серпні 2011 року позивачка звернулася до суду з позовом та просила ухвалити рішення, яким визнати за нею право приватної власності на 1/2 частинну АДРЕСА_1 встановити порядок користування приміщеннями квартири АДРЕСА_1 , а саме : житлову кімнату площею 17,1 м.кв. та балкон площею 0,7 м.кв. (приміщення №№4,7 на плані БТІ) виділити їй в користування; житлову кімнату площею 14,0 м.кв. (приміщення №6 на плані БТІ виділити в користування відповідачу; передню площею 4,0 м.кв., туалетну кімнату площею 1,1 м.кв., ванну кімнату площею 2,0 м.кв. та кухню площею 5,6 м.кв. (приміщення за №№1,2,3,5 на плані БТІ) виділити в загальне користування їй і ОСОБА_2, вселити її в АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовної заяви позивачка вказувала на те, що вони з відповідачем знаходилися в шлюбі з 05 серпня 2006 року по 07 травня 2010 року.

Під час знаходження в шлюбі відповідачем було набуте у приватну власність майно, яке складається з двокімнатної кв. АДРЕСА_1. Загальна площа квартири складає 44,5 м.кв., житлова -31,1 м.кв. Квартира зареєстрована за відповідачем на підставі договору купівлі-продажу квартири , посвідченого 01 листопада 2006 року ОСОБА_4 нотаріусом Павлоградського нотаріального округу за реєстровим № 4492.

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 01 листопада 2006 року продаж квартири було вчинено за 16352 грн. Вартість 1/2 частини квартири складає 8167 грн., із розрахунку 16352грн. : 1/2. Позивачка вважає, що 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 вартістю 8167 грн. належить їй на праві приватної власності.

Позивачка зареєстрована в спірній квартирі, але не може проживати в ній з часу розлучення з відповідачем тому, що ним встановлено новий замок на вхідних дверях, а ключів їй ніхто не дав, в зв'язку з чим вона не має можливості потрапити в квартиру.

ОСОБА_2 подав до суду зустрічний позов та просив ухвалити рішення, яким визнати за ним право особистої власності на холодильник «LG», вартістю 5 000 гривень, пральну машину «ARISTON»вартістю 3200 грн., посуд вартістю 400 грн.( ар. сп. 31-34).

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 березня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 - задоволені частково. Визнано за ОСОБА_3 право приватної власності на ? частину АДРЕСА_1

Визнано за ОСОБА_2 право приватної власності на ? частину квартири АДРЕСА_1

Встановлено порядок користування приміщенням АДРЕСА_1 - житлову кімнату площею 14,0 м.кв. (приміщення №6) виділено в користування ОСОБА_3 Житлову кімнату площею 17,1 м.кв. та балкон (приміщення №№4,7 на плані БТІ) виділено в користування ОСОБА_2 Передню площею 4,0 м.кв., туалетну кімнату площею 1,1 м.кв., ванну кімнату площею 2,0м.кв. та кухню площею 5,6 м.кв. (приміщення за №№ 1,2,3,5 на плані БТІ) виділено в загальне користування ОСОБА_3 та ОСОБА_2 В іншій частині позову у задоволенні відмовлено.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 задоволено частково. Виділено ОСОБА_2 із спільного сумісної власності подружжя в особисту власність холодильник «LG», вартістю 5 000 гривень, спальну білизну вартістю 1500 гривень, посуд вартістю 400 гривень, а всього на загальну суму 6900 грн.

Виділено ОСОБА_3 із спільного сумісного м айна подружжя в особисту власність музичний центр «SONY»вартістю 1100 гривень, пилосос «SAMSUNG»вартістю 400 грн., диван вартістю 2000 грн., пральну машину «ARISTON»вартістю 3200 грн., а всього на загальну суму 6700 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в рахунок грошової компенсації рівності ? частини спільного майна подружжя 100 грн. В іншій частині позову в задоволені відмовлено.

Стягнено з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 в рахунок понесених судових витрат за проведення судової будівельно-технічної експертизи 500 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення,яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія судді вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити , а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються , як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи сторони по справі 5 серпня 2006 року уклали шлюб ( ар. сп. 7) і розірвали його 7 травня 2010 року ( ар. сп. 8).

1 листопада 2006 року було укладено договір купівлі-продажу , за яким ОСОБА_2 придбав двокімнатну квартиру АДРЕСА_1

У відповідності до положень ст. ст. 60, 61, 63, 69, 71 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Згідно п. п. 23, 25 Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки, транспортні засоби.

Виходячи з вище наведеного , колегія суддів вважає , що судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 і нею в даній частині рішення не оскаржується.

Рішення суду першої інстанції являється правильним і не оскаржується сторонами ,зокрема, позивачем за зустрічним позовом в частині поділу побутового майна , що являється сумісною власністю.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те , що спірна квартира АДРЕСА_1 була придбана тільки для нього , відповідача , позивача за зустрічною заявою, визнати обґрунтованими не можна , виходячи з вище наведених положень законодавчих норм , а також в зв»язку з тим , що позовні вимоги про відсутність спільної власності на спірну квартиру сторонами не заявлялись та предметом розгляду справи не були.

Таким чином , колегія суддів вважає , що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі , надані сторонами докази , правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон , який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права , які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи , оскільки вони зводяться до не згоди з рішенням суду , були вивчені в суді першої інстанції і отримали оцінку суду.

Керуючись ст.ст. 303,307,308 ЦПК України , колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -відхилити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 березня 2012 року- залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення , однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили .

Судді