ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

У Х В А Л А

03 травня 2012 року № 2а-4977/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі

головуючого судді О.М.Чудак,

за участю секретаря судового засідання І.В.Старець,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Саківської А.Ю.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні питання про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними у справі за позовом ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики про визнання незаконним та скасування нормативно-правового акту,

встановив:

04 квітня 2012 року ОСОБА_1 (ОСОБА_1.) звернувся в суд з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ) про визнання незаконною і скасування постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України «Про затвердження Порядку відшкодування збитків, завданих газопостачальному або газорозподільному підприємству внаслідок порушення споживачем природного газу Правил надання населенню послуг з газопостачання» від 29 травня 2003 року №475 (Постанова №475).

Зазначив, що Указом Президента України від 21 квітня 1998 року №335/98 затверджено Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України, правонаступником якої на даний час є НКРЕ. Даним Положенням комісія не наділена правом встановлювати порядок відшкодування збитків внаслідок порушення Правил надання населенню послуг із газопостачання.

Більш того, як слідує із пункту 13 Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України, повноваження комісії розповсюджуються виключно на підприємства, а не на фізичних осіб.

Посилання в оскаржуваній постанові Національної комісії регулювання електроенергетики України на постанову Кабінету Міністрів України (КМ України) «Про затвердження Правил надання населенню послуг з газопостачання»від 09 рудня 1999 року №2246, як на правову підставу не є коректним, оскільки в пункті 40 постанови КМ України «Про затвердження Правил надання населенню послуг з газопостачання»визначено, що Національна комісія регулювання електроенергетики України діє виключно в межах своїх повноважень, які в даному випадку на момент прийняття оскаржуваної постанови були відсутні.

Посилаючись на те, що прийняття постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України «Про затвердження Порядку відшкодування збитків, завданих газопостачальному або газорозподільному підприємству внаслідок порушення споживачем природного газу Правил надання населенню послуг з газопостачання» є незаконним, порушує права, свободи та інтереси, як споживача, оскільки вимушений нести відповідальність за нормативним актом який прийнято незаконно, з перевищенням повноважень, - ОСОБА_1 просив постанову визнати незаконною і скасувати.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, а ухвалою суду від 17 квітня 2012 року витребувано документи та призначено попереднє судове засідання.

В судовому засіданні 03 травня 2012 року ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та надані у справу докази. Також, надав додаткові письмові пояснення, щодо порушення його прав зі сторони відповідача та щодо строків звернення до суду.

Так, позивач зазначив, що згідно постанови «Про затвердження Порядку відшкодування збитків, завданих газопостачальному або газорозподільному підприємству внаслідок порушення споживачем природного газу Правил надання населенню послуг з газопостачання», - дія цього порядку поширюється на споживачів газу.

Споживач (населення) -це фізична особа, яка отримує природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх житлових приміщень (п. 1.1 Постанови №475).

В пункті 1.3 Постанови №475 визначені порушення споживачем Правил надання населенню послуг з газопостачання, які тягнуть за собою відповідальність з відшкодування збитків, завданих газопостачальному або газорозподільному підприємству, а з пункту 2.5 Постанови №475, слідує обов'язок споживача надавати доступ до своїх приміщень стороннім особам.

Таким чином, оскаржувана Постанова є нормативно-правовим актом, на підставі якого у фізичних осіб, зокрема в нього, виникають конкретні обов'язки, за невиконання яких він має нести відповідальність.

В той же час, відповідно до статті 19 Конституції України від 26 червня 1996 року №254к/96-ВР, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Крім того, варто звернути увагу на те, що відповідно до статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року №2747-ІV (КАС України) право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є об'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Більше того, відповідачем порушено Указ Президента «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»від 03 жовтня 1992 року №493/92, відповідно до якого, нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

Також, порушено постанову КМ України «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»від 28 грудня 1992 року №731, відповідно до якої органи влади повинні своєчасно подавати на державну реєстрацію нормативно-правові акти та не допускати випадків направлення на виконання нормативно-правових актів, що не пройшли державну реєстрацію та не опубліковані в установленому законодавством порядку.

При цьому, зазначена в позові Постанова №745, в друкованих засобах інформації опублікована не була. Про її існування ОСОБА_1 дізнався випадково, на початку цього року. Відповідно вважає, що строк для подання позову, визначений статтею 99 КАС України ним не пропущено.

Представник відповідача -ОСОБА_2 (довіреність від 28.04.2012 №9) про задоволення позову заперечила, в тому числі зазначивши про пропуск позивачем строку звернення до суду. Так, представник пояснила, що відповідно до пункту 105 Регламенту Національної комісії регулювання електроенергетики України, затвердженого постановою НКРЕ від 29 листопада 2007 року №1662 (Регламент НКРЕ), рішення НКРЕ, у тому числі постанови, набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання ними чинності не зазначено в цих актах, за винятком рішень, які підлягають державній реєстрації в Міністерстві юстиції України.

При цьому, відповідно до Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», дія цього Указу не поширювалася на рішення Національної комісії регулювання електроенергетики України в частині встановлення цін і тарифів, за винятком цін і тарифів для населення, та на рішення Національної комісії регулювання електроенергетики України щодо функціонування ринків, що регулюються Національною комісією регулювання електроенергетики України, згідно з Указом Президента України від 21 квітня 1998 року №335/98.

З урахування того, що Постанова №475 відповідно до вимог Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»не підлягала державній реєстрації, оскільки нею не встановлювалися ціни і тарифи для населення, та за умови, що більш пізній строк набрання чинності цією постановою, ніж дата її прийняття, не був зазначений, вказана Постанова №475 набула чинності з моменту її прийняття, тобто з 29 травня 2003 року.

Крім того, оскаржувана ОСОБА_1 Постанова №475 опублікована в Інформаційному бюлетені НКРЕ 2003/07 №7, оскільки відповідно до пункту 106 Регламенту НКРЕ рішення НКРЕ (постанови та розпорядження) реєструються в установленому порядку та публікуються в друкованому виданні «Інформаційний бюлетень НКРЕ».

Також представник наголосила, що сам проект Порядку відшкодування збитків, завданих газопостачальному або газорозподільному підприємству внаслідок порушення споживачем природного газу Правил надання населенню послуг з газопостачання, погоджений НКРЕ із зацікавленими органами державної влади, а саме із Міністерством палива та енергетики, Антимонопольним комітетом України та Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики.

Таким чином, предметом адміністративного позову у даній справі є оскарження нормативного акту, який розроблений, погоджений, прийнятий та доведений до відома громадськості органом державної влади у передбаченому законодавством порядку ще 2003 році.

Разом з тим, відповідно до частини другої статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи вищевикладене, адміністративний позов щодо оскарження Постанови №475, датований 04 квітням 2012 року, поданий позивачем після закінчення строків, встановлених статтею 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав та інтересів.

Суд заслухавши пояснення позивача, заперечення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, при вирішення питання про поважність причин пропуску строку звернення до суду, виходив з того, що дія Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», не поширювалася на рішення Національної комісії регулювання електроенергетики України в частині встановлення цін і тарифів, за винятком цін і тарифів для населення, та на рішення Національної комісії регулювання електроенергетики України щодо функціонування ринків, що регулюються Національною комісією регулювання електроенергетики України, згідно з Указом Президента України від 21 квітня 1998 року №335/98.

Таким чином, посилання ОСОБА_1 на недотримання відповідачем порядку публікації нормативно-правового акта, на думку суду, є безпідставними.

З урахування того, що Постанова №475 відповідно до вимог Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»не підлягала державній реєстрації, оскільки нею не встановлювалися ціни і тарифи для населення вказана Постанова набула чинності з моменту її прийняття, тобто з 29 травня 2003 року.

Крім того, відповідно до пункту 105 Регламенту НКРЕ рішення НКРЕ, у тому числі постанови, набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання ними чинності не зазначено в цих актах. Враховуючи, що і більш пізнього строку набрання постановою чинності не визначено, то ця дата стосується дати прийняття Постанови №475 - 29 травня 2003 року.

Більше того, оскаржувана ОСОБА_1 Постанова №475 на виконання пункту 106 Регламенту НКРЕ опублікована в Інформаційному бюлетені НКРЕ 2003/07 №7.

Таким чином, за встановлених обставин, що має місце нормативно-правовий акт, а не акт індивідуальної дії, суд вважає, що перебіг строку звернення до суду розпочато 29 травня 2003 року. При цьому, діючим на той час процесуальним законодавством, а саме Цивільним процесуальним кодексом України від 18 липня 1963 року (ЦПК України) передбачався порядок та строк звернення до суду за захистом порушеного права. Зокрема, протягом періоду дії оскаржуваного нормативного акту захист прав, свобод та законних інтересів позивача міг бути реалізований у цивільному судочинстві в порядку, передбаченому ЦПК України (розділ ІІІ, Б «Провадження по справах, що випливають з адміністративно-правових відносин»).

Окрім того, суд враховує, що з 01 вересня 2005 року набирає чинності КАС України в статті 104 КАС України якого передбачалось, що особа має право звернутися до суду з адміністративним позовом, якщо вона вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

При цьому, адміністративний позов, згідно із частиною першою статті 99 КАС України, можливо було подати в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Так, частиною другою вказаної статті передбачалось, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В подальшому, 30 липня 2010 року набрав чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів»від 07 липня 2010 року №2453-VI яким внесено зміни до статті 99 КАС України та встановлено обчислення строку в шість місяців.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 у передбачені статтями ЦПК України, КАС України в попередній редакції строки до суду не звертався, первинно позовну заяву підписав і до Окружного адміністративного суду міста Києва подав лише 04 квітня 2012 року, про що свідчить штемпель на поштовому конверті, яким направлено позовну заяву з додатками на адресу суду.

Тому враховуючи, що відповідно до частини другої статті 5 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, то і передбачений частиною другою статті 99 КАС України шестимісячний строк позивачем пропущено.

Разом з цим, суд враховує і висловлену ОСОБА_1 позицію і положення КАС України, який передбачив особливості провадження в окремих категоріях адміністративних справ. Так, правила статті 171 КАС України поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим; 2) законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів владних повноважень.

Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Відтак, суд вважає, що належним та необхідним в межах розгляду справи про оскарження нормативно-правового акту є встановлення обставин, коли такий акт застосовано до позивача або ж встановлення обставин, коли позивач став суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснював, що придбав квартиру, в якій зараз робить ремонт, а відповідно є споживачем природного газу, тобто фізичною особою, яка отримує природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх житлових приміщень. Об'єктивно існує ймовірність пошкодження іншими, на даний час присутніми в квартирі особами лічильника природного газу, а відтак, покладення на нього, як власника житла передбаченої Порядком відшкодування збитків, завданих газопостачальному або газорозподільному підприємству внаслідок порушення споживачем природного газу Правил надання населенню послуг з газопостачання, - відповідальності.

Тобто, він є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано оскаржуваний нормативно -правовий акт. Безпосередньо ж про наявність оскаржуваного Порядку відшкодування збитків, він дізнався при розмові з колегами, іншими суб'єктами підприємницької діяльності у березні 2012 року, про що вони як свідки могли б підтвердити.

В свою чергу суд, визначаючись щодо наданих позивачем пояснень, виходить з того, що ОСОБА_1 не надано доказів того, що первинно споживачем газових послуг він став лише при придбанні даної квартири. Тобто, що раніше природним газом не користувався, та відповідно не міг понести передбачену Порядком відшкодування збитків, завданих газопостачальному або газорозподільному підприємству внаслідок порушення споживачем природного газу Правил надання населенню послуг з газопостачання, - відповідальність.

Самі ж посилання позивача на обізнаність в Постанові №475 лише після спілкування з колегами не можуть свідчить про наявність порушень його прав, про які він дізнався. Тобто, враховуючи дату набрання постановою чинності, опублікування постанови в Інформаційному бюлетені НКРЕ 2003/07 №7 та її нормативно -правовий характер, Постанова №475 є частиною національного законодавства.

При цьому, статтею 57 Конституції України кожному гарантується право знати свої права і обов'язки. Тобто, закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини другої статті 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

На підставі викладеного, керуючись статтями 100, 155, 186, 171, 254 КАС України,

ухвалив:

позовну заяву ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики про визнання незаконним та скасування нормативно-правового акту, - залишити без розгляду.

Відповідно до частин першої, третьої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини третьої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя О.М.Чудак