ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 жовтня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :
головуючого – Харченка В.В.
суддів - Берднік І.С.
Васильченко Н.В.
Кравченко О.О.
Матолича С.В.
при секретарі – Білій-Грошко О.А.
з участю - представника Державної інспекції з контролю за
цінами в Сумській області – Марченка О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної інспекції з конторлю за цінами в Сумській області
на рішення господарського суду Сумської області від 4 квітня 2005 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 7 червня 2005 року
в справі за позовом Виробничого сільськогосподарського кооперативу ім. Браташа до Державної інспекції з конторолю за цінами в Сумській області про визнання недійсним рішення № 26 від 28 грудня 2004 року,
ВСТАНОВИЛА :
У березні 2005 року Виробничий сільськогосподарський кооператив ім. Браташа звернувся в суд з позовом до Державної інспекції із конторолю за цінами в Сумській області про визнання недійсним рішення № 26 від 28 грудня 2004 року “Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін” за період 2003 року по 9 листопада 2004 року як таке, що прийнято з порушенням норм чинного законодавства України - Закону України “Про сільськогосподарську кооперацію”.
Рішення господарського суду Сумської області від 4 квітня 2005 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 7 червня 2005 року, позов задоволено. Стягнуто з Державної інспекції з конторолю за цінами в Сумській області на користь Виробничого сільськогосподарського кооперативу ім. Браташа 85 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В касаційній скарзі Державна інспекція з конторолю за цінами в Сумській області, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а саме : ст.57 ГК України, Закону України “Про ціни і ціноутворення”, постанов КМ України № 142 від 15 лютого 2003 року “Деякі питання державного регулювання виробництва і реалізації цукру та № 1977 від 25 грудня 2002 року “Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру”, - просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 4 квітня 2005 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 7 червня 2005 року та залишити в силі рішення Державної інспекції цін в Сумській області від 28 грудня 2004 року № 26.
В суді касаційної інстанції представник Державної інспекції з конторолю за цінами в Сумській області – Марченко О.О. підтримав доводи касаційної скарги.
Виробничий сільськогосподарський кооператив ім. Браташа письмових заперечень щодо поданої касаційної скарги не подав.
В суд касаційної інстанції представник Виробничого сільськогосподарського кооперативу ім. Браташа не з,явився, позивач належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи, про що свідчить розписка.
Заслухавши доповідь судді Берднік І.С., пояснення представника Державної інспекції з контролю за цінами в Сумській області – Марченка О.О., перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки доказів, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами, Державною інспекцією з конторолю за цінами в Сумській області було проведено перевірку додержання мінімальних цін при реалізації цукру в Виробничому сільськогосподарському кооперативі ім. Браташа за період 2003 року по 9 листопада 2004 року, за результатами якої було складено акт № 538 від 8 листопада 2004 року.
Перевіркою встановлено факт реалізації цукру в січні, квітні 2003 року та в період з січня 2004 року по лютий 2004 року за відпускними цінами, нижчими від встановлених діючим законодавством мінімальних цін, що є порушенням вимог Закону України “Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру” від 17 червня 1999 року № 758 (зі змінами та доповненнями) та постанов КМ України України № 142 від 15 лютого 2003 року “Деякі питання державного регулювання виробництва і реалізації цукру, № 1977 від 25 грудня 2002 року “Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру” та № 244 від 3 квітня 1993 року “Про перелік товарів, не дозволених для виплати заробітної плати натурою”.
Так, ВСК ім. Браташа, згідно накладної від 27 січня 2003 року № 59, реалізував 1 550 кг цукру за ціною 2, 18 грн. (з ПДВ) за кг на суму 3 379 грн. тоді, як мінімальна ціна на цукор, встановлена діючим на момент перевірки законодавством, становила 2, 37 грн. (з ПДВ) за кг.
Крім того, кооперативом в рахунок оплати праці було видано працівникам 22 870 кг цукру за цінами, нижчими ніж встановлені діючим законодавством мінімальні ціни, на загальну суму 47 546, 25 грн., що підтверджується відомостями на видачу заробітної плати за квітень 2003 року, січень та лютий 2004 року, накладною № 121 від 12 лютого 2004 року.
Всього внаслідок вказаних дій кооперативом було реалізовано з порушенням встановленого порядку 24 420 кг цукру на загальну суму 50 925, 25 грн.
На підставі ціього акту Державною інспекцією з конторлю за цінами в Сумській області було прийнято рішення № 26 від 28 грудня 2004 року “Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін”, яким було застосовано до позивача штрафні санкції в розмірі 101 850 грн. 50 коп.
Задовольняючи позовні вимоги ВСК ім. Браташа про визнння недійсним рішення Державної інспекції з контороллю за цінами № 26 від 28 грудня 2004 року; суд першої інстанції виходив з того, що позивач міг самостійно встановлювати ціну на реалізацію цукру відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону України “Про сільськогосподарську кооперацію” № 469 від 17 липня 1997 року та п.п. 4.2 п. 4 Статуту кооператива.
З таким висновком суду погодився і суд апеляційної інстанції.
Колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій такими, що порушують норми матеріального права, а тому рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню.
Регулювання ціноутворення в Україні здійснюється Законом України “Про ціни і ціноутворення”, дія якого поширюється на всі підприємства і організації незалежно від форм власності, підпорядкованості і методів організації праці та виробництва (ст. 2).
Згідно ст. 7 цього закону, вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.
Статтею 8 цього закону передбачено, що державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення : державних фіксованих цін (тарифів), граничних рівнів цін (тарифів) або гранічних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів, введення урядом України інших методів державного регулювання.
Обов,язок визначати заходи щодо регулювання виробництва і реалізації цукру покладено на КМ України і п. 3 ст. 116 Конституції України та ст. 4 Закону України “Про ціни і ціноутворення”.
Відповідно до наданих повноважень КМ України прийняв постанови : № 142 від 15 лютого 2003 року “Деякі питання державного регулювання виробництва і реалізації цукру” та № 1977 від 25 грудня 2002 року “Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру”, які діяли в період січня 2003 року – лютому 2004 року та якими була встановлена мінімальна ціна на цукор в розмірі 2, 37 грн. за кг.
За таких обставин Державна інспекція з контролю за цінами в Сумській області прийшла до правильного висновку, що реалізація Виробничим сільськогосподарським кооперативом ім. Браташа цукру за відпускними цінами, нижчими від встановлених діючим законодавством мінімальних цін; є порушенням державної дисципліни цін, за які наклала на кооператив штрафні санкції на підставі ст. 9 Закону України “Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру” від 17 червня 1999 року № 758 (зі змінами та доповненнями).
Такому висновку колегії суддів не суперечить ч. 2 ст. 28 Закону України “Про сільськогосподарську кооперацію” (в редакції закону від 2 листопада 2000 року, яка діяла на час реалізації позивачем цукру за цінами, нижчими від мінімальних), згідно якого виробничі кооперативи реалізують свою продукцію за цінами, що встановлюються самостійно тільки у випадку, якщо інше не передбачено законом.
Колегія суддів не бере до уваги положення п.п. 4.2 п. 4 Статуту кооператива про можливість кооператива встановлювати ціни і тарифи оплати своєї продукції, робіт послуг, оскільки це положення, в порушення ч. 4 ст. 57 ГК України (в редакції 16 січня 2003 року), суперечить вимогам чинного законодавства..
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Виробничого сільськогосподарського кооператива ім. Браташа про визнання недійсним рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Сумській області № 26 від 28 грудня 2004 року “Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін” не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, 229 230, 232КАС України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА :
Касаційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Сумській області задовольнити.
Рішення господарського суду Сумської області від 4 квітня 2005 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 7 червня 2005 року скасувати.
Відмовити в задоволенні позову Виробничого сільськогосподарського кооперативу ім. Браташа до Державної інспекції з контролю за цінами в Сумській області про визнання недійсним рішення № 26 від 28 грудня 2004 року.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
Головуючий – Харченко В.В.
Судді - Берднік І.С.
Васильченко Н.В.
Кравченко О.О.
Матолич С.В.